«Виростити гарний врожай – половина справи, його ще треба зібрати». Цей добре відомий вислів особливо актуальний напередодні збирального сезону для аграріїв, які займаються вирощуванням цукрових буряків. Адже відомо, що у буряків, порівняно з більшістю інших сільськогосподарських культур, основні втрати при збиранні вищі. Вони залежать від багатьох чинників, тому, щоб запобігти втратам, слід вживати відповідних комплексних заходів.
При збиранні цукрових буряків високої якості можна досягти завдяки дотриманню оптимального рівня зрізання гички, зведенню до мінімуму ураження поверхні коренеплодів, зменшенню відсотку ґрунту на коренеплодах, зниженню втрат коренеплодів і руйнувань ґрунтової структури.
Найбільші втрати спостерігаються внаслідок несприятливих ґрунтових і погодних умов. Так, під час пізніх строків збирання буряків виникає ризик збільшення вологості ґрунту. А при екстремально сухих ґрунтових умовах і поганій структурі ґрунту зростає небезпека обламування хвостиків. В обох випадках необхідно знизити швидкість руху агрегату, зменшивши при вологих умовах глибину ходу робочих органів (6–8 см), а при сухих – навпаки, збільшивши її до 10 см. В останньому випадку особливо важливо, щоб була правильно встановлена ріжуча кромка високоточних робочих органів. Позитивні результати дає двофазне одночасне збирання. Також важливо проводити точні налаштування та регулювання збиральної техніки за вказівками фірм-виробників для режимів роботи за різних умов.
З метою визначення можливих втрат при збиранні можна попередньо підрахувати біологічний урожай. Для цього збирають вручну коренеплоди на окремих відрізках поля довжиною 22,5 м (при міжряддях 45 см) або 20 м (при міжряддях 50 см). Потім зважують їх і отримане число множать на 1000.
Під час збирання контролюють втрати і якість роботи техніки. Для цього відміряють 10 м2, тобто у шестирядної збиральної техніки 6 рядів довжиною по 3,70 м. На цій площі збирають всі коренеплоди або їх частини, що залишилися у ґрунті після збирання, зважують їх і результат ділять на 100. Так отримують втрати в центнерах у перерахунку на гектар. Для точного визначення втрат на гектар потрібно провести такий контроль для кожного агрегату мінімум 5 разів за зміну.
Втрати можуть виникати через неякісне збирання коренеплодів (поверхневі втрати), неякісне викопування і обламування їхніх хвостиків (підземні втрати). Спричиняє недобір врожаю і занадто низьке зрізання бадилля. Втрати буряків від обламування хвостиків коренеплодів та від неправильного зрізування бадилля показано на рис. 1 і 2.
Від точки зрізання гички залежить не тільки врожайність, а й якість коренеплоду і в підсумку – очищена врожайність цукру. Оптимальним вважається зрізування бадилля на 1 см нижче самих нижніх зелених черешків листя. При цьому вирішальне значення має якість ріжучої кромки ножа-зрізувача бадилля.
На якість зрізання гички впливає польова схожість рослин, оскільки у зріджених посівах висота головок цукрових буряків виявляється різною, в результаті чого зрізання бадилля здійснюється то занадто високо, то занадто низько або криво. Якісний обробіток ґрунту – рівномірність за глибиною та рівна поверхня поля – ще один важливий чинник, який забезпечує однакову висоту головок коренеплодів. Відстань між рослинами в ряду також впливає на якість. При дуже маленькій відстані ніж-зрізувач може «стрибати» й не зрізати бадилля належним чином. Нарешті, на показники якості зрізання впливають і сортові властивості гібридів.
Від правильного зрізання гички залежить і якість коренеплодів, оскільки головки буряку, порівняно з рештою коренеплоду, мають значно більший вміст шкідливих для переробки речовин (табл. 2).
Часто під час збирання спостерігаються значні поверхневі пошкодження коренеплодів. Вони можуть становити за сприятливих умов збирання від 100 до 2000 см2, при гірших – навіть до 5000 см2/100 коренеплодів, причому окремі робочі процеси по-різному впливають на пошкодження (рис. 4).
Коренеплоди дуже чутливі до падіння і, залежно від матеріалу, навіть при незначній висоті отримують досить великі поверхневі пошкодження. Травмовані коренеплоди значно швидше втрачають цукор внаслідок інтенсивнішого дихання і вилуговування промивною водою при переробці (рис. 5).
Завдяки ощадливій технології збирання коренеплоди уникають пошкоджень, що дає змогу зменшити втрати цукру.
Ширина колії, ширина коліс і відстань бурякозбиральних механізмів комбайна мають бути узгоджені з шириною міжрядь під час сівби, щоб запобігти надмірному пошкодженню коренеплодів.
Від маси ґрунту на коренеплодах залежать витрати на їх транспортування на завод. Додаткові затрати утворюються і через необхідність його вивезення назад на поле. Крім того, в результаті виносу ґрунту з поля руйнується його родючість, що впливає на вирощування наступних культур. При збиранні цукрових буряків на площі розміром 100 га разом із коренеплодами може виноситись до 700 т ґрунту. Тому з економічних і екологічних причин потрібно зменшити відсоток ґрунту на коренеплодах. Цьому сприяє:
- вибір оптимальних гібридів;
- вапнування;
- збирання за оптимальних погодних і ґрунтових умов;
- правильна розбивка поля на загони;
- вибір оптимальної підкопуючої лапи бурякопідіймача та її правильне налаштування;
- вибір правильної швидкості руху збиральної техніки;
- правильне налаштування решітного відокремлювача домішок ґрунту і вилчатого копача;
- додатковий пристрій для очищення зірочок, очисних барабанів і ступенів передачі;
- налаштування барабанного бурякоочищувача на середній діаметр коренеплодів. Він працює краще при оптимальній густоті стояння, оскільки маса і розмір коренеплодів більш вирівняні, ніж при зріджених або загущених посівах.
При проміжному зберіганні коренеплодів на краях полів і використанні очищувача-навантажувача досягається ступінь очищення від 45 до 80%. Ступінь очищення тим вищий, чим сухіший ґрунт біля коренеплодів. Тому доцільно прикривати бурти плівками, подрібненою соломою або стебловою масою інших культур. Останні відокремлюють під час приймання коренеплодів розвантажувальною й очисною технікою.
Погіршення погодних умов при збиранні негативно впливає на структуру ґрунту, ущільнюючи його, що призводить до втрат врожаю наступної культури. Тому на першому плані має бути достатня потужність і продуктивність збиральної техніки, здатність збирати вищий урожай за сприятливих умов. Правильною організацією збирання досягається зниження холостих переїздів збиральної та транспортної техніки, а вибором техніки і відповідного додаткового обладнання можна знизити її тиск на ґрунт, наприклад, оснащенням колесами з шинами високої прохідності та зниженням у них тиску повітря. Сучасна збиральна техніка дає змогу досить просто і швидко пристосуватися до різних чинників, таких, наприклад, як густота стояння, ґрунтові та погодні умови. Кваліфікована робота механізаторів дає можливість вміло провести збирання з якнайменшими втратами коренеплодів і мінімальними негативними наслідками для родючості ґрунту. Втрати при збиранні менше залежать від типу машин, ніж від правильного її налаштування і управління.
Юрій Гринько, за матеріалами зарубіжних видань
Опубліковано в журналі “Агроном”, 2016