Сучасний захист зернових колосових культур від шкідників

2008
Захист зернових колосових культур від шкідників

З давніх-давен злакові зернові культури, які вирощувалися для виготовлення хліба, мали важливе економічне і продовольче значення. За даними істориків, пшеницю почали висівати на теренах нашої держави ще у ІІІ–Ітис. до н. е., а її зерно в VVI ст. стало головним продуктом експорту до Греції й Римської імперії з південних територій, які тепер географічно відповідають зоні Степу і Причорномор’я України. Отже, культура вирощування пшениці й інших злакових рослин, як-от жито, ячмінь, овес, просо, для хлібопекарських цілей має тривалу історичну традицію і давно й добре відома в нашій країні.

Увесь час, особливо ж в останні два століття, технологія вирощування зернових культур розвивалася і покращувалася. Виводили нові продуктивніші сорти, вдосконалювали систему сівозмін, обробітку ґрунту, удобрення, захисту рослин від шкодочинних організмів тощо. Це дало результат. Нині вже стала реальною урожайність озимої пшениці 80–100 ц/га, а в окремих регіонах у певні роки вона сягає 120 ц/га і навіть більше. Щоб досягти таких показників продуктивності для рослин треба максимально збалансувати всі чинники, важливі для їх росту й розвитку.

Зокрема, отримання високих урожаїв зернових колосових неможливе без ефективної системи захисту від бур’янів, хвороб і шкідників як одного з найважливіших елементів технології. Адже без надійного контролю втрати від них сьогодні можуть становити 30–40% і навіть досягати 50–70%. Зважаючи на відчутне загальне зростання вартості сільськогосподарської продукції (за останні двадцять років), співвідношення цін на зерно злакових культур і засоби захисту рослин істотно змінилося. Тому на «високопродуктивних» полях стало економічно вигідно використовувати максимальний захист. Наприклад, сільгоспвиробники, які у 2012–2014 роках отримали понад 100 ц/га озимої пшениці сортів Сейлор і Балетка (виробництво «Сингента»), крім усього іншого, в осінній і весняно-літній періоди проводили разом 3–4 фунгіцидні та 2–3 інсектицидні обробки. І рентабельність вирощування культури при цьому лише зростала!

ШКІДНИКИ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР

Серед шкодочинних організмів зернових колосових важливе економічне значення мають комахи-фітофаги, прямі втрати від яких в Україні щороку становлять 2–3 млн тонн зерна (4–6%). Крім того, є ще й непрямі (або побічні) втрати – від вірусних і грибних хвороб, що їх переносять сисні шкідники. І це при сучасному стані більш-менш непоганого розвитку системи їх контролю, коли в посівах озимої і ярої пшениці, наприклад, великі й середні господарства стабільно застосовують інсектициди на 70–75% площ. Відтак, за певними розрахунковими даними, без жодного інсектицидного захисту втрати урожаю сягали б 15–25%.

Шкідливий ентомокомплекс на зернових колосових культурах охоплює понад півсотні видів комах-фітофагів із 21 біологічної родини. Серед них в агроценозах України найчастіше трапляються такі спеціалізовані шкідники: цикадки (шестикрапкова, смугаста, темна), попелиці (звичайна злакова, велика злакова, ячмінна, черемхово-злакова), хлібні клопи (шкідлива, маврська й австрійська черепашки, елія гостроголова), пшеничний трипс, хлібний турун, хлібні жуки (жук-кузька, хрестоносець, красун), хлібні блішки (смугаста, звичайна стеблова, велика стеблова), п’явиці (червоногруда, синя), звичайна зернова совка, хлібні трачі (звичайний, чорний), злакові мухи (вівсяна і ячмінна шведські, гессенська, пшенична, мероміза, зеленоочка й ін.). Крім цього, на посівах зернових злаків відчутно шкодять багатоїдні комахи, серед яких слід виділити гусениць підгризаючих совок (озимої, окличної), дротяників – личинок коваликів (посівного, степового, темного, широкого та ін.), личинок пластинчастовусих (хрущів, хлібних жуків) тощо.

Майже в усіх природно-кліматичних зонах найпоширеніші і найнебезпечніші у весняно-літній період такі групи шкідників як сисні (попелиці, цикадки, трипси, хлібні клопи), внутрішньостеблові (злакові мухи, хлібні трачі або пильщики), хлібні блішки, п’явиці і хлібні жуки. Щоб правильно підібрати інсектициди і розробити ефективну систему їх застосування, слід розібратися в особливостях їх біології (циклу розвитку), етології, визначити оптимальні і критичні для контролю чисельності стадії та часові інтервали їх появи на полях зернових злаків.

У виробництві часто або ігнорують інсектицидний захист зернових, або приділяють йому недостатню увагу, нерідко неправильно оцінюючи потенційні втрати врожаю від комах-фітофагів. За даними опитувань агрономів господарств, інсектициди застосовують лише на половині площ зернових колосових культур, звичайно, більше обробляючи посіви озимої і ярої пшениці – 68–74%. Захистом таких культур як ячмінь, а тим паче овес і жито здебільшого просто нехтують. Проте навіть у тих господарствах, де все-таки використовують інсектициди, переважну більшість площ захищають від фази середини колосіння до фази молочної стиглості зерна, коли основні види фітофагів уже завдали істотної шкоди. І лише близько 20% площ обробляють саме тоді, коли це потрібно, – від початку виходу в трубку до появи прапорцевого листка, тобто в період масового заселення посівів шкідниками. То чи справді на зернових культурах з ними треба боротися і коли застосування інсектицидів дасть максимальний ефект?

Від комплексу шкідливих комах, які майже щороку і в усіх зонах наявні в пшеничних агроценозах, з одного гектара пшеничного поля не добирають у середньому 500–800 кг/га урожаю зерна. Лише фітофаги з групи сисних зменшують продуктивність посівів на 350–500 кг/га. Це все прямі втрати, а є ще й непрямі. Зокрема, від вірусних захворювань, що їх переносять передусім попелиці й цикадки, додаткові втрати зростають ще на 200–300 кг/га. У свій час шкідливість фітофагів колосових злакових культур успішно вивчали дослідники, чиїми даними ми сьогодні й користуємося (В. Т. Альохін, 1995, 1996; М. П. Секун, 1998; Н. М. Шахова, 2013; та інші) (табл. 1).

Шкідливість основних груп фітофагів зернових колосових культурОтже, щоб скласти максимально ефективну систему інсектицидного захисту, необхідно чітко знати фенологію шкідників, періоди й екологічні закономірності появи їх шкодочинних стадій. У зв’язку з цим зосередимо увагу на основних, найбільш небезпечних групах комах-фітофагів, які майже завжди присутні на наших полях зернових колосових злаків (рис. 1–4).

Колонiя злакової попелицi на рослинi пшеницi
Рис. 1. Колонiя злакової попелицi на рослинi пшеницi

Злакові попелиці. Попелиць поділяють на дві групи – немігруючі, або однодомні, життя яких проходить на одній (злаковій) рослині-господарі, та мігруючі, або дводомні, характерною особливістю яких є зміна кормових рослин упродовж сезону. До першої групи належать звичайна злакова, велика злакова і ячмінна попелиці, до другої – черемхово-злакова і в’язово-злакова. Всі вони мають складний цикл розвитку з великою кількістю різноманітних поколінь, більшість із яких з’являється в результаті партеногенетичного розмноження: від самиць-засновниць і крилатих самиць до самиць-статеносок, які восени дають початок статевому поколінню для дальшого спарювання і відкладання яєць на зимівлю. На посівах зернових колосових з’являються у квітні-травні (залежно від виду), починаючи від фази закінчення весняного кущіння – початку виходу в трубку. Без застосування захисних заходів їхні популяції досягають максимальної чисельності в середині – другій половині червня, поступово збільшуючись із кожним наступним поколінням. На посівах зернових злаків шкодять, утворюючи колонії і висмоктуючи сік із вегетативних і генеративних органів, що знижує урожай зерна та його якість. Рослини втрачають тургор, деформуються, в’януть, часто засихають; зерно утворюється щупле, з низькою натурою. Сильні пошкодження на ранніх стадіях розвитку рослин можуть призводити навіть до їх загибелі, а у фазі появи передпрапорцевого і прапорцевого листків – до повного або часткового невиколошування, пустозерності, щуплозерності. Крім того, попелиці – активні переносники вірусних хвороб типу мозаїк і карликовості. Інтенсивному розмноженню попелиць і їх шкодочинності сприяє помірно тепла й суха погода.

Зважаючи на характер живлення цих фітофагів і тривалий період їх заселення й розвитку на зернових, для ефективного захисту слід застосовувати сучасні контактно-системні інсектициди з тривалим періодом захисної дії. Саме діючі речовини групи неонікотиноїдів, що здатні надійно й на тривалий час токсикувати оброблену рослину, будуть достатньо ефективними проти цих шкідників.

Iмаго клопа шкiдливої черепашки на листку пшеницi
Рис. 2. Iмаго клопа шкiдливої черепашки на листку пшеницi

Хлібні клопи. До цієї групи належать спеціалізовані шкідники злакових колосових культур ряду напівтвердокрилих, родин щитників-черепашок (шкідлива, маврська й австрійська черепашки) та справжніх щитників (елія гостроголова й елія носата). Шкодять як дорослі клопи, які з’являються на посівах після перезимівлі, так і личинки й імаго нового покоління. Вихід із місць зимівлі спостерігається при температурі середовища +15…17°С, а масова міграція на посіви злакових культур відбувається при потеплінні до +18…19°С й вище. Згодом вони поступово розселяються по всій площі озимих, а потім переходять на ярі злакові культури. Найпоширеніший хлібний клоп – шкідлива черепашка, тому головної шкоди хлібним злакам завдає саме цей вид, особливо посівам озимої пшениці в зоні Степу. Цей шкідник спочатку перелітає і зосереджується на краях полів озимини поблизу лісів і лісосмуг (що збігається з початком розпускання бруньок на тополі й кленові). Рослини озимої пшениці в цей період перебувають, як правило, у фазі виходу в трубку. Дорослі клопи зимуючого покоління шкодять, проколюючи своїм ротовим апаратом стебла нижче або на рівні зачатка колосу і висмоктуючи сік. Пошкоджені рослини відстають у рості і або одразу засихають, або у фазі колосіння утворюють повну чи часткову білоколосість. Заселення зимуючими клопами розтягнуте в часі і навіть в умовах «типової» весни із середньо-динамічним наростанням температур триває аж до фази колосіння в озимих.

Проте найбільшої шкоди завдають клопи нового покоління, які відроджуються з відкладених на рослини яєць, – личинки (особливо старших, ІІІ–V віків) та окрилені імаго, які живляться вмістом зерна в колосі аж до закінчення фази воскової стиглості. Крім прямих утрат урожаю, хлібні клопи суттєво погіршують якість (знижують «класність») зерна і його хлібопекарські якості. Під дією введених їхнім ротовим апаратом протеолітичних ферментів білкова частина – клейковина – руйнується, і випікання якісного хліба стає неможливим. Відтак зерно, пошкоджене хлібними клопами більше, ніж за стандартом, стає некондиційним (фуражним) і трейдери закуповують його у сільгоспвиробників за нижчими цінами.

Оскільки клопи заселяють злакові культури тривалий час і також є сисними шкідниками, для ефективного їх контролю теж необхідно застосовувати контактно-системні інсектициди зі значним терміном захисної дії. З описаних вище особливостей фенології цих фітофагів випливає, що захист від них слід починати ще у фазі виходу в трубку озимих, а не при появі прапорцевого листка (коли старі клопи вже завдали рослинам істотних пошкоджень).

Личинки пшеничного трипса у колосi
Рис. 3. Личинки пшеничного трипса у колосi

Пшеничний трипс. Дуже поширений фітофаг у зернових агроценозах. Оскільки розміри його тіла  досить малі (до 1,5–1,8 мм), а личинки ведуть прихований спосіб життя, у сільгоспвиробництві часто не звертають особливої уваги на цього шкідника і недооцінюють його економічне значення. А проте в групі сисних пшеничний трипс чи не найшкодочинніший (табл. 1).

Навесні, коли температура поверхневого шару ґрунту прогріється до +8°С, зимуючі личинки активізуються і виходять на поверхню, щоб перетворитися на пронімф, а потім і на німф. Згодом з’являються й імаго, які починають перелітати на посіви озимих зернових культур у фазах прапорцевого листка – колосіння. За деякими даними, при ранній весні зі швидким наростанням температур виліт і заселення озимини може починатися ще у фазі виходу в трубку і тривати більше як місяць. Після спарювання самиці відкладають яйця на колоскові лусочки і стрижні колосу. Личинки, які з’являються через 1–1,5 тижня, спочатку живляться колосковими лусочками, а потім зерном, висмоктуючи з них сік. Унаслідок пошкоджень колосся деформуються, виникає часткова або повна білоколосість. Пошкоджене зерно всихає, стає щуплим, знижується його натура; на поверхні з’являються жовто-бурі плями. Пшеничний трипс інтенсивно розмножується за теплої і посушливої погоди, але надто високі температури повітря і суховії впливають на його розвиток згубно.

Плануючи захисні заходи, слід звернути особливу увагу на два важливі моменти – період появи шкідливої стадії (личинки), тобто вже у колосі та конкретне місце її локалізації і живлення, тобто під лусками. Також слід враховувати й те, що сокорух у тоненьких колоскових і квіткових лусочках досить уповільнений, і системному інсектициду, який рухається акропетально, потрібен час, щоб досягнути цих органів. Якщо такий препарат із тривалою захисною дією застосувати ще на початку фази виходу в трубку (як правило, разом із гербіцидом і фунгіцидом), у діючої речовини буде достатньо часу для надходження у найвіддаленіші частини рослини і якісної їх токсикації. Якраз інсектицидна сполука тіаметоксам, у якої найкраща системність серед усіх неонікотиноїдів, забезпечує високу ефективність проти личинок трипса, що неодноразово було підтверджено численними дослідами компанії «Сингента».

Iмаго хлiбного жука-кузьки на колосi пшеницi
Рис. 4. Iмаго хлiбного жука-кузьки на колосi пшеницi

Хлібні жуки. Належать до комах родини пластинчастовусих і теж досить поширені в агроценозах зернових колосових. Особливо небезпечний жук-кузька, у якого висока шкодочинність.

Личинки – поліфаги, живуть і розвиваються в ґрунті два роки, живлячись підземними частинами багатьох культурних рослин. На посівах злакових культур особливо небезпечні личинки саме другого року життя восени, коли вони пошкоджують кореневу систему молодих незміцнілих рослин, що призводить до їх загибелі і зрідження посівів. Імаго на озимій пшениці з’являються вже після цвітіння, у фазі молочної стиглості зерна, у Лісостепу зазвичай на початку червня. Живляться зерном у фазі наливу і майже до повної його стиглості. Серед злакових культур спочатку заселяють озимі, потім, у міру їх достигання, переселяються на ярі. І лише коли зерно в культурних рослин стає твердим і непридатним для живлення, переходять на трави й бур’яни цієї самої ботанічної родини.

Крім прямого поїдання зерна, хлібні жуки завдають чималої іншої шкоди, вибиваючи («вимолочуючи») його своїми чіпкими ногами з колоска на землю. Через це втрати врожаю суттєво зростають. Загалом один жук за період свого живлення на одній культурі знищує до 90 зерен.

Надійний захист можливий у разі застосування високоефективних контактно-кишечних інсектицидів. Треба відзначити, що хлібні жуки мають загалом підвищену стійкість до них, що пов’язано з потужним ферментативним апаратом у цих комах. Відтак слід застосовувати препарати з високою стартовою ефективністю (або з нокдаун-ефектом) і широким спектром інсектицидної дії. Такими є, наприклад, діючі речовини з групи синтетичних піретроїдів.

ЗАСТОСУВАННЯ ІНСЕКТИЦИДІВ

Сучасна система захисту зернових колосових культур від шкідливих комах передбачає комплекс заходів з метою управління їх популяціями, починаючи від фази проростання насіння і появи сходів. Адже саме на початкових етапах розвитку рослин заподіяна фітофагами шкода найбільш відчутна, а втрати врожаю через зрідження стеблестою стають непоправними.

Починати захист слід із насіння, бо вже одразу після його висіву в ґрунт посівам загрожує низка видів ґрунтоживучих і наземних шкідників. Тому обробка насіння ефективними комбінованими препаратами, до складу яких входить системний інсектицид, має бути обов’язковою. Зокрема, сучасні фунгіцидно-інсектицидні протруйники, такі як Селест® Макс і Вайбранс® Інтеграл виробництва компанії «Сингента», надійно захищають сходи зернових злаків від комплексу грунтоживучих шкідників, злакових мух, попелиць, хлібних блішок, які починають шкодити на полях з озимими ще восени, а на ярих – у весняний період. Протягом місяця і навіть довше посіви буде надійно захищено від них, що дозволить рослинам безперешкодно рости, швидше проходити вразливі стадії розвитку.

Підбір і терміни застосування інсектицидів. Вибір конкретних інсектицидів для захисту зернових культур в період вегетації має базуватися не лише на знанні їх властивостей, механізмів дії на комах чи способів токсикації рослин. Як зазначалося вище, передусім потрібно враховувати видовий склад, особливості розвитку й живлення фітофагів, строки заселення й пошкодження ними рослин.

У весняно-літній період слід проводити щонайменше дві, а часто й три інсектицидні обробки, щоб захистити посіви від усього комплексу спеціалізованих видів, присутніх у злакових агроценозах. До того ж, приймаючи рішення про необхідність і терміни інсектицидних обробок, треба враховувати, що економічні пороги шкодочинності (ЕПШ) більшості фітофагів, які наведено в агрономічній літературі, – це середні, тобто приблизні значення. Тому користуватися ними можна лише орієнтовно.

З іншого боку, в агроценозах зернових колосових майже в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України наявні певні біологічні групи шкідників, які заселяють посіви постійно, з року в рік. Їх чисельність стрімко зростає навесні, швидко досягає рівня шкідливості і щороку створює загрозу культурам. До таких слід віднести злакових мух, попелиць, цикадок, хлібних блішок, клопів, п’явиць, пшеничних трипсів, хлібних жуків. Щоб не допустити істотних пошкоджень рослин цими фітофагами і відчутних втрат урожаю, потрібні обов’язкові інсектицидні обробки, які слід проводити завжди, в оптимальні  періоди. Такі періоди пов’язано з фазами росту й розвитку рослин: Т1 (початок виходу в трубку), Т2 (поява прапорцевого листка), Т3 (налив зерна: молочна – молочно-воскова стиглість).

З метою ефективного контролю всього комплексу фітофагів компанія «Сингента» розробила конкретні рекомендації із застосування інсектицидів власного виробництва з чітким позиціонуванням кожного препарату по фазі рослини. Отже, система захисту зернових колосових культур у весняно-літній період від компанії «Сингента» передбачає 2–3-кратне обприскування ними рослин в період вегетації (рис. 5). Розглянемо детальніше призначення, регламенти кожної з цих обробок та цільові об’єкти, обґрунтувавши застосування конкретних препаратів.

Система iнсектицидного захисту зернових колосових культур у весняно-літній період
Рис. 5. Система iнсектицидного захисту зернових колосових культур у весняно-літній період

Т1 (початок виходу в трубку). Найкраще застосовувати інсектицид Енжіо® 247 SC, к. с. (0,18–0,22 л/га, залежно від культури й виду шкідника) разом із гербіцидом і фунгіцидом. Обробка проводиться, як правило, в середині квітня (на озимих культурах) або в середині – другій половині травня (на ярих культурах), що збігається з початком заселення посівів сисними фітофагами (попелицями, цикадками, хлібними клопами). Також ця обробка буде ефективною проти злакових мух, зокрема проти їх нового (першого весняного) покоління, яке намагатиметься заселити культурні рослини; проти хлібних блішок і п’явиць, жуки яких теж з’являтимуться на посівах у цей період. Як уже сказано вище, застосування у Т1-обробку контактно-системних інсектицидів групи неонікотиноїдів дає особливо високий ефект проти пшеничного трипса. Препарат Енжіо® з діючою речовиною тіаметоксам, яка належить до цієї групи і має найкращу системність, гарантує повний контроль личинок нового покоління цього фітофага аж до збирання врожаю. До того ж завдяки ефективній токсикації рослин тіаметоксамом Енжіо® забезпечуватиме тривалий захист (до 20 днів і більше), особливо добре контролюючи прихованоживучих шкідників. У іншої діючої речовини препарату – лямбда-цигалотрину – добре виражена контактно-кишкова дія; вона виявляє високу стартову ефективність (або нокдаун-ефект) одразу після застосування і має широкий спектр інсектицидної активності, тобто надійно знищує всіх фітофагів у тих стадіях, які мігруватимуть із місць зимівлі і заселятимуть посіви колосових культур. Нарешті, поєднання в одному препараті двох цих інсектицидних сполук з різними механізмами дії на організми шкідливих комах унеможливлює виникнення у них резистентності. Особливо це стосується таких полівольтинних фітофагів як попелиці, що можуть розвиватися в 10–12 поколіннях за один сезон. Практичний досвід застосування та дані з багатьох польових дослідів не раз підтверджували високу ефективність Енжіо® проти комплексу шкідників зернових культур.

Т2 (поява прапорцевого листка). Оптимально ефективним у цей період буде застосування піретроїдного інсектициду Карате® Зеон 050 SC, мк. с. (0,15–0,3 л/га). Зазвичай Т2-обробку проводять у кінці квітня – на початку травня (озимі зернові) та наприкінці травня – в першій половині червня (ярі зернові) разом із другим внесенням фунгіциду. Вона теж дуже важлива, і терміни її збігаються з дальшим заселенням злакових культур попелицями, імаго зимуючого покоління хлібних клопів, продовженням льоту імаго трипса, проти яких вона й призначена. Зважаючи на ефективний термін захисної дії Енжіо® від моменту його застосування у Т1 (до 3-х тижнів) та враховуючи тривалість періоду між фазами початку виходу в трубку і появи прапорцевого листка (від 2-х до 3-х тижнів), цей комбінований препарат забезпечуватиме надійний контроль шкідливого ентомокомплексу в указаному часовому інтервалі. Тому застосування Карате® Зеон у фазі прапорцевого листка буде не лише ефективним проти названих фітофагів (які далі мігруватимуть на посіви), забезпечуючи додатковий захист, а й оптимальним по гектарній вартості. Спеціальна формуляція препарату, що називається мікрокапсульованою суспензією, гарантує надійнішу і тривалішу порівняно з іншими піретроїдами захисну дію. Отож від часу застосування Карате® Зеон у Т2–обробку необхідний нам контроль шкідливих комах триватиме аж до фази цвітіння. Зазвичай двох обприскувань інсектицидами досить для надійного захисту зернових злакових культур, але часто виникає потреба і в третій обробці.

Т3 (налив зерна: молочна – молочно-воскова стиглість). Фази ВВСН: 73–87. Необхідна для контролю хлібних жуків, які шкодять колосовим культурам у фазі наливу зерна, проводиться за потреби і вибірково. Щоб зупинити заселення жуками посівів, буває достатньо і крайових обробок по периметру полів. Однак у разі раптової навали шкідника і різкого зростання його чисельності нерідко виникає потреба в суцільних обприскуваннях усього масиву культури.

Проти цих фітофагів найдоцільніше застосовувати потужні контактно-кишкові інсектициди групи синтетичних піретроїдів, як-от препарат Карате® Зеон від компанії «Сингента» (0,2 л/га). Лямбда-цигалотрин, виявляючи універсальну інсектицидну дію, цілком надійно знищує таких важко контрольованих фітофагів як хлібні жуки. Багато інших інсектицидів проти них просто малоефективні.

Переваги і властивості інсектицидів Енжіо® і Карате® Зеон. Насамперед слід відзначити, що формуляції обох препаратів створено за унікальною технологією ЗЕОН-капсуляції, яку розробила і запатентувала компанія «Сингента». Завдяки цій технології препаративні форми Карате® Зеон (мікрокапсульована суспензія) й Енжіо® (концентрат капсульованої суспензії) мають унікальні характеристики. Суть цієї технології полягає в тому, що піретроїд (лямбда-цигалотрин) було поміщено в тонкі полімерні мікрокапсули діаметром від 1 до 10 мікрон (переважно 3–5). Ці мікрокапсули, розподілені у водному середовищі препаративної форми, утворюють своєрідну суспензію. До складу мікрокапсули входять також розчинник і спеціальний фотопротектор, який захищає діючу речовину від деструктивного сонячного опромінення.

Технологія мікрокапсуляції ви­никла в результаті пошуків рішення для захисту піретроїдної сполуки від швидкої фотодеструкції, якої вона раніше зазнавала після нанесення на рослини під дією сонячного ультрафіолету. З появою технології ЗЕОН-капсу­ляції в інсектицидів Енжіо® й Карате® Зеон період інсектицидної дії піретроїду лямбда-цигалотрин збільшився майже вдвічі. Крім того, важлива й цінна властивість мікрокапсул – можливість поступового вивільняти активну речовину після нанесення робочого розчину на листовий апарат рослини, що теж сприяло подовженню періоду її ефективної дії (рис. 6.). Цього вдалося досягти завдяки вдалому і оптимальному підбору хімічної структури, товщини й проникності їхніх полімерних оболонок. Описані корисні характеристики цієї новітньої формуляції дають препаратам Енжіо® і Карате® Зеон такі практичні переваги:

  • стійкість до ультрафіолетових сонячних променів;
  • стійкість до змивання опадами;
  • стійкість до швидкого висихання на обробленій поверхні;
  • триваліша інсектицидна дія, відповідно, вища ефективність захисту;
  • вища безпека для користувачів і навколишнього середовища (за рахунок зниження вмісту розчинників та інших летких органічних сполук).
Механiзм вивiльнення дiючих речовин у мiкрокапсульованої суспензії
Рис. 6. Механiзм вивiльнення дiючих речовин у мiкрокапсульованої суспензії

Порівняно з аналогічними препаратами конкурентів Енжіо® й Карате® Зеон мають ще й інші цінні властивості, які дають їм додаткові технологічні й конкурентні переваги. На відміну від схожих комбінованих інсектицидів, у препарату Енжіо® такі характеристики:

  • найкраща розчинність тіаметоксаму у воді порівняно з іншими неонікотиноїдами, що забезпечує йому найвищу системність та, відповідно, найефективнішу токсикацію оброблених рослин;
  • висока термостабільність: препарат зберігає свою інсектицидну активність у широкому діапазоні температур від +5°С до +25°С і вище (реально ефективний від +3°С до +30°С);
  • набагато більша кількість піретроїду, що припадає на 1 га у разі використання рекомендованих норм витрати (це відповідає приблизно двом нормам Карате® Зеон);
  • утворення клотіанідину при розпаді тіаметоксаму в рослині – одного із метаболітів, який теж має інсектицидну дію. У результаті тривалість періоду ефективного захисту у препарату подовжується до трьох тижнів.

Як один із цінних технологічних моментів варто виділити також можливість безпечного для рослин поєднання Енжіо® чи Карате® Зеон із різноманітними фунгіцидами і гербіцидами в бакових сумішах. Особливо це стосується Т1-обробки, під час якої часто практикують такі суміші.

Усі рекомендації із застосування інсектицидів було розроблено спеціалістами на основі результатів численних польових дослідів, не раз перевірено у виробництві та обґрунтовано економічними розрахунками. Тому сьогодні сучасна система захисту зернових колосових культур від компанії «Сингента» високоефективна й рентабельна.

Микола Дем’янюк, менеджер з технічної підтримки ТОВ «Сингента»

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2019