Вплив сірки та кальцію на врожайність с/г культур

562
Вплив сірки та кальцію на врожай

Роль вапнування не зводиться лише до регулювання реакції ґрунту. Добрива, компоненти із вмістом кальцію необхідні, щоб забезпечити рослині імунітет до хвороб чи посухи

Кальцій необхідний для забезпечення стійкості стінок клітин рослин. У рослинах він наявний у різних формах: як сполука карбонату кальцію вбудовується у поверхню стінок клітин, як пектинат кальцію (протопектин) міститься у стінках клітин. Найбільше кальцію зосереджено у клітинах рослин у мітохондріях.

Кальцій – необхідний складник для стабілізації плазматичних мембран, тобто він зберігає їх відповідну структуру й цілісність пектинових ланцюжків, які з’єднуються за допомогою кальцію. Пектинати беруть участь у будівництві стінок клітин, особливо багато їх у міжклітинній пластинці, яка є елементом, що поєднує окремі клітини і творить каркасну систему.

Відсутність кальцію у клітинах рослин знижуватиме їх опірність, оскільки іони кальцію (Ca2+) сповільнюють активність ензимів, які розчиняють міжклітинні пластинки шкірки.

Наявність тканин із належним вмістом кальцію підвищує опірність стінок клітин (каркасу). Таким чином підвищується опірність рослин до вилягання, несприятливих атмосферних умов, таких як посуха чи низька температура. Окрім цього, стінки клітин є бар’єром для хворобо­творних патогенів.

Рослини викори­стовують джерела сірки впродовж усього періоду вегетації.  Зростання інтенсивності засвоювання припадає на стадію цвітіння. Сірка засвоюється у вигляді сульфатів, які у клітинах рослин відновлюються до форми ­SH

Сірка засвоюється передусім із ґрунту у вигляді сульфатів. Рослини можуть також засвоювати сірку із амінокислот, що містять цей елемент, таких як цистеїн, цистин, метіонін. Сірка може також засвоюватися через листя безпосередньо з повітря, оскільки рослини мають здатність до абсорбції сірчистого газу. Загальна потреба сірки для ріпаку становить 50–70 кг/га.

Велике значення має сірка, що входить до складу білків, які виконують функції ензимів. Сірка створює дисульфідні містки, які з’єднують сусідні поліпептидні ланцюжки і таким чином зміцнюють стабільність молекули білка. Тому амінокислоти, що містять сірку, виконують важливу роль у стабільності розташування ланцюжків у просторі.

Зв’язки із сульфгідрильної групи –SH важливі для окисно-відновних реакцій, що полягають у окисленні (віддача) або відновленні (приєднання) водню. У багатьох випадках це пов’язано із перетворенням двох груп –SH у дисульфідну групу -S-S- (реакція може також відбуватися у зворотному напрямку).

Наприклад, окисно-відновні реакції носія електронів фередоксину полягають у створенні зв’язків між атомами сірки або між сіркою та залізом (сірка й залізо входять до складу фередоксину). Цей носій бере участь у фотосинтезі, зв’язуванні молекулярного азоту, відновленні нітратів до аміаку. Будь-які порушення доступності сірки відображаються на реакціях синтезу сірчаних амінокислот і фотосинтезу.

Нестача сірки веде до слабшого засвоєння азоту із ґрунту та сповільнення його циркуляції у рослині. В такому разі азот не бере участі в білковому обміні, відбувається підвищення вмісту нітратів, які у високих концентраціях стають отруйними для рослин.

Брак сірки проявляється у світло-зеленому забарвленні рослин, починаючи від молодих листків на вершечку. Спостерігається «мармурове» забарвлення листків, помітне їх жовтіння між жилками у напрямку від країв листових пластин до їх центру. Вся рослина блідне, листя деформується: стає вужчим, дрібнішим, ламким, часто жорстким, випрямленим чи ложкоподібним.

Рослина, що відчуває нестачу сірки, повільніше росте і слабше цвіте. Спостерігається біління квіток ріпаку, а пластини корони малі. Ріпак утворює стручки, проте у них менше насіння або ж вони взагалі пусті.

Вапнування не слід відкладати на пізніше, найкраще, якщо процедура вапнування проводиться максимально швидко

Найкращим періодом для вапнування ґрунту є час після жнив, проте можливий також висів кальцієвих добрив під час росту рослин для їх підживлення. Якщо з певних причин процедуру вапнування не було проведено, ґрунт під озимі культури занадто кислий, спостерігаються симптоми низького pH у вигляді сповільнення росту рослин, слабкого їх укорінення та кущіння, вапнування можна провести у ранньовесняний період.

Період часу між вапнуванням і висівом азотних добрив має бути максимально довгим. Короткий часовий інтервал між цими процедурами може вплинути на втрати амонієвої форми азоту в результаті зворотної реакції азоту з азотних добрив.

Темп розчинення добрив залежить від доступності води, а отже – погодних умов. Тому у той момент, коли погодні умови дозволяють виїхати у поле, не слід зволікати з висівом кальцієвих чи сіркових добрив.

Сульфат кальцію, гідроксид кальцію та магній кальцію, які найшвидше діють (розчиняються) серед добрив (SO3 та CaCO3). Їхні молекули без механічного дроблення мають розмір менше ніж 0,147 мм. Пилуватість веде до зростання розчинності кальцію та сірки. Тому добрива мають велику нейтралізуючу силу (кількість добрива, необхідна для нейтралізації певної кількості кислоти). Ця риса характерна для кальцію, магнію та сірки.

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2016