Збирання і зберігання насіннєвої картоплі

176
Збирання і зберігання насіння картоплі – завершальний етап вирощування і початковий етап доведення посадкового матеріалу до необхідних кондицій.

Весь цей процес умовно можна розділити на декілька частин:

  • підготовка до збирання;
  • збирання;
  • лікувальний період і сортування;
  • закладання на зберігання;
  • зберігання.
Підготовлене до збирання поле
Підготовлене до збирання поле

Підготовка до збирання насіннєвої картоплі розпочинається з визначення фізичних та фізіологічних характеристик врожаю. В першу чергу, посадковий матеріал повинен відповідати вимогам ДСТУ щодо розміру і не перевищувати встановлених показників. Розмір і однорідність насіння картоплі має важливе значення для правильного встановлення норми посадки, якості посадки, а також має вирішальний вплив на вартість гектарної норми насіння. При прийнятті рішення про припинення вегетації основна маса картоплі повинна бути розміром в межах 28­-60 мм, а ще краще 35-­60 мм. Наступною умовою отримання якісного посадкового матеріалу, який буде добре зберігатися в сховищі і дасть дружні сходи, є фізіологічна стиглість бульб з оптимальним рівнем сухих речовин, що є різним для кожного сорту.

Ці характеристики визначаються завдяки моніторингу посівів, який необхідно проводити щотижня, а ближче до кінця вегетації – два рази на тиждень. Спостереження повинні включати в себе підкопування бульб, розподіл їх на фракції і зважування. Готовність бульб до збирання визначається також шляхом виривання рослин картоплі з ґрунту, при цьому всі бульби повинні відокремлюватися від стебел і залишатися в ґрунті, що свідчить про фізіологічну стиглість насіння картоплі. Ці показники використовуються для прийняття рішення про початок десикації.

Знищення бадилля проводиться двома способами: хімічним та хімічно­-механічним. Хімічне знищення бадилля включає в себе внесення десиканту в суміші із контактним фунгіцидом на основі флуазінаму. Внесення фунгіциду є обов’язковим елементом захисту бульб картоплі від ураження фітофторозом під час дозрівання її в ґрунті. Хімічно­-механічний спосіб знищення бадилля передбачає ще й механічне знищення стебел картоплі за допомогою гичкоподрібнювача через 5­8 днів після внесення десиканту. Цей метод дозволяє очистити поле від вегетативних решток, що сприяє кращій роботі збиральної техніки.

Дозу і спосіб внесення десиканту визначають залежно від сорту картоплі, фази розвитку. Вони можуть сильно відрізнятися в тому чи іншому випадку. Так, якщо брати до уваги такі ультраранні і ранні сорти картоплі як Мінерва, Лаперла чи Велокс, то слід зважати на те, що ці сорти дуже швидко формують урожай, але мають низький вміст сухих речовин у першій частині вегетації, що негативно впливає на якість зберігання. Тому в такому випадку необхідно штучно підвищити вміст сухих речовин у бульбах за допомогою «регульованого відтоку пластичних речовин». Це досягається завдяки роздільному внесенню десиканту. Під час першої обробки вноситься 0,5­-0,6 л/га Реглону + 0,4 л/га Ширлану. Завдяки цій дозі рослина вводиться в стресовий стан, освітлюється листя і розпочинається примусовий відтік пластичних речовин з листя і стебел у бульби. Через 4­-6 днів проводиться повторний обробіток насіннєвих посівів десикантом у дозі 1 л/га, ще через 3-­4 дні – завершальна обробка десикантом дозою 1,5 л/га. Така схема дозволить збільшити урожай і підвищити вміст сухих речовин.

Якщо посів картоплі вже фізіологічно дозрів або є якісь проблеми з якістю бульб, можна вносити 2­-2,5 л/га Реглону + 0,4 л/га Ширлану за одну обробку. При потребі (якщо, наприклад, десь повністю не знищена вегетативна маса), можна повторно провести обробку дозою 1 л/га Реглону. За таких умов відмирання бадилля проходить дуже швидко і відтік пластичних речовин майже не відбувається. Цю схему внесення десиканту можна застосовувати, якщо є проблема виникнення вторинного росту, утворення дупел або існує ризик вірусного інфікування посівів. Необхідно наголосити на тому, що для всіх схем застосування десикантів має існувати одне правило: не вносити препарат за температури більше 25ºС, бо в іншому випадку існує ризик хімічного пошкодження бульб, яке проявляється у відмиранні столона на місці кріплення його до бульби і утворення в цьому місці сухої гнилизни.

Після проведення десикації і повного відмирання стебла картопля повинна залишатися в ґрунті впродовж 20­-25 днів для дозрівання і утворення міцної здорової шкірки, яка не буде пошкоджуватися під час механізованого збирання. Крім того, цю паузу слід витримати для того, щоб у ґрунті повністю розклались старі материнські бульби, які на цей час можуть бути джерелом бактеріальних і грибкових захворювань. Повністю дозріла шкірка слугує сигналом початку збирання.

Збирання урожаю картоплі
Збирання урожаю картоплі

Збирання насіннєвої картоплі слід проводити в стислі терміни. Основна вимога до збирання – збереження якості посадкового матеріалу. Для уникнення пошкодження насіння його починають збирати тоді, коли температура повітря буде 25°С або нижчою. За температури нижче 8°С також збільшується ризик пошкодження бульб. Перед початком збирання проводиться налаштування збиральної техніки таким чином, щоб зменшити рівень механічних пошкоджень бульб та запобігти втратам урожаю. Для цього необхідно так відрегулювати глибину підкопування комбайном і швидкість руху трактора, щоб перший транспортер на комбайні був повністю покритий землею. Завдяки цьому бульби рухаються по металевому транспортеру в шарі землі і мінімально травмуються.

У випадку, коли збирання проводиться в суху погоду, особливо на ґрунтах із вмістом глини більше 15%, й існує ризик утворення грудок, необхідно, де є можливість зрошення, провести технологічний полив нормою 10­-15 мм/га. Цей агротехнічний захід зменшить кількість твердих грудок у гребені і дозволить проводити збирання з мінімальним травмуванням бульб. У випадку, коли неможливо здійснити технологічний полив, збирання слід проводити дуже обережно і, можливо, навіть зробити паузу та дочекатися дощу.

Існує дві схеми збирання насіння картоплі. Перша – коли бульби складають у бурти прямо на полі, накривають соломою або поліетиленовою плівкою і залишають у такому стані 7-­10 днів для проходження лікувального періоду. Якщо кагат накривають поліетиленовою плівкою, необхідно щодня відкривати його, щоб уникнути утворення конденсату. За цей час проходить загоювання механічних пошкоджень, проявляються гнилі тощо. Після цього картоплю сортують і закладають у сховище на зберігання. Друга схема – коли посадковий матеріал зразу ж після збирання пересортовують і закладають у сховище. Цю схему можна використовувати тоді, коли посадковий матеріал високої якості і не має ризику виникнення загнивання під час зберігання. Під час збирання розпочинається перший етап сортування насіннєвої картоплі. Сучасні картоплезбиральні комбайни обладнані інспекційними столами, за якими можуть розміститись від 4 до 6 сортувальників. Під час руху комбайна по полю вони проводять відсортовування гнилої, травмованої та старої картоплі з метою мінімізування зараження здорового матеріалу грибковими та бактеріальними хворобами при подальшій його доробці.

Транспортування зібраного врожаю картоплі
Транспортування зібраного врожаю
Рух картоплі по транспортеру
Рух картоплі по транспортеру

Сортування насіннєвої картоплі проводиться на спеціальних сортувальних лініях, які мають достатню кількість інспекційних столів для роботи сортувальників та дають можливість розбивати урожай на фракції. Під час сортування з посадкового матеріалу видаляють грудки, рослинні рештки, травмовані або гнилі бульби. Обов’язково слід видаляти старі материнські картоплини, які можуть переносити різні захворювання.

Для кращого управління посадкою насіннєвий матеріал картоплі розділяють на дві фракції – 35­-45 мм та 45-­60 мм. Насіння таких фракцій дозволяє більш точно встановлювати норму посадки, воно більш рівномірно розміщується в рядку, краще відбувається протруювання. Якщо посівний матеріал картоплі має високу якість (чистий від вірусів та має мінімум хвороб), то під час сортування можливо виділяти фракцію 28­-35 мм. Такий розмір насіння картоплі потребує дещо більше уваги під час зберігання і подальшого вирощування, але його використання є більш економним. Насіння дрібної фракції потребує меншої кількості місця під час зберігання, менших затрат на перевезення, меншої норми в тоннах на посадку і навіть меншої кількості протруйника. Таку фракцію доцільно використовувати, якщо висаджується дорогий насіннєвий матеріал класу SE чи Е.

Звичайно, що під час виробництва насіннєвого матеріалу картоплі утворюється і певний відсоток бульб великого розміру діаметром більше 60 мм. Картоплини такого розміру також мають нормальні посівні характеристики і їх можна використовувати для посадки, якщо мати саджалки, що можуть висаджувати великорозмірний посадковий матеріал. Крім того, сучасні технології дозволяють проводити розрізання великих бульб перед посадкою на декілька частин без зараження посадкового матеріалу вірусами і хворобами. Це досягається на спеціальних різальних столах, де одночасно з розрізанням картоплі відбувається її знезараження. Якщо використовувати насіння великого розміру, слід бути готовим до додаткових витрат на перевезення, збільшення місця для зберігання картоплі, розрізання бульб і збільшені норми посадки.

Після проходження лікувального періоду і сортування розпочинається процес завантаження картоплі в сховище. Це відбувається одночасно із сортуванням і потребує достатньо злагодженої роботи інженерної служби господарства. Слід окремо зупинитися на цьому етапі підготовки до зберігання насіннєвої картоплі і зробити наголос на певних моментах цього процесу.

Сортування картоплі
Сортування картоплі

В першу чергу зазначимо, що завантажити сучасне картопляне сховище неможливо без спеціалізованого складського обладнання. До нього відносяться: транспортери, картоплеукладальні транспортери, що формують кагати, тощо. Таке обладнання необхідне, якщо зберігання планується проводити насипом, з висотою бурта до 4 метрів. Якщо зберігання картоплі проводиться в контейнерах, то склад повинен мати достатню їх кількість. Крім того, обов’язково повинні бути складські автонавантажувачі, які дозволяють піднімати­-опускати контейнери та перевозити їх з місця на місце, перекидачі контейнерів тощо. Для зменшення ризиків появи фомозного або фузаріозного ураження картоплі в сховищі перед закладанням насіння на зберігання його протруюють фунгіцидом Ровраль Аква Фло. Доза препарату складає 0,4 л/т насіння. Для цього на сортувальній лінії або на одному із транспортерів встановлюють спеціальний аплікатор для внесення протруйника шляхом його розпилу на поверхню бульби. Основна вимога до цього процесу – відсутність стікаючої робочої рідини на бульбах і транспортерах. Цей агрозахід дає можливість захистити картоплю від грибкових захворювань у сховищі під час зберігання і якісніше зберегти посадковий матеріал.

Зберігатися насіннєва картопля може двома способами:

  • перший – зберігання картоплі насипом у сховищах з регульованим мікрокліматом;
  • другий – контейнерний тип зберігання в сховищах з регульованим мікрокліматом.

Ці способи мають свої недоліки і переваги, але обидва заслуговують на увагу.

Повітряний канал
Повітряний канал при зберіганні картоплі насипом

Так, при зберіганні насіннєвої картоплі насипом виключаються додаткові затрати на будівництво контейнерів, раціональніше використовується сховище, тому що на одиниці площі можливо закласти більший об’єм насіння. Але в цьому випадку необхідно встановлювати додаткові канали для подавання повітря. Слід також зазначити, що при цьому способі зберігання збільшуються втрати. Це зумовлено тим, що під час зберігання картопля в насипі самоущільнюється, осідає і повітря гірше проходить у верхні шари насипу. Якщо виникає непередбачувана ситуація, наприклад розпочалося загнивання картоплі всередині бурта, то в цьому випадку щось вдіяти буде досить складно. Крім того, при заборі насіння зі сховища воно більше травмується, ніж при контейнерному типі зберігання.

При зберіганні картоплі в контейнерах знижуються втрати насіннєвої картоплі під час зберігання, меншою мірою знижується якість у порівнянні із зберіганням насипом. При виникненні непередбачуваних ситуацій під час зберігання існує можливість маніпулювання окремими контейнерами в межах складу. Це дає змогу оперативно реагувати на певні загнивання, підтікання тощо. Але контейнерний тип зберігання потребує додаткових вкладень на будівництво нових контейнерів і ремонт старих. При цьому типі зберігання менш ефективно використовується площа сховища. Тому, обираючи тип зберігання, при проектуванні і будівництві нового сховища слід враховувати ці застереження.

Завантаження сховища повинно відбуватися в максимально стислі терміни. Швидкість завантаження – дуже важливий елемент успішного зберігання картоплі.

Зберігання картоплі в сховищі розпочинається з активного вентилювання посадкового матеріалу з моменту його надходження в склад. Мета вентилювання – повне просушування поверхні бульби і видалення залишків вологи. Це необхідно зробити за дуже короткий час – максимум один-­два дні. Помилки, які можуть бути допущені в цей період, виправити буде дуже важко. Для цього температура повітря, що подається для вентиляції, повинна бути нижчою за температуру картоплі. Найкраще відбувається просушування, коли картопля надходить у склад досить теплою, але не більше 20-22°С, а температура повітря, яке подається для просушування, як мінімум, на 2°С нижча за температуру бульб. Чим ближчі одна до одної температури картоплі і повітря, що подається для вентилювання, і чим більша його відносна вологість, тим менша ефективність просушування. Дуже небезпечна ситуація, коли температура повітря, що нагнітається, вища за температуру посадкового матеріалу. В цьому випадку на поверхні бульб можливе утворення конденсату.

Формування бурта
Формування бурта

Після повного завантаження сховища починається етап поступового зниження температури всередині сховища до необхідних 2­4°С. При цій температурі посадковий матеріал зберігається найкраще. В картоплині майже припиняються всі обмінні процеси, мінімізується дихання, і насіння можна зберігати до наступного сезону з найменшими втратами. Для уникнення негативних процесів на поверхні чи всередині шару картоплі температуру слід знижувати на 0,5°С за добу впродовж 30­-40 днів. Під час зберігання необхідно щоденно здійснювати контроль температури і вологості всередині сховища і у випадку якихось змін чи коливань проводити відповідні зміни у інтенсивності вентилювання.

Під час зберігання можливі незначні коливання температури, але не можна допускати різких підвищень чи понижень температури, що негативно впливає на якість зберігання бульб.

Якщо посадковий матеріал добре зберігся під час зими і відсутнє проростання бульб, то за 10­-15 днів до завершення зберігання температуру в сховищі поступово піднімають до 8­-10°С для того, щоб вивести насіння картоплі із стану спокою і дати початок ростовим процесам.

Після зберігання, як правило, слід проводити інспекційне сортування картоплі з метою видалення пошкоджених або гнилих бульб. Крім того, якщо є апікальне проростання бульб, то цей паросток краще видалити під час сортування. Це дасть можливість утворення максимальної кількості проростків на картоплині.

Від того, наскільки швидко і ощадливо пройде процес збирання і закладання бульб на зберігання, залежить якість зберігання картоплі. Процес зберігання такий же важливий для отримання якісного посадкового матеріалу, як і процес вирощування. Тому зберіганню слід приділяти максимум уваги.

Олексій Олабин, спеціаліст по культурі ТОВ «Солана Україна»

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2011

Більше інформації по темі читайте в друкованій версії журналу “Агроном”.