Урожайність гороху залежно від попередників та насиченості сівозмін

363
Урожайність гороху залежно від попередників та насиченості сівозмін

Зона лівобережного Лісостепу досить сприятлива для вирощування зернобобових культур . Ґрунти тут – чорноземи типові, звичайні, опідзолені, вилугувані – найбільш придатні за рівнем забезпечення поживними речовинами, гідротермічні умови помірно сприятливі. Однак впродовж останніх десятиліть відбулося переорієнтування сільськогосподарського виробництва на вирощування товарної продукції високоліквідних культур, що зумовлено ринковими умовами ведення господарювання, де головною метою є отримання максимального прибутку. Це призвело до порушення прийнятої в господарствах науково обґрунтованої структури посівних площ і зниження загальної культури землеробства, а відтак – до зменшення частки зернобобових культур, зокрема гороху, в сівозмінах.

За двадцять років динамічних змін в аграрному секторі економіки площі під горохом зменшилися у п’ять разів і в 2012 р. становили лише 220,2 тис. га, тоді як у роки з максимальним його поширенням (1986–1990 рр.) вони дорівнювали 1287,5–1494,4 тис. га, а валовий збір зерна варіював у межах 1,61–3,23 млн т за врожайності 1,14–2,22 т/га. Щоправда, в останні роки в Україні спостерігається незначне збільшення посівних площ під горохом. Ця тенденція обумовлена активним попитом на зерно зазначеної бобової культури, збільшенням обсягів експортних поставок і досить високими закупівельними цінами. Так, у 2015 р. посівні площі під горохом в країні збільшилися на 24 тис. га – до 170,6 тис. га, а валовий збір – на 4% (372,3 тис. т проти 359 тис. т в 2014 р.). У 2016 р. горох було посіяно на площі 237,9 тис. га і урожайність зерна становила 3,16 т/га.

В цілому ж скорочення посівних площ гороху в Україні та зоні лівобережного Лісостепу зокрема негативно вплинуло на формування кормової бази для тваринництва і погіршило структуру попередників у сівозмінах для озимих зернових культур.

Горох відіграє важливу роль в структурі посівних площ, особливо там, де в польових сівозмінах значна питома вага зернових і технічних культур. Він залишає після себе в ґрунті близько 30 кг азоту на 1 га, до того ж коренева система цієї культури відзначається високою здатністю розчиняти фосфорнокислі та інші важкорозчинні сполуки, що позитивно впливає на фізичні та хімічні властивості ґрунту. Тому горох є одним із найкращих попередників для більшості сільськогосподарських культур, крім бобових. Він, як і деякі інші види бобових, не витримує повторних посівів. Причини зниження врожаїв – поширення шкідників і збудників хвороб, швидке зростання засміченості полів.

Шестирічні дослідження в Науково-дослідному інституті зернобобових і круп’яних культур свідчать, що горох можна вирощувати після різних попередників. У середньому за роки досліджень (1969–1974) урожайність зерна гороху за сівби після картоплі становила 19,5 ц/га, після гречки – 18,8 ц/га, пшениці озимої – 18,2 ц/га. Однакову урожайність гороху (22 ц/га) отримано в Поліській зоні України в дослідному господарстві Українського науково-дослідного інституту землеробства «Чабани» за розміщення його після кукурудзи та картоплі. Урожайність гороху після просапних культур у дослідах наукових установ Степу виявилась дещо меншою, ніж після колосових, особливо після технічних культур.

Що ж до насичення сівозмін бобовими, то, на думку В. В. Кульбіди та В. О. Бороданя, максимально допустиме насичення цими культурами сівозмін не повинно перевищувати 33%. О. К. Свиридов, В. В. Черенков вважають, що найбільша і стала продуктивність сівозмін при 25% в них гороху, а в сівозмінах з великою часткою зернових колосових насичення горохом не повинно перевищувати 30%. Горох рекомендується повертати на попереднє місце не раніше як через 5–6 років.

Мета наших досліджень полягала у вивченні впливу попередників та різної концентрації посівів гороху на урожайність зерна в сівозмінах із різною тривалістю ротації. Для її досягнення передбачалося вирішити такі завдання:

  • з’ясувати вплив попередників на урожайність та якість зерна гороху;
  • вивчити вплив різного ступеня насичення сівозмін горохом на його урожайність.

Польові дослідження проведено на дослідному полі Полтавської державної сільськогосподарської дослідної станції ім. М. І. Вавилова Інституту свинарства і АПВ НААН впродовж 1999–2015 рр. Ґрунт дослідної ділянки – чорнозем типовий малогумусний важкосуглинковий. Агрохімічна характеристика ґрунту: вміст гумусу у горизонті 0–20 см 4,9–5,2%; ємкість поглинання в орному шарі досить висока – 33,0–35,0 мг-екв. на 100 г ґрунту; реакція ґрунтового розчину слабокисла, рН – 6,3; гідролітична кислотність – 1,6–1,9 мг-екв. на 100 г ґрунту; азоту, що легко гідролізується (за Тюріним і Кононовою), – 5,44–8,10 мг, 10–15 мг рухомого фосфору (за Чириковим), 16–20 мг на 100 г ґрунту калію (за Масловою).

Експериментальну частину роботи було проведено в довготривалому стаціонарному польову досліді з таким чергуванням культур у сівозмінах:

  • горох – пшениця озима – кукурудза на зерно;
  • горох – пшениця озима – соняшник;
  • горох – пшениця озима – соняшник – кукурудза на зерно;
  • горох – пшениця озима – соняшник – кукурудза на зерно – ячмінь ярий;
  • сумішка вико-вівсяна – пшениця озима – буряк цукровий – горох – пшениця озима – соняшник – кукурудза на зерно.

Величина врожаю сільськогосподарських культур значною мірою залежить як від місця їх у сіво­зміні, так і від питомої ваги тієї чи іншої культури або групи культур, близьких за біологічними властивостями. Тому правильний набір і розміщення культур у сівозміні має важливе значення для продуктивного використання землі.

Середні за 17 років (1999–2015) результати досліджень показують, що кукурудза на зерно, ячмінь ярий, соняшник, буряк цукровий є практично рівноцінними попередниками для гороху (табл. 1). Урожайність зерна гороху за сівби після цих попередників досягала відповідно 1,81–1,83; 1,94; 1,74; 1,82 т/га. Проте слід сказати про тенденцію до формування вищої урожайності за розміщення гороху в сівозміні після зернової колосової культури – ячменю ярого. За сівби після кукурудзи на зерно і буряку цукрового урожайність гороху була на 0,11–0,13 т/га нижчою порівняно із розміщенням його після ячменю ярого. За експериментальними даними, попередником, де формувалася найнижча продуктивність гороху, є соняшник. Серед можливих причин, що зумовлюють таку продуктивність гороху після соняшнику, є підвищена забур’яненість посівів, нижчі показники вмісту в ґрунті доступних для рослин основних елементів живлення.

Таблиця 1. Урожайність зерна гороху залежно від попередника та насиченості сівозмінАналіз динаміки урожайності гороху залежно від попередників у середньому за групами років показує, що шестирічний період 2005–2010 рр. був найменш сприятливим для реалізації генетичного потенціалу продуктивності культури (рис.). Урожайність гороху за варіантами досліду становила 1,60–1,82 т/га, що на 0,08–0,14 і 0,27–0,39 т/га менше порівняно з попереднім шестирічним і наступним п’ятирічним періодами відповідно. Це зумовлено тим, що в квітні та травні, за найбільш інтенсивного росту та розвитку рослин гороху, спостерігався дефіцит опадів. Їх сума становила 65,5 мм, що на 25,5 мм і 26,8 мм менше порівняно із середньою багаторічною нормою та попереднім шестирічним періодом (1999–2004 рр.) відповідно. Середня за останні п’ять років урожайність гороху за розміщення його після різних попередників була найвищою (після кукурудзи на зерно – 2,02–2,21, ячменю ярого – 2,15, соняшнику – 1,95, буряків цукрових – 2,01 т/га). Позитивно вплинули на рівень цих показників і погодні умови.

Рис. Динаміка урожайності гороху залежно від попередниківТак, середньомісячна температура повітря за квітень-травень становила 14,4°С, тобто перевищувала норму на 2,2 градуса, сума опадів дорівнювала 83,6 мм. У середньому за 2010–2015 рр. за червень випадало 98,6 мм дощів, що на 38,6 мм, або на 64,3% більше від середнього багаторічного показника.

Загальновідомо, що сам горох відноситься до групи культур, які дають підвищену негативну реакцію на скорочення терміну повернення на попереднє місце вирощування. За результатами досліджень не виявлено помітної, чіткої різниці в рівнях урожайності гороху в сівозмінах із різним насиченням їх цією культурою. Проте експериментальні дані 17-річного стаціонарного досліду продемонстрували закономірність щодо більш стабільної за роками урожайності зерна гороху за меншої його частки в сівозміні.

Результати досліджень якості зерна гороху свідчать, що вміст у ньому білка за середньорічними показниками більше залежав від попередників, ніж від кількості внесених добрив (табл. 2). Максимальні показники білковості зерна отримано за розміщення гороху в сівозміні після ячменю ярого та кукурудзи на зерно (варіант 4 і 6) – відповідно 20,5 і 19,8%, тим часом як за вирощування після буряку цукрового і соняшнику (варіант 5 і 2) вміст білка становив 19,1 і 19,4% відповідно, що на 0,7–1,4 і 0,4–1,1% менше, ніж після кращих попередників. Вміст клітковини в середньому за роки досліджень (2009–2015 рр.) практично не залежав від дози мінеральних добрив та попередників і варіював у межах 5,76–5,99%.

Таблиця 2. Якість зерна гороху в різноротаційних сівозмінах, середнє значення за 2009–2015 рр.ВИСНОВКИ

На основі результатів досліджень 1999–2015 рр. встановлено, що на типовому малогумусному важкосуглинковому чорноземі лівобережного Лісостепу кукурудза на зерно, ячмінь ярий, соняшник, буряки цукрові є практично рівноцінними попередниками для гороху. В результаті високої концентрації посівів культури у сівозмінах із різною тривалістю ротації не виявлено істотної різниці в рівнях урожайності цієї культури. Проте відмічено більш стабільну за роками урожайність зерна гороху за меншої його частки в сівозміні.

В. В. Гангур, канд. с.-г. наук, Полтавська державна аграрна академія

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2019