Ураженість сортів ярого ячменю твердою сажкою

131

Головний шлях зростання виробництва зерна за стабільних площ посіву зернових культур – це постійне підвищення урожайності. Поставлене завдання успішно можна виконати шляхом підвищення культури землеробства і ефективності засобів технології вирощування сільськогосподарських культур, в яких захист рослин від хвороб і шкідників займає одне з чільних місць. Водночас слід зазначити, що серед методів захисту рослин селекція є одним із головних. Створення та впровадження у виробництво стійких проти хвороб сортів дасть змогу значно обмежити використання хімічних препаратів і цим знизити забруднення довкілля.

Підраховано, що кожна гривня, яка витрачається на селекцію стійких сортів, окупиться в 35–40 і більше разів. Крім того, стійкість сортів проти хвороб є важливим чинником підвищення урожайності сільськогосподарських культур і за певних умов взагалі може виключити необхідність хімічної обробки посівів.

На важливість стійкості сортів у загальній системі заходів захисту від хвороб звернув увагу М. I. Вавілов. Він стверджував, що серед заходів захисту рослин від різних захворювань найбільш радикальним засобом є впровадження в культуру імунних сортів. Що ж до хлібних злаків, то заміна сприятливих сортів стійкими формами є найбільш доступним способом захисту від іржі, борошнистої роси, фузаріозів, плямистості, твердої та летючої сажки тощо.

Застосування селекційного методу захисту рослин від хвороб у багатьох випадках залежить від стану вивчення районованих і перспективних сортів культури за ознаками їх стійкості проти патогенів.

Серед небезпечних хвороб ячменю ярого в останні роки, що характеризуються підвищенням температури та зменшенням випадання опадів, дедалі більше фіксується поширення й ураження цієї культури збудником твердої (кам’яної) сажки. Відомо, що для розвитку твердої сажки достатніми умовами є відносна вологість повітря 40–60% і середньодобова температура від +5 до +10°С.

Аналіз даних з літературних джерел свідчить, що результати дослідження твердої сажки ячменю ярого у конкретній зоні вирощування до цього часу взагалі відсутні. Також відсутні й дані щодо стійкості районованих і перспективних сортів цієї культури. Все це значною мірою перешкоджає розробці оптимальних заходів захисту від хвороби.

У зв’язку з цим впродовж 2012–2014 рр. нами проведено дослідження стійкості районованих і перспективних сортів ячменю ярого проти збудника твердої сажки в умовах штучного зараження на полі Агрономічної дослідної станції ВП НУБіП України.

Технологія вирощування ячменю ярого в роки проведення дослідження була загальноприйнятою. Перед сівбою зерно сортів ячменю ярого обробляли спорами твердої сажки з розрахунку 2 г спор на 1 кг насіння. Висівали на ділянках розміром 4 м2 в 4-разовому повторенні. Впродовж вегетаційного періоду регулярно спостерігали за рослинами та фіксували погодні умови. У фазу молочної стиглості здійснювали обліки на ураженість рослин патогеном твердої сажки. До схеми дослідів було включено 19 сортів.

РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ

Погодні умови на період проведення дослідів були оптимальними. Відхилення середньодобової температури від середньої багаторічної становило +0,5°С. Кількість опадів відповідала середній багаторічній. Запас квітневої вологи сприяв успішній вегетації ячменю ярого в травні та червні. Отже, на період зараження ячменю ярого твердою сажкою погодні умови негативного впливу не мали (рис.).

Рис. Відхилення погодних чинників від середніх багаторічних (середні дані за 2012–2014 рр.)
Рис. Відхилення погодних чинників від середніх багаторічних (середні дані за 2012–2014 рр.)

За результатами досліджень встановлено, що серед 19-ти сортів ячменю ярого імунних до збудника твердої сажки не виявлено. До високостійких сортів слід віднести Фенікс, Цезар, Аскольд, Партнер (табл.). Заслуговує на увагу сорт Фенікс, який мав нульовий показник ураження у 2012 і 2013 рр. У 2014 р. ураження твердою сажкою становило 0,6%. Мінімальне ураження було зафіксовано також на сортах Цезар, Аскольд і Миронівська 86 – воно становило від 0,3 до 0,6%. Особливо сильне ураження було зафіксовано на сортах Себастьян і Сталкер – в середньому за 3 роки від 10,0 до 10,2%. На решті сортів ураження становило від 1,5 до 5,4% (середні дані за 2012–2014 рр.). Отже, відмінності, які спостерігалися при ураженні рослин сортів ячменю ярого твердою сажкою, були пов’язані з погодними умовами, а також із особливостями сортів.

Таблиця. Ураження сортів ячменю ярого збудником твердої сажки, %ВИСНОВКИ

Таким чином, серед досліджуваних районованих сортів ячменю ярого імунних не виявлено. До стійких сортів слід віднести Фенікс, Цезар, Аскольд, Миронівський 86, в яких ураження твердою сажкою в умовах штучного зараження насіння в середньому за 3 роки не перевищувало 1,0%.

О. Ф. Антоненко, д-р с.-г. наук, Ал-Ясірі Хусам Моханад, аспірант, Національний університет біоресурсів і природокористування України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2017