29 Березня 2024

Вирощування насіннєвого гороху на Півдні України

Для багатьох аграріїв горох був і залишається однією з головних зернобобових культур на неполивних землях півдня України. На сьогодні це, мабуть, чи не єдина бобова культура на богарі, яка в ризикованих умовах регіону може давати задовільний врожай – 1,5–2,0 т/га.

За біологією, горох – це культура помірного клімату, а відтак і раннього висіву, сходи якої витримують заморозки до мінус 6°С. Відносно коротка вегетація дає змогу рослинам використати осінньо-зимові запаси вологи, дати врожай і рано звільнити поле. Як бобова культура, горох збагачує ґрунт на гумус та азот – після збирання його залишається 30 кг/га і більше. Отже, це незамінний попередник для майже всіх культур, вирощування якого практикується в насінницьких сівозмінах. Варто також наголосити, що горох не тільки покращує родючість ґрунту, а й відіграє фітосанітарну роль загалом і попереджує розвиток падалиці попередника.

На сьогодні, у зв’язку з тенденцією до скорочення поголів’я свійських тварин, особливо ВРХ, основним попитом користується насіння сортів зернового використання. До появи вусатих сортів гороху вирощували звичайні сорти листочкового типу, які мають суттєвий недолік – вилягання травостою. Посіви таких сортів перед збиранням завжди були полеглими, що обумовлювало нерівномірне його дозрівання і швидкий розвиток бур’янів. Все це спонукало збирати врожай тільки роздільним шляхом, щоб підсушити збиральну масу для обмолоту. Такий спосіб збирання завжди був пов’язаний з великими втратами матеріальних ресурсів, а також і зерна. Урожайність 0,8–1,0 т/га при нормі висіву насіння 0,3 т/га – невеликий здобуток.

Сучасні вусаті сорти створюють стоячий та вирівняний стеблостій гороху, що покращує розвиток рослин, збільшує їх продуктивність і надає можливість швидко і якісно зібрати врожай зерна.

Найбільш придатними попередниками для гороху в Південному Степу є зернові колосові (пшениця, ячмінь). А найкращим основним обробітком буде глибока оранка на 28–30 см, яка забезпечує оптимальне внесення фосфорних добрив, заробку падаличного зерна попередника та ефективне накопичення вологи впродовж холодної пори року.

Незважаючи на те, що рослини гороху здатні в симбіотичний спосіб засвоювати атмосферний азот, вони позитивно реагують на внесення цього макроелемента, особливо у початковий період росту – від проростання насіння до 6 листків. Найбільш ефективним буде використання мінеральних добрив за встановленою розрахунковою нормою з огляду на запланований врожай.

Беручи до уваги, що горох – культура раннього висіву, ґрунт має бути вирівняний з осені.

Весняний обробіток визначається станом ґрунту. Якщо він розробляється на глибину 5–7 см – вносяться добрива і проводиться культивація, а за нею й посів. За останніх 5 років (2013–2017 рр.) ці технологічні операції при висіванні гороху сорту Світ в Інституті зрошуваного землеробства проводилися 10–15 березня.

Перед сівбою насіння обробляли протруйником Максим XL. Норма висіву гороху залежить від багатьох чинників, і в першу чергу від запасів вологи у ґрунті. За даними нашого інституту (А. М. Коваленко, Г. З. Тимошенко, 2009 р.), при вирощуванні сортів гороху безлисточкового морфотипу найкращі результати забезпечує норма висіву 1,1 млн шт./га схожого насіння за умови наявності вологи у метровому шарі ґрунту від 95 до 132 мм на період сходів рослин гороху. За недостатніх запасів продуктивної вологи у ґрунті в межах 52 мм найкращу врожайність зерна забезпечує норма висіву 0,8 млн шт./га схожого насіння.

До завдань насінницьких посівів входить отримання не тільки високого врожаю, а й виповненого якісного насіння, яке здатне забезпечувати дружні та рівномірні сходи культури. Тому норма висіву в таких посівах не перевищувала позначки 1,0 млн шт./га схожого насіння.

Глибину загортання насіння краще визначати за прогнозом погоди. За невисокої температури (до 5–8°С) насіння можна висівати на глибину 4–6 см, якщо прогнозується підвищення температури, що, як правило, викликає посилення вітру, який швидко пересушує посівний шар, глибину висіву треба збільшувати до 7–8 см. Після сівби ґрунт слід прикатати, щоб прискорити появу сходів. Хоча горох – бобова культура, сім’ядолі на поверхню він не виносить, тож пригнічення сходів після прикочування не відбувається.

На сьогодні засміченість орного шару ґрунту насінням бур’янів залишається ще дуже високою – понад 1 млрд шт./га, тому слід завчасно вносити гербіциди. В посівах гороху найбільшого поширення із ранніх ярих бур’янів набули спориш, горобейник польовий, амброзія полинолиста, лобода біла, рутка лікарська, з пізніх ярих – види щириці, паслін чорний, плоскуха, мишії та багаторічні кореневопаросткові – осот рожевий, латук, березка польова. З усього переліку найбільш шкодочинними для гороху є амброзія полинолиста, лобода біла та всі багаторічні бур’яни. На сьогодні в переліку гербіцидів, дозволених для використання, пропонується кілька препаратів для застосування в посівах гороху, з яких, на наш погляд, найбільш ефективним є Пульсар, який поряд із листовим характером проникнення має пролонговану дію в ґрунті через кореневу систему бур’янів. Цей гербіцид треба вносити, орієнтуючись на фазу розвитку бур’янів 1–2 справжні листки. Перерослі рослини бур’янів тільки тимчасово пригнічуються. Слід пам’ятати, що не знищенні бур’яни – це не лише погіршення врожайності, а й проблема при збиранні врожаю, яка спричиняє витрачання зайвих коштів і зниження якості насіння гороху.

Незважаючи на те, що рослини гороху здатні в симбіотичний спосіб засвоювати атмосферний азот, вони позитивно реагують на внесення цього макроелемента, особливо у початковий період росту – від проростання насіння до 6 листків
Незважаючи на те, що рослини гороху здатні в симбіотичний спосіб засвоювати атмосферний азот, вони позитивно реагують на внесення цього макроелемента, особливо у початковий період росту – від проростання насіння до 6 листків

Обов’язковим заходом догляду за насіннєвими посівами є видалення з поля рослин пелюшки, яке проводиться на початку цвітіння гороху. Пелюшка зацвітає раніше, і на цей час добре видно її рожево-фіолетові квітки. Цей захід необхідно провести до внесення інсектицидів.

Горох пошкоджують багатоїдні шкідники: совки, дротяники, лучний метелик та інші. Приваблює ця культура і спеціалізованих шкідників, таких як гороховий зерноїд, горохова плодожерка, бульбочкові довгоносики (чорний і смугастий), попелиці, трипси.

На Півдні України найбільш поширений і шкодочинний гороховий зерноїд (Bruchus pisorum L). Це проблемний фітофаг, тож аграріям, які тільки починають вирощувати горох, слід ознайомитися з його біологією та заходами знешкодження.

Гороховий зерноїд є вузькоспеціалізованим шкідником (олігофаг), оскільки пошкоджує тільки горох посівний та горох польовий. Личинка шкідника знижує вагу зерна на 15–35%, схожість насіння – на 55–85%. В неконтрольованих посівах зараженість насіння гороху сягає 98%. Доросла комаха – жук довжиною 4–5 мм, чорний, зверху вкритий рудувато-сірими волосками, надкрила вкорочені, на кінці черевця хрестоподібний малюнок білого кольору, лапки середніх ніг червонуваті.

На Півдні України найбільшої шкоди культурі завдає гороховий зерноїд. На відміну від більшості шкідників, у яких особини шкідливої фази майже завжди знаходяться на поверхні рослин гороху, личинка цього шкідника зразу після відродження потрапляє у зерно. Тому для її знищення потрібно застосовувати високоефективні інсектициди з системною дією
На Півдні України найбільшої шкоди культурі завдає гороховий зерноїд. На відміну від більшості шкідників, у яких особини шкідливої фази майже завжди знаходяться на поверхні рослин гороху, личинка цього шкідника зразу після відродження потрапляє у зерно. Тому для її знищення потрібно застосовувати високоефективні інсектициди з системною дією

Яйце у цього шкідника продовгувате, розміром 0,6–1,0 мм, бурштиново-жовтого кольору. Воно помітне на фоні зеленого бобу, тому, призвичаївшись, можна легко визначатися зі станом зараження посівів цим шкідником.

Личинка довжиною 5–6 мм, кремового кольору, голова маленька, глибоко втягнута у грудний відділ тіла.

Гороховий зерноїд розвивається в одному поколінні за рік.

Зимують жуки на Півдні України по-різному: у зовнішньому середовищі – в скиртах соломи, серед рослинних решток, під корою дерев. В зерносховищах частина жуків виходить з зерна наприкінці літа й ховається у щілинах та інших схованках, а частина залишається в зерні до весни.

Масовий вихід жуків на поля відбувається навесні при настанні температури повітря 20°С; в цей час вони живляться пилком квіток диких рослин та ріпаку озимого. На посівах гороху з’являються у фазу утворення вусиків. Тут вони додатково живляться соком з виразок, зроблених мандибулами жуків і пилком квіточок. Самиці починають відкладати яйця з моменту утворення бобів, віддаючи перевагу тим, що вже припинили ріст у довжину та ширину. Процес відкладення яєць може розтягуватися до 2 місяців, що переважно залежить від строку цвітіння гороху. Кількість яєць коливається від 70 до 220 штук, а в окремих випадках і до 730 штук. Через 6–10 днів відроджуються личинки, які прогризають стулки бобу і проникають у насіння. Подальше живлення і розвиток зерноїда відбувається у одній горошині впродовж 1–1,5 місяця. Після цього личинка заляльковується і перебуває в стадії лялечки від 7 до 23 днів – залежно від температури повітря. Отже, проблематично визначити, скільки жуків вилітає, а скільки залишається. Головне те, що від початку відкладання самицею яєць посіви гороху треба 1,5–2 місяці постійно моніторити на предмет присутності жуків горохового зерноїда, свіжої кладки його яєць та інших шкідників.

З метою регулювання чисельності горохового зерноїда та інших шкідників необхідно застосовувати усі відомі заходи.

Агрономічно доцільним є чергування культур у сівозмінах, в яких горох повертається на те саме місце не раніше, ніж через 4 роки.

Висівати горох потрібно у ранні строки, за можливості, ранніми сортами.

Слід якомога швидше застосовувати післяжнивне дискування гороховища, за якого у ґрунт загортається падаличне насіння із зерноїдом. У вологому ґрунті, особливо після дощу, лялечки зерноїда гинуть.

Доречно нагадати, що існують природні ентомофаги горохового зерноїда: паразит його яєць – латромерис і паразит личинок – триаспіс, які обмежують розвиток шкідника.

На жаль, на сьогодні немає більш ефективних заходів регулювання чисельності шкідника, ніж застосування інсектицидів, до яких вдаються, коли чисельність жуків горохового зерноїда перевищує 2–3 штуки на 10 помахів сачка. Слід також зазначити, що для знищення цього шкідника не всі вони є високоефективними. До того ж, як показує практика, за дві обробки звичайними перетроїдами проблема зерноїда не вирішується. Слід брати до уваги, що, на відміну від більшості шкідників, у яких особини шкідливої фази майже завжди знаходяться на поверхні рослин гороху, личинка цього шкідника відразу після відродження потрапляє у зерно, яке до того ж іще й прикрите стулками бобу. Отже, для її знищення необхідно застосовувати інсектициди, які мають не тільки контактну, а й високоефективну системну дію. Ми на практиці дійшли висновку про необхідність застосування комплексного препарату Хлорпірівіт-агро (аналог Нурел Д) у рекомендованій нормі 1 л/га, який вносили двічі. Після збирання проводили доочищення, а згодом ще й фумігацію. У підсумку не вдалося отримати зерно, у якому рівень ушкодження не перевищував би нормативного показника – 10 шт./кг. Отже, не заперечуючи необхідності та ефективності фумігації після збирання, все ж таки слід визнати, що цей захід проводиться у часі постфактум. До того ж відомо, що в екскрементах личинок міститься шкідлива для здоров’я людей і тварин речовина – контаридин, у зв’язку з чим таке зерно не можна використовувати в їжу та на корм худобі. Все це вказує на те, що остаточного знешкодження цього шкідника слід досягати все ж таки в полі. З цією метою ми проводили третє обприскування препаратом на основі імідаклоприду. В такому разі вміст ушкодженого зерна не перевершував показник – 10 шт./кг.

Ми не акцентуємо увагу на інших шкідниках тому, що проведення такої системи захисту достатнє для їх ефективного знешкодження.

Таким чином, внаслідок застосування описаної вище технології вирощування насіння гороху в неполивних умовах Півдня України у посушливому 2013 році за норми висіву 0,8 млн шт./га схожого насіння ми отримали мінімальний врожай на рівні 1,14 т/га, а у сприятливому за зволоженням 2015 році та за внесення 1 ц/га аміачної селітри і при висіві 1 млн шт./га насіння зібрали 3,24 т/га насіння гороху.

М. М. Прищепо, канд. с.-г. наук, ст. наук. співр., Л. А. Сергєєв, заст. директора з науково-виробничої роботи, О. П. Конащук, ст. наук. співр., Інститут зрошуваного землеробства НААН України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2018

Найсвіжіші матеріали читайте в журналі «Агроном». Слідкуйте за головними агрономічними новинами на нашій сторінці у Facebook та каналі в Telegram

Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Вбудовані Відгуки
Переглянути всі коментарі

СТАТТІ ПО ТЕМІ

Забур’яненість посівів гречки залежно від систем удобрення

ПРОБЛЕМА БУР’ЯНІВ У ПОСІВАХ ГРЕЧКИ Гречка є важливою круп’яною...

Оптимiзацiя способу сiвби гречки

Найкращими для вирощування гречки є легкі за...

Як реагує горох на змінну норму висіву

У проведеному польовому експерименті ми вивчали, чи...

Погода

Kyiv
хмарно
8.2 ° C
11.5 °
7 °
86 %
3.4kmh
100 %
Пт
10 °
Сб
19 °
Нд
22 °
Пн
23 °
Вт
20 °