Вплив сидератів на продуктивність картоплі

124
Сучасне землеробство передбачає дотримання певних вимог у вирощуванні сільськогосподарських культур. Воно має забезпечувати високі та сталі врожаї, сприяти відтворенню родючості ґрунту й підвищенню якості вирощеної продукції, а також бути максимально біологічним. Одним із ефективних засобів, що сприяють виконанню поставлених завдань, є сидерація.

В Україні та поза її межами сидеральні культури використовують досить давно – переважно як додаткове джерело органічного удобрення. Дослідженнями у сфері використання сидерації займалися Г. Кант, К. I. Довбан, В. I. Лопушняк та ін. Проте, на нашу думку, мало вивченим залишається питання дії зеленого добрива на міграцію вологи та біогенних елементів у ґрунтах гранулометричного складу. Для них у зоні Полісся характерний періодично промивний тип водного режиму.

Метою наших досліджень було висвітлення ролі різних видів рослин, які можна використовувати як проміжну сидерацію в технології вирощування картоплі, їх дії на інфільтрацію ґрунтової вологи, міграцію біогенних елементів, урожайність і якість бульб картоплі.

Дослідження проводили в польовому стаціонарному досліді Iнституту сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва НААН впродовж 2011–2013 рр. з картоплею сорту Невська. Основні досліджувані варіанти були продубльовані в стаціонарній лізиметричній установці.

Ґрунт досліду – дерново-підзолистий, супіщаний середньоокультурений. Варіанти досліду передбачали вивчення таких сидеральних культур, як жито озиме, люпин вузьколистий, редька олійна. Для аналізу систем удобрення було використано загальноприйняті методики. Облік урожаю здійснювали суцільним поділянковим збиранням.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

За систематичною оцінкою використання сидеральних культур зелені рослини можна виранжувати за характером впливу на навколишнє природне середовище та власне на продуктивність і якість основ­ної культури. Найпопулярнішими серед використовуваних в Україні є представники родин бобових, хрестоцвітих і злакових.

Відповідно до мети використання сидеральних культур рослини можна розподілити на 8 груп (табл. 1).

Під час лізиметричних досліджень, проведених упродовж 3-х років, з’ясувалося, що вирощування зелених рослин у проміжних посівах в досліді з картоплею дає змогу істотно вплинути на інфільтраційні процеси, запобігаючи втратам біогенних елементів із ґрунту (табл. 2).

Систематика сидеральних культур відповідно до мети використанняЗ’ясовано, що жито озиме є найефективнішою сидеральною культурою, яка перешкоджає втратам вологи із ґрунту, що можна пояснити розвиненою кореневою системою та її високою поглинальною здатністю. Жито озиме знижувало втрати вологи за межі кореневмісного шару ґрунту (0–65 см) на 17%, СаО – у 1,7 разу, МgО – в 1,3 разу (варіант 4 порівняно з варіантом 1). Зазначалося, що внесення гною істотно збільшує втрати NO3 і NН4, СаО, МgО відповідно до концентрації біогенних елементів у ґрунтовому розчині, а також підвищує кількість профільтрованої вологи. Внесення під картоплю гною в дозі 40 т/га (середня доза сівозміни — 10 т/га, варіант 5) збільшувало втрати нітратних форм азоту: NО3 – на 36%, NН4 – з 3,9 до 9,2 кг/га, або у 2,4 разу, СаО – на 26%. Ще більші відмінності у втратах NО3 і NH4 було зафіксовано у варіанті з внесенням 80 т/га гною (середня доза сівозміни 20 т/га). Виявлена закономірність свідчить про перевагу використання сидерації, особливо жита озимого, яке дає змогу знизити втрати біогенних елементів і скоротити неефективне використання великих доз гною в традиційному та органічному землеробстві.

Показник урожайності за монозастосування зелених культур менший, ніж при використанні мінеральних добрив і гною. Проте сидеральні культури підвищують урожайність на 40–44% порівняно з варіантом без застосування добрив (табл. 3).

Вплив сидератів на продуктивність сільгосп культурПри аналізі отриманого врожаю картоплі зафіксовано ушкодження бульб паршею звичайною та паршею порошнистою. Застосування сидеральних культур під час вирощування картоплі пригнічувало розвиток хвороб і знижувало ураженість бульб у 3–7 разів порівняно з варіантами, де використано гній (варіанти 2, 3, 4 порівняно з варіантами 5, 6). Зелене удобрення поліпшувало якість бульб і збільшувало товарність урожаю (варіанти 1, 5, 6, 7 порівняно з варіантами 2, 3, 4).

ВИСНОВКИ

Дослідженнями доведено, що сидерацію доцільно використовувати як агротехнічний захід з метою подолання надмірної інфільтрації (у проміжній сидерації) та зменшення втрат біогенних елементів у технології вирощування картоплі. Зелене удобрення поліпшує якість бульб картоплі та їхню товарність. Сидеральні культури слід вирощувати відповідно до їх використання: як джерело органічної речовини, для розпушування ґрунту, запобігання інфільтрації, азотфіксації тощо.

М. А. Кризська, О. М. Бердніков, д-р с.-г. наук, Інститут агроекології та природокористування НААН

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2016