Вирощування кукурудзи в беззмінному посіві

171
Вирощування кукурудзи

Україна з кожним роком збільшує обсяги виробництва зерна кукурудзи за рахунок підвищення урожайності культури та розширення її посівних площ (рис.). На сьогодні обсяги реалізації зернової продукції на зовнішньому ринку зросли до 20 млн т. Україна стала другим у світі експортером кукурудзи після США, випередивши такі країни, як Аргентина і Бразилія. Основні виробники експортують зерно кукурудзи переважно до країн Північної Африки, Близького Сходу, ЄС та Південно-Східної Азії.

Динаміка виробництва кукурудзи в УкраїніУ зв’язку з цим простежується тенденція до посилення насичення сівозмін кукурудзою. Тому питання вирощування цієї важливої зернової культури у беззмінних посівах з кожним роком стає дедалі актуальнішим.

У дослідників та аграріїв немає єдиної точки зору щодо доцільності беззмінних посівів кукурудзи. Деякі з них вважають, що кукурудза негативно реагує на беззмінну культуру, інші допускають можливість її сівби на одному полі кілька років поспіль (це підтверджують чимало вдалих прикладів втілення цієї теорії на практиці).

В Україні досліди з беззмінним посівом кукурудзи ведуться вже давно. На Красноградській дослідній станції при щорічному внесенні N20P20K20 або 6 т/га гною середній урожай кукурудзи в беззмінних посівах за 12 років (1958–1969 рр.) становив 3,02 т/га, в той час як продуктивність її в сівозміні після пшениці озимої досягала 3,33 т/га, кукурудзи на зерно – 3,19 т/га, буряку цукрового – 3,09 т/га, соняшнику – 3,0 т/га.

За даними Iнституту агробіології (Австрія), за тривалої монокультури (з 1970 р.) на буроземних ґрунтах урожайність кукурудзи в середньому за 1975–1984 рр. дорівнювала 7,0 т/га і була нижчою на 14%, ніж у трипільній сівозміні кукурудза – ячмінь ярий – пшениця озима.

У дослідах Уманського сільськогосподарського інституту на фоні внесення органічних і мінеральних добрив середня урожайність кукурудзи у тривалому беззмінному посіві (1967–1983 рр.) становила 4,72 т/га і була на 22% нижчою, ніж у ланці сівозміни горох – пшениця озима – кукурудза. При беззмінному, впродовж 1971–1981 рр., вирощуванні кукурудзи в штаті Айова середній урожай зерна на фоні N134 досягав 7,71 т/га, N201 – 8,28 т/га, а в сівозміні кукурудза – соя за внесення таких самих доз добрив – 8,72 та 8,84 т/га відповідно. Закономірність підвищення врожайності кукурудзи в беззмінних посівах при внесенні добрив також підтверджується даними дослідів, проведених на Ерастівській дослідній станції.

Вплив беззмінного вирощування на врожайність кукурудзи вивчається і в лабораторії землеробства та технології вирощування зернових, зернобобових і олійних культур Полтавської ДСГДС ім. М. I. Вавилова Iнституту свинарства і АПВ у стаціонарному досліді, який закладено ще в 1963 р. і реконструйовано в 1984 р. Продуктивність беззмінного посіву кукурудзи у досліді порівнюється з польовою сівозміною.

Дослід закладено на чорноземі типовому малогумусному важкосуглинковому із вмістом гумусу в орному шарі ґрунту 4,9–5,2%.

На дослідних ділянках висівали такі гібриди, як Буковинський 3 (1963–1974 рр.); Жеребківський 86 МВ (1975–1987 рр.); Дніпровський 273 МВ (1988–2001 рр.); Кадр 267 МВ (2001–2005 рр.); Подільський 274 МВ (2005–2012 рр.); Оржиця 273 МВ (2013–2014 рр.).

Беззмінний посів кукурудзи просторово розташований на відстані 300 м від ділянки з сівозміною. Система удобрення кукурудзи в сівозміні та беззмінному посіві до і після реконструкції досліду наведена в таблиці.

Продуктивність беззмінного посіву кукурудзи за роками різнилася. Рівень врожайності значною мірою зумовлювався погодними умовами – кількістю опадів за вегетаційний період, особливо у другій його половині. Найвища урожайність зерна (9,43–10,38 т/га) була в 2008 р., а найнижча (1,45 і 1,21 т/га) – відповідно в 1975 і 1992 рр.

Результати досліджень засвідчили, що продуктивність беззмінного посіву кукурудзи з роками не знижується, більш того, простежується тенденція до її зростання (див. табл.). Так, у середньому за друге десятиріччя (1974–1983 рр.) порівняно з першим (1964–1973 рр.) урожайність зерна кукурудзи по варіантах удобрення була вищою відповідно на 0,06; 0,15; 0,45 т/га. У сівозміні за аналогічний період її показники зростали на 0,75 т/га. За третє десятиріччя порівняно з другим продуктивність кукурудзи у варіантах із внесенням добрив підвищилася відповідно на 0,74 та 0,24 т/га, а в сівозміні – на 0,99 т/га. Аналогічна закономірність простежується і за четверте десятиріччя. В середньому за останніх 5 років (2010–2014 рр.) порівняно з четвертим десятиріччям врожайність кукурудзи в беззмінному посіві була вищою відповідно на 0,35; 1,22 т/га, а в сівозміні – на 1,05 т/га.

Урожайність кукурудзи при беззмінному вирощуванні та у сівозміні, т/гаПри порівнянні вирощування культури в сівозміні і беззмінно на аналогічних фонах удобрення встановлено, що середня продуктивність кукурудзи в монокультурі за 1964–1983 рр. була нижчою лише на 0,05 т/га, а за 1984–2014 рр. – на 0,89 т/га і становила 5,0 т/га. У середньому за 50 років (1964–2014 рр.) вирощування на постійній ділянці урожайність культури дорівнювала 4,43 т/га, тобто була на 0,47 т/га нижчою, ніж у сівозміні.

На величину урожаю зерна кукурудзи в беззмінному посіві суттєво впливали добрива, але найбільш чітко позитивна дія елементів живлення простежувалася після реконструкції досліду, коли для порівняння було введено варіант без добрив. Так, у середньому за 20 років (1964–1983 рр.) внесення 20 т/га гною і 60 кг азоту, фосфору 40–80 кг, калію 60–80 кг д. р./га, порівняно з N10Р10К10 простежувалося достовірне зростання врожайності кукурудзи. Прибавка зерна дорівнювала 0,35; 0,39 т/га відповідно. Збільшення дози фосфору з 40 до 80 кг, калію з 60 до 80 кг д. р./га на фоні внесення гною не сприяло отриманню суттєвої прибавки урожаю кукурудзи.

Середні за останніх 30 років дані про урожайність зерна показують, що при внесенні 30 т/га гною один раз за три роки і щорічно, а також різних доз мінеральних добрив продуктивність кукурудзи була відповідно на 1,54 і 1,52 т/га вищою, ніж у варіанті без добрив. Різниця в урожайності культури при щорічному внесенні гною і один раз у три роки була в межах НIР.

Позитивна динаміка зростання урожайності зерна кукурудзи з роками на постійній ділянці вирощування зумовлена впровадженням нових, більш продуктивних, стійких до хвороб і шкідників гібридів; оновленням технічних засобів обробітку ґрунту і догляду за посівами, які дають змогу більш якісно виконувати передбачені технологією операції; появою нового покоління засобів захисту посівів від бур’янів.

У беззмінному посіві кукурудзи та сівозміні впродовж 1998–2000 рр. проводився облік бур’янів. У середньому за 4 роки на 1 м2 беззмінного посіву бур’янів налічувалося 84,9 шт., а в сівозміні – на 25,8 шт., або на 30% менше. У структурі біологічних груп бур’янів 59–64% припадало на пізні ярі, 21–27% – на ранні ярі, 13,9% – на багаторічні бур’янові рослини.

ВИСНОВКИ

Отримані результати досліджень підтверджують можливість беззмінного вирощування кукурудзи на зерно на чорноземах типових мало- та середньогумусних центральної частини лівобережного Лісостепу України за умови щорічного внесення добрив.

Беззмінне вирощування кукурудзи на зерно на чорноземних ґрунтах допустиме впродовж 6–7 років, на силос – до 10 років. Водночас слід зазначити, що можливість вирощування кукурудзи на одному полі кілька років поспіль не може бути приводом для відмови від застосування сівозмін.

В. В. Гангур, А. В. Кохан, О. І. Лень, кандидати с.-г. наук, Полтавська державна сільськогосподарська дослідна станція ім. М. І. Вавилова; А. О. Семяшкіна, канд. с.-г. наук, ДУ Інститут сільського господарства степової зони НААН України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2016