Забур’яненість ярого ячменю залежно від обробітку ґрунту

332
Забур’яненість ячменю ярого

Прийоми основного обробітку ґрунту можуть сприяти зниженню числа домінантних видів бур’янів і водночас звільняти екологічну нішу для інших представників сегетальної рослинності, біологічні особливості розвитку якої дають їм змогу пристосуватися до нових умов.

За результатами досліджень Робертса, щорічна оранка призводила до збільшення кількості вівсюга (Avena fatua L.), в той час як за відсутності щорічного обертання пласта насіння вівсюга у глибших шарах зазвичай втрачало схожість.

Відмова від оранки, однак, може сприяти розвитку інших видів бур’янів. Рівень виживання бромуса стерильного (Bromus sterilis L.) і розвиток його популяції в цілому кращий в умовах непорушеного верхнього шару, оскільки сходи цього виду не можуть з’являтися із глибини понад 13 см. Крім того, відбувається різке зниження схожості загорнутого насіння бромуса в перший рік, що значно зменшує чисельність його популяції. Потенційний ступінь її зростання зменшується пропорційно збільшенню глибини загортання насіння цього бур’яну.

Використання гербіцидів стало невід’ємним елементом технології вирощування більшості сільськогосподарських культур, що дало змогу скоротити трудомісткість заходів догляду за польовими культурами та підвищити рентабельність виробництва. Хоча гербіцидам відводиться важлива роль, але у зазначеній технології вони не повинні виступати домінуючим елементом контролю засміченості посівів.

Помітних результатів у конт­ролі за сегетальною рослинні­стю у посівах польових культур за нульового обробітку досягли фермери США. Значну увагу вони приділяють заходам, що передбачають запровадження сівозмін, оцінку конкурентної здатності культур та іншим прийомам, які в сукупності забезпечують зменшення росту популяцій бур’янів і скорочення витрат на 50% порівняно зі стандартними методами, що передбачають застосування гербіцидів.

Мета проведених досліджень полягала у вивченні змін бур’янового угруповання, що відбувалися за відмови від будь-якого механічного обробітку та порівняння отриманих результатів із традиційним обробітком.

Стаціонарний короткоротаційний дослід був закладений в умовах Правобережного Лісостепу України у 2005 році. Головним завданням цього експерименту було вивчення закономірностей формування та розвитку бур’янистого компонента в агроценозі польових культур за повної відсутності механічного обробітку (окрім прямої сівби) та його порівняння на фоні традиційного обробітку (оранка). Сівозміна короткоротаційна, трипільна: соя – ячмінь ярий – кукурудза на зерно.

Зміст варіантів дослідження:

  • нульовий обробіток ґрунту – відсутність будь-якого механічного обробітку впродовж усього виробничого сезону, за винятком прямого посіву в необроблену ділянку;
  • традиційний обробіток ґрунту – постійне застосування оранки на глибину 20–22 см під ячмінь ярий як основного обробітку ґрунту.

Система заходів контролю бур’янового угруповання у варіанті традиційного обробітку передбачала проведення передпосівної культивації на глибину загортання насіння. У фазі кущіння ячменю проводили обприскування посівів гербіцидом на основі комплексу діючих речовин – амідосульфурону (100 г/л), йодсульфурон-метилу натрію (25 г/л) та антидоту мефенпір-диетилу (250 г/л). Крім того, в бакову суміш додавали інсектицид із групи піретроїдів. Норми внесення вказаних препаратів визначалися відповідно до рекомендацій виробника.

Комплекс заходів контролю забур’янення за нульової технології передбачав застосування гербіциду суцільної дії гліфосатної групи до сівби культури з метою знищення сходів зимуючих, ранніх ярих і багаторічних бур’янів. У фазу кущіння ячменю ярого проводили обприскування такими самими препаратами, що й за традиційного обробітку.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

На початку вегетації культури різниця між кількістю бур’янів за різних систем основного обробітку ґрунту становила 4 шт./м2. Отримане значення знаходиться в межах НIР05, що дає змогу зробити висновок про її неістотність (табл.).

Забур’яненість посівів ячменю ярого в короткоротаційній сівозміні за 2014–2015 рр.За відсутності механічного обробітку домінуючими видами були лобода біла (Chenopodium album L.) – 69,3% та мишій сизий (Setaria glauca L.) – 17% від загальної кількості бур’янів на час спостережень. Субдомінантними видами в цьому агроценозі були вероніка плющолиста (Veronica hederifolia L.) та латук дикий (Lactuca serriola L.), які становили близько 5% кожна. За традиційного обробітку склад домінантних видів був ідентичний нульовому, але їх частка у загальній кількості сегетальної рослинності дещо відрізнялася. Так, частка лободи білої становила 54,8%, а мишію сизого – 16,6% від загальної кількості бур’янів. Однак серед субдомінантів за традиційного обробітку спостерігалися відмінності у видовому складі, де відсоток гірчака березковидного (Polygonum convolvulus L.) становив 9%, щириці загнутої (Amaranthus retroflexus L.) – 8,3% від загальної кількості бур’янів.

На час збирання культури кількість бур’янів за нульового обробітку становила 85 шт./м2, за традиційного обробітку – 61 шт./м2.

Обприскування посівів післясходовим гербіцидом призвело до зміни складу домінантів та їх частки у структурі бур’янового угруповання. Після внесення гербіциду загальна частка мишію сизого у фазі повної стиглості ячменю ярого становила 26%. Наявність розтягнутого періоду появи сходів дало змогу частині рослин щириці загнутої уникнути гербіцидної дії, в результаті чого вона становила 20,5% від загальної кількості. У кінці червня – на початку липня спостерігалася поява другої хвилі сходів латуку дикого (близько 20% на час збирання), проте наявність рослин ячменю ярого негативно впливала на його розвиток і сприяла пригніченню цього виду до часу збирання культури. Внесення гербіциду позитивно вплинуло на зниження кількості лободи білої до рівня 19,7% від загальної кількості на час збирання ячменю. Слід зазначити, що за нульового обробітку ґрунту в другій половині вегетації культури спостерігалася поява сходів амброзії полинолистої (Ambrosia artemisiifolia L.) та полину звичайного (Artemisia vulgaris L.).

Одним із важливих джерел поповнення запасів насіння бур’янів у ґрунті є та частина сегетальної рослинності, яка встигає сформувати нормальне життєздатне насіння до збирання культури. За оранки кількість рослин, що перебували у фазі плодоношення, становила 24 шт./м2. Відмова від механічного обробітку сприяла зростанню тривалості періоду вегетації бур’янів у агроценозі ячменю ярого, в результаті чого на час збирання культури їх кількість у фазі плодоношення становила 12 шт./м2. Наголосимо, що хоча загальна забур’яненість у варіанті No-till була на 39,2% вищою порівняно з оранкою, кількість бур’янів у репродуктивній фазі виявилась удвічі нижчою.

Найбільший алелопатичний вплив на польові культури спричиняє рівень розвитку сегетальної рослинності, а не її кількість. Встановлено, що за традиційного обробітку загальна маса бур’янів на час збирання становила 40,1 г/м2 (в середньому 0,66 г на одну рослину). За системи нульового обробітку вона становила 33,5 г/м2, що на 16,5% менше порівняно з оранкою. Середня маса однієї рослини в цьому випадку дорівнювала 0,39 г, що на 41% менше від відповідного показника за традиційної системи обробітку.

Для більш детальної оцінки ефективності системи контролювання бур’янового компонента в агроценозі ячменю ярого необхідно розглянути кількісну реакцію сегетальної рослинності після застосування гербіциду. Як показують результати спостережень, в середньому за 2 роки кількість бур’янів у досліджуваних варіантах на початку вегетації культури була майже однаковою (рис. 1). Під час наступного спостереження було відмічено різке зростання забур’янення в посівах ячменю ярого. За традиційного обробітку загальна кількість бур’янів зросла на 40,9% від початкової кількості. No-till характеризувався більш різким збільшенням кількості сегетальної рослинності в агроценозі культури і на момент спостережень забур’яненість становила 209 шт./м2, що майже вдвічі перевищувало початкове значення у цьому варіанті.

Забур'яненість посівів ячменю ярого за традиційного та «нульового» обробітку в 2014–2015 рр.
Рис. 1. Забур’яненість посівів ячменю ярого за традиційного та «нульового» обробітку в 2014–2015 рр.

Оскільки діючі речовини гербіциду забезпечують загибель бур’янів впродовж 3–4 тижнів після їх внесення, в першій декаді червня спостерігалося значне зниження чисельності бур’янового угруповання в обох варіантах дослідження. В такому випадку можна стверджувати, що застосування гербіцидів за нульового обробітку було більш ефективним, оскільки забезпечило зниження числа бур’янів майже у 2 рази, тоді як за традиційного – лише на 38,5%.

Надалі за нульового обробітку спостерігалося поступове зниження кількості бур’янів з мінімальним її значенням при останньому обліку. За традиційної системи основного обробітку ґрунту зафіксовано зниження кількості бур’янів на 32,9% у період після першої декади червня. Причиною могла стати наявність у цьому варіанті перерослих бур’янів деяких видів, загибель яких спостерігалася впродовж більш тривалого періоду. Надалі, аж до часу збирання ячменю ярого, кількість бур’янового угруповання залишалася практично незмінною.

Підтвердженням ефективності будь-яких агротехнічних заходів є урожайність сільськогосподарських культур. За підсумками двох років традиційна система основного обробітку ґрунту дала змогу отримати урожайність 4,37 т/га (рис. 2).

Урожайність ячменю ярого за різних систем обробітку грунту
Рис. 2. Урожайність ячменю ярого за різних систем обробітку грунту

Відмова від будь-якого обробітку впродовж 10 років у підсумку за 2014–2015 рр. забезпечила урожайність ячменю ярого на рівні 4,73 т/га. У цьому випадку різниця між вищевказаними показниками культури досліджуваних варіантів виявилась істотною.

ВИСНОВКИ

У результаті впровадження системи прямого посіву спостерігалось збільшення забур’яненості посівів ячменю ярого в середньому на 31% порівняно із традиційним використанням оранки як основного обробітку. Водночас у варіанті з нульовим обробітком ґрунту кількість бур’янів у репродуктивній фазі на момент збирання культури була вдвічі нижчою.

Застосування комплексу гербіцидів проти злакових і широколистяних бур’янів дасть змогу в майбутньому додатково зменшити загальну забур’яненість посівів ячменю ярого.

С. П. Танчик, д-р с.-г. наук, професор, О. М. Одарченко, аспірант

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2017