Сучасні фунгіциди у захисті зернових культур

1134
Сучасні фунгіциди у захисті зернових культур

Серед методів інтегрованого захисту рослин від хвороб найбільш поширеним і ефективним є хімічний. Хвороби сільськогосподарських культур спричиняють значні втрати врожаю. У світовому масштабі вони сягають понад 30 млрд. дол. Середньомісячний недобір світового врожаю зернових культур становить близько 26 млн. т. Відтак хімічний метод захисту рослин, попри певні його недоліки, ще тривалий час відіграватиме важливу роль у збереженні врожаю основних сільськогосподарських культур.

Доцільність застосування фунгіцидів залежить від фітосанітарного стану посівів, ступеня стійкості сортів до хвороб, біологічних особливостей їх збудників. Своєчасне й ефективне проведення захисних заходів проти хвороб є значним резервом збереження врожайності сільськогосподарських культур та підвищення якості рослинницької продукції. Однак інтенсифікація виробництва сільськогосподарської продукції потребує розробки антирезистентної системи використання новітніх фунгіцидів і проведення всебічної оцінки ефективності діючих речовин нових хімічних груп та схем диференційованого їх застосування.

Серйозною проблемою у виробництві зерна є шкода від збудників хвороб, що заселяють насіння та рослинні рештки в полі. Для підвищення життєздатності та схожості насіння проводять його знезараження.

На сьогодні ринок України пропонує для захисту зернових культур широкий спектр фунгіцидів, більшість із яких мають системну та контактно-системну дію, й тільки незначна кількість – контактну. Залежно від класу хімічних сполук, які входять до складу препаратів, вони відрізняються механізмом дії на збудників хвороб, спектром фунгіцидної активності, типом метаболізму, швидкістю розкладу в рослинах та ґрунті, а також ступенем ризику виникнення резистентності у грибів. Знання хімічної структури фунгіцидних засобів захисту необхідне для побудови антирезистентної стратегії використання нових хімічних груп діючих речовин фунгіцидів на зернових культурах і принципів диференційованого їх застосування.

Триазоли – один із найбільших класів сполук системної дії. Використовуються фунгіциди на основі диніконазолу, дифеноконазолу, тебуконазолу, триадеменолу, тритіконазолу, ципроконазолу, флутріофолу. Механізм дії триазолів полягає в інгібуванні біосинтезу ергостерину в мембранах клітин грибів. Ця реакція в бінарній системі рослина – живитель – патоген досить специфічна, оскільки рослини не містять ергостерину. Завдяки високій специфічності й ефективності речовин-інгібіторів триазоли стали найбільш поширеними серед фунгіцидів останнього покоління. Вони проявляють захисну, лікувальну та викорінюючу дію, мають широкий спектр активної дії на гриби класів аскоміцети, базидіоміцети, в тому числі на збудників септоріозу, борошнистої роси, бурої листкової іржі, ринхоспоріозу, фузаріозу.

Під час вибору препарату необхідно брати до уваги і погодно-кліматичні умови. Так, препарати, що є похідними триазолів на основі диніконазолу-М, тебуконазолу, тритіконазолу, при недостатній вологості повітря та високій температурі можуть спричиняти фітотоксичність на зернових культурах. За таких умов слід використовувати препарати на основі пропіконазолу й ципроконазолу.

Наприкінці 90-х років минулого століття на ринку хімічних препаратів з’явилася нова група фунгіцидів — стробілурини: Абакус, м.к.е. (піраклостробін 62,5 г/л + епоксиконазол 62 г/л); Абакус Плюс, к.с. (пропіконазол 125 г/л + флуксапіроксад 30 г/л + піраклостробін 200 г/л); Амістар Екстра 28% БС, к.с. (азоксистробін 200 г/л + ципроконазол 80 г/л); Амістар Тріо 255 ЕС, к.е. (азоксистробін 100 г/л + пропіконазол 125 г/л + ципроконазол 30 г/л).

До групи стробілуринів входять синтетичні речовини, схожі за своєю будовою з фунгіцидними токсинами – стробілуринами А і В, виділеними з культури мікроорганізмів Strobilurus tenacellus. За останніх 25 років ця група отримала інтенсивний розвиток завдяки широкому спектру дії препаратів, їх високій біологічній активності та безпечності для теплокровних тварин і довкілля. Препарати відносяться до похідних -метоксиакрилової кислоти. Ці хімічні речовини можна віднести до біофунгіцидів, оскільки вони мають природне походження. Фунгіциди-стробілурини вирізняються широким спектром дії щодо захисту зернових культур від хвороб. Вони стійкі проти змивання дощем завдяки ліпофільним частинкам, які затримують препарат на поверхні листка і гарантують максимально тривалий період захисної дії. Ефективність дії щодо захистк від хвороб досягає 80%. Стробілурини є контактними фунгіцидами з системним ефектом і лікувальною дією. Фунгіцидна дія стробілуринів обумовлена здатністю хімічних речовин блокувати мітохондріальне дихання клітин патогенів. За даними С. В. Ретьмана та І. Л. Маркова (2010), ці препарати найбільш ефективні на ранніх фазах розвитку патогенів, вони пригнічують проростання конідій, початковий ріст міцелію та запобігають спороутворенню.

При нормі витрати 100–300 г д.р./га ці препарати не дають розвиватися патогенам із класів базидіоміцети (іржасті хвороби), аскоміцети (борошниста роса), дейтероміцети (септоріози) і проявляють захисну дію до шести тижнів. Стробілурини пригнічують розвиток популяцій грибів, стійких до бензамідазолів, феніламідів та інгібіторів синтезу стеринів. Препарати добре взаємодіють із восковим нальотом листя, надалі вони розподіляються по поверхні рослин завдяки утворенню газової фази та постійному потоку діючої речовини. Крім того, вони проникають у тканини рослин і проявляють трансламінарну активність, що підвищує їх ефективність.

Слід також зазначити, що різні діючі речовини із класу стробілуринів неоднаково діють на патогени. Так, наприклад, азоксистробін буде експертом у захисті від грибів роду Fusarium, тоді як піраклостробін має найкращу ефективність проти пікнідіальних грибів.

Для зменшення ризику виникнення резистентних рас збудників хвороб необхідно застосовувати диференційовані схеми захисту рослин з чергуванням фунгіцидів із різних хімічних груп
Для зменшення ризику виникнення резистентних рас збудників хвороб необхідно застосовувати диференційовані схеми захисту рослин з чергуванням фунгіцидів із різних хімічних груп

Проте використання стробілуринової групи покладає певну відповідальність на агрономів і керівників агропідприємств, оскільки потребує чіткої стратегії. По-перше, слід розуміти, що стробілурини значно більше схильні до появи резистентних рас фітопатогенів. По-друге, потрібно пам’ятати, що застосовувати цю групу можна тільки за умови достатнього зволоження ґрунту та відносної вологості повітря у травостої рослин не нижче ніж 70%, інакше використання стробілуринів призведе до швидкого закінчення вегетації будь-якої культури.

Карбоксаміди, або SDНІ – інгібітори сукцинатдегідрогенази II покоління. Завдяки яскраво вираженим ліпофільним та гідрофільним властивостям препарати легко поглинаються кореневою системою рослин, проникають через клітинні оболонки, розчиняються в клітинному соку й переміщуються по флоемі, забезпечуючи ефективний захист вже сформованих органів рослин, а також нових приростів. Саме завдяки відмінним системним властивостям ці препарати ефективно контролюють сітчасту та смугасту плямистості, борошнисту росу, ринхоспоріоз та інші хвороби.

Однією з переваг названих фунгіцидів є те, що разом із контролем плямистості листя вони забезпечують ефективний захист від кореневих гнилей і снігової плісняви, які спричиняють значне зрідження посівів та недобір врожаю.

Проведення захисних заходів зернових культур найбільш ефективне на початковому етапі розвитку хвороби, коли не перевищено рівень економічного порога шкодочинності. В осінній період рослини впродовж 30–40 діб захищені від ураження збудниками хвороб препаратами, якими було протруєне насіння. Однак використання зазначеної хімічної групи передбачає ще вищий рівень відповідальності агрономів і власників господарств, адже необхідно чітко розуміти, що у препаратів цієї хімічної групи значно більший ризик виникнення резистентності, ніж у двох перших груп. Саме тому ми не рекомендуємо застосовувати знижені норми таких препаратів, а також використовувати цю хімічну групу на одному полі двічі за один сезон.

Впродовж вегетації фунгіциди названих хімічних груп слід застосовувати, використовуючи диференційовані схеми та зважаючи на прогноз розвитку хвороб і фітосанітарний стан агроценозів. Варто пам’ятати, що потрібно не тільки побудувати систему захисту рослин, яка буде ефективною впродовж одного вегетаційного періоду і дасть змогу отримати високий урожай у поточному році, а й забезпечити відповідальний підхід до захисту зернових культур від хвороб на багато років. Завдяки цьому ми зможемо отримувати стабільний дохід у майбутньому.

В. П. Туренко, д-р с.-г. наук, професор, завідувач кафедри фітопатології ХНАУ ім. В. В. Докучаєва

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2018