Захист саду від зимових пошкоджень

198
Захист саду від зимових пошкоджень

Дерева яблуні популярних на ринку десертних сортів здебільшого не морозостійкі. Різкі перепади температури під час відлиг і сильних морозів останнім часом суттєво шкодять садам і плодовим розсадникам середньої кліматичної смуги.

ЛОКАЛІЗАЦІЯ САДУ

Оскільки холодне повітря скупчується в нижній частині схилу, поблизу загущених лісосмуг і будівель, для уникнення пошкоджень плодових дерев низькими зимовими температурами та весняними заморозками сад варто закладати на ділянці, де такі проблеми відсутні, хоча в садівничому регіоні підібрати її нелегко. У «тепліших» місцях зазвичай садять сорти яблуні Гала, Джонаголд, Чемпіон і Фуджі, а більш морозостійкими – Глостер, Пінова, Хонейкрісп, Лігол, Емпайр, Алва тощо – засаджують ділянки із високою ймовірністю пошкоджень внаслідок морозу. Чутливий до весняних заморозків Лігол досить стійкий до зимових морозів, а Пінова, яка довго і рясно квітує, пошкоджень весняними заморозками уникає. В «найтеплішому» місці зазвичай садять менш морозостійкі грушу та черешню.

Зимостійкість визначається походженням і здатністю помологічного сорту до загартовування: наприклад, сорт Антонівка звичайна витримує взимку до мінус 40°С, а чеський Чемпіон – не нижче ніж мінус 25°С. Абрикос із Вірменії чи північного Китаю, де літо сухе і спекотне, зима довга й морозна, має високу здатність до загартовування, тому може витримати зимове зниження температури до мінус 35°С, проте в умовах середньоєвропейського клімату після лютневих відлиг зазвичай підмерзає.

ЗАГАРТОВУВАННЯ ДЕРЕВ

Із закінченням росту, скороченням дня і настанням низьких температур дерева загартовуються і вступають у фазу зимового спокою. Умови загартовування можна покращити відповідними агрозаходами.

Варто уникати надмірного азотного удобрення, що порушує здатність до загартовування «затягнутим» ростом саджанців у плодорозсаднику чи дерев молодого саду та загрожує підмерзанням навіть за помірно холодної зими.

Загартовування супроводжується втратою води та накопиченням цукрів і специфічних білкових сполук, набуттям клітинами волоконно-сітчатої структури та вищою проникністю клітинних стійок і цитоплазми. Внаслідок цього тканини стають стійкими до замерзання за температури на кілька десятків градусів нижче нуля і не пошкоджуються кристалами льоду. За повільного зниження температури загартовані рослини витримують сильні морози, проте раптові холоди після теплої осені їм дуже шкодять.

У розсадницькому господарстві викопані саджанці з недостатньо здерев’янілими пагонами в незахищеній приколці у відкритому ґрунті тримати ризиковано, їх краще зберігати в холодильнику за дещо нижчої від 0°С температури і максимально високої вологості повітря. Придбані саджанці можна зберігати під накриттям, обсипавши коріння вологим піском, свіжою тирсою або ґрунтом, розклавши поряд отруєні принади для мишей і систематично конт­ролюючи стан рослин.

З метою захисту від зимових пошкоджень підщеп та заокульованих вічок і затримання снігу в шкілці саджанців інколи восени практикують висів жита або гірчиці, які за необхідності знищують контактним гербіцидом рано навесні.

Для осіннього закладання саду в середній кліматичній смузі беруть лише добре визрілі (зі здерев’янілими пагонами) саджанці вишні, сливи та яблуні морозостійких сортів Глостер, Алва, Пауларед, Пінова. Насадження огороджують від диких тварин, додатково обприскуючи репелентами в листопаді й лютому-березні. Для захисту від пошкоджень морозом підщепну частину посаджених восени дерев на карликовій підщепі М.9 прикривають ґрунтом за допомогою встановленої під кутом дискової борони, борозни від якої загортають навесні.

Накопиченню плодовою рослиною пластичних речовин і кращій підготовці до зими сприяють раціональне удобрення, захист листя від пошкоджень і вчасне проріджування зав’язі за надмірного плодоношення.

ЛІКУВАННЯ ПОШКОДЖЕНЬ

Лютневі відлиги з сонячними теплими днями і поверненням холодів спричиняють чимало втрат. У лютому за нижчої від 10°С температури повітря кора дерев з сонячного боку здатна нагрітися до +50°С, внаслідок чого обпікається і тріскається штамб. Раніше цьому запобігали його біленням, проте в сучасних садах з ущільненим садінням дерев це потребує відповідних затрат. Тому штамб та основу провідника уразливих до низькотемпературних пошкоджень цінних сортів яблуні – Гала, Голден Делішес, Джонаголд, Чемпіон та інших обприскують вапном або крейдою чи стійким до змивання засобом для затінення теплиць.

Пошкоджені дикими тваринами штамби, а також місця з морозобоїнами та опіками фарбують відповідними препаратами, забезпечуючи відновлення кори. Останні додатково обмотують тканиною, яку послаблюють або знімають у середині літа.

ЗАХИСТ ВІД ЗАМОРОЗКІВ

В США для захисту насаджень цитрусових, рідше персика та яблуні від заморозків вже понад сто років практикують обігрів брикетами з вугілля та торфу, парафіновими свічками, дизельним паливом і газом. Джерела тепла розставляють за схемою 6×6 або 7×7 м (204–277 шт./га), підтримуючи до припинення заморозку достатньо сильний постійний та регулярний обігрів з витратою чималого обсягу горючих матеріалів, а система газових пальників інколи включається автоматично.

Бельгійський навісний тракторний обігрівач з балонами пропану може захищати насадження, рухаючись зі швидкістю 7 км/год та повертаючись на попереднє місце кожних 10 хвилин. Нагрівач із вентилятором потужністю 225 тис. кубометрів повітря за годину переміщує тепліше повітря з верхівки крони в нижню її частину, додатково підігріваючи його.

Для захисту від заморозку також зазвичай палять гілки, солому й інші органічні відходи, проте таке димлення в більшості випадків малоефективне. Лише якщо розпалювання вогнищ спричиняє активний рух і перемішування повітря, що шарами опускається холодної безвітряної ночі, це дає змогу захистити бруньки і квітки від переохолодження. Так, рух повітря поблизу дороги спричиняє його перемішування, тому перші 2–3 ряди дерев вздовж доріг з інтенсивним рухом заморозками зазвичай не пошкоджуються, а розташовані далі – підмерзають. У багатьох країнах димлення заборонене з екологічних причин, а в окремих регіонах заборонено спалювати й гілки та побутове сміття.

Ще один спосіб захисту саду, який використовується в США, – перемішування повітря вітряками на вежах заввишки десять метрів. Один такий вітряк із двома лопатями зі скловолокна з шестиградусним відхиленням від вертикалі забезпечує захист від заморозку п’ятигектарної площі. У невеликих садах Японії вітряком меншого діаметру з еластичними лопатями на шестиметровій вежі захищають насадження площею близько одного гектара.

У південнотирольському регіоні інтенсивного садівництва на півночі Італії, а також у Німеччині та Франції широко застосовують відносно дешеве й екологічно чисте надкронове дощування. Під час замерзання води вивільняється тепло, забезпечуючи ефективний захист від заморозку в період зниження температури до мінус 5°С (частково – до мінус 7°С). Проте цей спосіб потребує значного обсягу води й достатньо дренованого ґрунту.

На період цвітіння надкронові зрошувачі обладнують дрібнодисперсними форсунками, забезпечуючи тиск води 3–5 атмосфер та рівень опадів близько 3,5 мм за годину. Для цього впродовж 6–8-годинних заморозків до трьох ночей поспіль подають до 30 л води на квадратний метр з витратою до 1000 м3 води на гектар.

І. О. Личенкова

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2018