Весняний догляд ріпаку – що буде актуально?

3017

На сьогодні більшість посівів озимого ріпаку знаходяться в доброму стані і у разі сприятливої перезимівлі та при правильній технології вони можуть дати максимальні врожаї. Отже, на що слід насамперед звернути увагу під час весняного догляду за ріпаком, щоб отримати максимальну рентабельність?

АЗОТ ЗАЛЕЖНО ВІД ПЕРЕЗИМІВЛІ 

Щоб розрахувати норму внесення азотних добрив під ріпак, потрібно планову урожайність (наприклад, 45 ц/га) помножити на 6,5 (потреба азоту на формування 1 ц урожаю). Тобто, щоб отримати урожайність озимого ріпаку 45 ц/га, рослинам на 1 га необхідно засвоїти 293 кг N. Від цієї суми віднімаємо кількість азоту, яка є в ґрунті (за даними хімічного аналізу ґрунту), а це в середньому 20–40 кг N/га; віднімаємо кількість азоту, яка буде вивільнена з рослинних решток попередника, а це 40–60 кг N/га; віднімаємо ту кількість, яка була засвоєна ріпаком з осені, й отримуємо кількість азоту, яку ми повинні внести. Так, для розрахунку кількості азоту, спожитого ріпаком з осені, помножимо кількість листків на 10 (в середньому один листок ріпаку = 10 кг N/га). Звісно, листкові пластини бувають різними, на це теж слід робити поправку (рис. 1).

Рис. 1. Кількість азоту, засвоєна з осені гібридом Куга, Київська обл., точні досліди NPZ
Рис. 1. Кількість азоту, засвоєна з осені гібридом Куга, Київська обл., точні досліди NPZ

Та проблема в тому, що зазвичай більшість біомаси листків буде втрачено після перезимівлі. Відповідно, втрачається і азот, засвоєний рослинами. Цю кількість азоту також потрібно компенсувати добривами (рис. 2).

Рис. 2. Ріпак після перезимівлі. Біомаса листків, що перезимувала: зліва 80%, справа 5%
Рис. 2. Ріпак після перезимівлі. Біомаса листків, що перезимувала: зліва 80%, справа 5%

В середньому для отримання урожайності 45 ц/га необхідно внести 150–180 кг/га N. Для забезпечення ріпаку такою нормою азоту не варто  вносити за раз по мерзлоталому ґрунту одну лише аміачну селітру. Краще використати добрива з різними формами азоту, не надто швидко доступними для рослини (амідна, амонійна форми).

Проблема в тому, що нітратний азот потрапляє в рослину з потоком води хаотично й неконтрольовано. Велика концентрація в ґрунтовому розчині нітратного азоту може викликати токсикацію рослини. Симптомами такої токсикації є гофрування країв листкової пластини. Надмірна кількість нітратного азоту в клітинах потрапляє у вакуолі й надалі стає недоступною для клітин. Для підживлення ріпаку найкраще використовувати КАС або комбінувати аміачну селітру та карбамід, вносячи по мерзлоталому ґрунту. Можливе також дробове внесення аміачної селітри по мерзлоталому ґрунту та при рості пагона. Але друге внесення часто буває неефективним через обмежену кількість вологи.

Позитивним для збільшення врожайності є також додавання до 10% маси КАС чи карбаміду до розчину при обробітку пестицидами впродовж вегетації. При цьому важливо враховувати рекомендації щодо сумісності з пестицидами різних виробників. Для уникнення опіків на листках потрібно стежити, щоб вміст біорету в добривах не перевищував 0,6%, і проводити обробітки при низькій інтенсивності сонячного випромінювання (обробіток надвечір та вночі).

ОБОВ’ЯЗКОВО СІРКА 

При вирощуванні ріпаку важливо враховувати потребу в сірці. Для формування 1 ц/га урожаю ріпаку необхідно 1,2 кг/га S. За урожайності на рівні 45 ц/га рослинам ріпаку необхідно засвоїти 54 кг/га сірки. З них 10–15 кг/га S засвоюється рослиною з осені. При перезимівлі з втратою біомаси листка частина S також буде втрачатися, а отже, цю кількість потрібно врахувати при розрахунках норми внесення сірки весною.

90% потреби S вносимо по мерзлоталому ґрунту з сульфатом амонію або сульфатом магнію (на кислих ґрунтах), решта – як листкове підживлення з пестицидами, додаючи по 5–10 кг/га сульфату магнію (7-водного). Таке роздільне внесення дуже важливе, оскільки сірка дуже повільно рухається по рослині й при інтенсивному рості в молодих тканинах спостерігається її певна нестача, що швидко компенсується завдяки листковому внесенню.

Важливість внесення сірки навіть на родючих ґрунтах засвідчили результати досліду, проведеного в Київській області (2014 та 2016 рр.) на чорноземі типовому з вмістом гумусу 3%. На варіанті з листковим внесенням сульфату магнію – восени 2 рази по 5 кг/га та навесні два рази по 10 кг/га у фазі росту пагона та бутонізації, а також 5 кг/га в фазі цвітіння – урожайність озимого ріпаку зросла на 2,4 ц/га. А внесення по мерзлоталому ґрунту сульфату амонію в нормі 200 кг/га збільшувало урожайність на 8,7 ц/га. Такі результати є прогнозованими, оскільки існує пряма залежність між засвоєнням азоту та сірки. Немає сірки – азот не засвоюється.

Розраховуючи норму внесення азотовмісних і сірко­вмісних добрив, потрібно враховувати також процент їх засвоювання в кожному конкретному випадку.

КОНТРОЛЮЄМО ПРИХОВАНОХОБОТНИКІВ ТА ГНИЛІ

При відновленні вегетації навесні слід одразу розставити на полях із ріпаком жовті чашки-пастки для контролю прихованохоботників. Економічний поріг шкодочинності вважається перевищеним, коли за 3 дні в чашку-пастку потрапить 10 жуків. Перший літ прихованохоботників відбувається за прогрівання ґрунту на глибині 2 см до температури 5–7°С. В цей час у посадках, а подекуди й на полях ще лежить сніг (рис. 3).

Рис. 3. Поле ріпаку навесні – час розставляти жовті чашки-пастки
Рис. 3. Поле ріпаку навесні – час розставляти жовті чашки-пастки

Після початку льоту самки прихованохоботників живляться тканинами рослин приблизно 2 тижні до настання статевої зрілості та відкладання яєць. Після відкладання яєць боротьба із шкідником вже не ефективна. Тобто від початку льоту у нас є до 2 тижнів для знищення шкідника. Тому так важливо простежити початок льоту прихованохоботників. В цей період середньодобова температура коливається зазвичай у межах 5–7°С, тож доцільно використовувати інсектициди групи піре­троїдів. Системні препарати будуть ефективними при температурі не нижче ніж 8–10°С.

Цей обробіток проти прихованохоботника доцільно комбінувати із внесенням карбендазиму 250–400 г д.р./га для боротьби з гнилями та, частково, бактеріозом. Карбендазим працює уже при температурі від 5°С і сприяє підсушуванню ушкоджень, даючи змогу рослинам, які ще не повністю знищені хворобою, відновитися, а також запобігає перезараженню сусідніх здорових рослин (рис. 4, 5, 6, 7).

Рис. 4. Рослина уражена бактеріозом, але корінь цілком здоровий
Рис. 4. Рослина уражена бактеріозом, але корінь цілком здоровий
Рис. 5. Рослина уражена сніговою пліснявою
Рис. 5. Рослина уражена сніговою пліснявою
Рис. 6. Сіра гниль на ріпаку
Рис. 6. Сіра гниль на ріпаку
Рис. 7. Ушкоджена рослина відновила вегетацію після обробки
Рис. 7. Ушкоджена рослина відновила вегетацію після обробки

Актуальність внесення цих препаратів проти гнилей та бактеріозу спостерігається до моменту активного відновлення вегетації. В пізніші фази розвитку препарат практично не потрапляє на кореневу шийку рослин і впливає лише на хвороби листка. На полях ріпаку, де фіксується підгнивання листків, але не спостерігаються зазначені хвороби, на точці росту доцільно провести боронування (рис. 8).

Важливо також провести обстеження на предмет наявності в корінні ріпаку дефіциту бору. Річ у тім, що в «дуплах» кореня, які утворилися з осені за нестачі бору, часто збирається волога, яка при сильних морозах зумовлює розрив тканин кореня і його подальше загнивання. Такі рослини можуть візуально продовжувати вегетацію, але потенціал урожайності в них обмежений (рис. 9).

При побурінні тканин у корені навколо «дупла» при ранньовесняному обробітку проти прихованохоботників та гнилей обов’язково слід внести велику норму борвмісних препаратів 250–300 г д.р./га. Бор практично не рухається по рослині й не може потрапити з листка в корінь. Тому важливо, щоб він був внесений безпосередньо на точку росту та кореневу шийку. Таке внесення сприятиме максимальному загоєнню тканин навколо «дупла», щоб рослина могла відновити ріст. Слід пам’ятати, що ранньовесняне лікувальне внесення бору не зменшує потребу в цьому елементі, який нам слід внести по вегетації.

Рис. 8. Весняне боронування посівів ріпаку пружинною бороною. Це підсушує підгнилі листки, закриває вологу
Рис. 8. Весняне боронування посівів ріпаку пружинною бороною. Це підсушує підгнилі листки, закриває вологу

РІСТРЕГУЛЯЦІЯ 

Цього сезону більшість господарств сіяли ріпак у ранні строки, використовуючи восени фунгіциди-рострегулятори повними нормами (тебуконазол, метконазол, протіоконазол, дифеноконазол та ін.). А інколи і двічі. На таких посівах рослини входили в зиму цілком здоровими, а отже, й навесні їм необхідна швидше рострегуляція, аніж фунгіцидний захист. На відміну від європейських країн із більш м’якою весною, в Україні в цю пору року досить прохолодно, а на півдні сухо, що стримує розвиток хвороб. Винятком є окремі роки на заході України.

Рис. 9. Побуріння тканин кореня після перезимівлі внаслідок нестачі бору з осені
Рис. 9. Побуріння тканин кореня після перезимівлі внаслідок нестачі бору з осені

З досліджень, проведених в Німеччині з 1998 по 2014 рік, на 25 дослідах і 65 варіантах було перевірено ефективність весняного внесення рострегуляторів. Так, середня урожайність на конт­ролі без внесення рострегуляторів становила 44,8 ц/га, а на варіанті, де рострегулятори вносились, – 45,5 ц/га. Тобто приріст урожаю від внесення рострегуляторів на досліді становив 0,7 ц/га. Середня вартість застосованих препаратів за роки досліджень дорівнювала 30 євро/га, а чистий дохід від весняної рострегуляції – в середньому 14 євро/га. Доцільність внесення рострегуляторів визначена на рівні 35%. Тобто весняна рострегуляція окуповується 1 раз на 3 роки. (Джерело: Manfred Kettel. Welche Fungizidintensitat braucht der Winterraps im Herbst?//Raps. – 2014. – №4. – С.12–17.). Та, на жаль, ми не можемо спрогнозувати, в якому році рострегуляція буде рентабельною. Тому її все ж варто проводити, але оптимальними нормами, залежно від ситуації.

Рострегуляція необхідна для синхронізації бокових гілок на нерівномірних посівах та запобігання передчасному переходу рослин із вегетативної фази в генеративну під впливом довгого світлового дня за пізнього відновлення вегетації.

Рострегуляцію слід проводити препаратами групи триазолів за висоти рослин 10–15 см та середньодобової температури не нижче ніж 8°С. Чим швидше ми вносимо рострегулятори, тим кращим буде ефект без збільшення норми препарату. Пізнє внесення рострегуляторів сприяє додатковому галуженню стебла в нижніх ярусах рослини, що, в свою чергу, провокує нерівномірне ярусне дозрівання ріпаку. Обов’язково комбінуємо цю обробку із внесенням бору – 150 г д.р./га, сульфатом магнію – 5–10 кг/га та інсектицидом залежно від прогнозів температурного режиму.

Норму препаратів із групи триазолів встановлюємо залежно від:

  1. Схильності рослин до вилягання та стійкості до хвороб. За офіційними рекомендаціями компанії NPZ, для таких популярних гібридів озимого ріпаку, як Ксенон, Трумпф, Рохан, Шерпа, Мерседес достатньо, наприклад, тебуконазолу 125 г д.р./га. Для високорослих гібридів і сортів норму тебуконазолу потрібно збільшувати до 250 г д.р./га. Також збільшуємо норму препаратів на сортах і гібридах із середньою та низькою стійкістю до фомозу;
  2. Терміну відновлення вегетації. Чим швидше відновлення вегетації, тим менша потреба в рострегуляції, відтак і менша норма препарату. Короткий світловий день – це природна рострегуляція для озимого ріпаку. В генеративну фазу озимий ріпак переходить при швидкому збільшенні світлового дня, тобто вже після 22 березня;
  3. Розвитку рослин з осені. На сильно розвинутих рослинах, які уже з осені заклали багато бокових пагонів і нормально перезимували, нічого синхронізувати, там і так будуть кущі. І навпаки, слабкі рослини, які добряче підмерзли при перезимівлі, будуть схильними до стрімкого викидання пагону під впливом довгого світлового дня. Такі посіви потрібно максимально притримати в вегетативній фазі для кращого вкорінення та формування потужної розетки листків. Відтак і норму препаратів рострегуляторів необхідно збільшувати.

Важливо пам’ятати, що на ріпаку навесні не можна використовувати препарати з д.р. хлормекватхлорид, оскільки в цей час існує велика ймовірність потрапляння їх в насіння ріпаку. Таке насіння вважатиметься технічним, відповідно й ціна на нього буде значно нижчою.

Високих вам врожаїв!

І. М. Бучинський, канд. с.-г. наук

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2018