Сучасне насінництво та ринок нішевих культур. Інтерв’ю з Максимом Бернацьким

425
Максим Бернацький

ТОВ «Рост Агро» добре відоме на ринку України як один із провідних виробників насіння вітчизняних гібридів кукурудзи. Втім, незважаючи на пріоритетність цього напряму, в компанії також серйозно займаються насінництвом інших культур, зокрема, пшениці, сої, гороху. Крім того, в останні роки, щоб диференціювати та оптимізувати напрями виробництва, значну увагу тут також приділяють нішевим культурам, таким як кондитерський соняшник та сорго. Директор компанії Максим Михайлович Бернацький розповів нам про сучасні тенденції в рослинництві та особливості вітчизняного насінництва.

ДОСЬЄ

Назва: ТОВ «Рост Агро»

Місцезнаходження:  с. Кирияківка Глобинського району Полтавської області

Створено: 1994 рік

Спеціалізація: насінництво, вирощування кукурудзи, пшениці, соняшнику, сорго, сої, гороху, квасолі

Агроном: Максиме Михайловичу, як давно ваша компанія працює на ринку?

М. Б.: Товариство «Рост Агро» було зареєстровано в 2000 році, саме тоді, коли почалось реформування колективних сільськогосподарських підприємств в Україні. Воно фактично є правонаступником іншого нашого підприємства, яке розпочало свою діяльність у 1994 році. Безпосередньо я в цьому бізнесі з 1997 року. В 2017-му виповнилось 20 років відтоді, як я прийшов працювати в сільське господарство. Посаду директора господарства обіймаю з 2000 року.

А.: З чого все починалось?

М. Б.: З кукурудзи. А точніше, з насінництва кукурудзи. Наша компанія від самого початку свого становлення робила основний акцент на цій культурі. Тоді, у 1994 році, це взагалі був єдиний бізнес, яким ми займались. Звичайно, згадуючи ті роки, зараз важко назвати його бізнесом. На той час ми не мали ще ані достатніх знань, ані вмінь, та й ситуація в країні, якщо пам’ятаєте, була досить цікавою – бартер, відсутність коштів…

Якщо говорити про власне виробництво насіння, то воно розпочалось у 1997 році (до того часу це було в основному посередництво). Чесно кажучи, тоді це були лише спроби виробництва. За договорами ми вирощували насіння у господарствах, а у себе на підприємстві його доробляли. Досить важко все це починалось, як в матеріальному плані, так і в технологічному. Перших 4–5 років ми тільки вчилися. Але вчителі були у нас добрі – представники «зарубіжної школи». На той час ми більше працювали із сербами, а саме: з Iнститутом селекції кукурудзи «Земун поле». Відповідно і займались в основному їхнім селекційним матеріалом.

У 2000 році, коли до прообразу нашого насіннєвого заводу ми додали власний польовий аспект, це вже стало більше схожим на справжнє виробництво насіння. Спочатку ми працювали, в основному, як тоді говорили, за американською схемою – вирощували лише сою та кукурудзу. Ще було трішки овочевого гороху. З часом почали вводити у виробництво й інші культури. Початково площа наших земель становила 900 га, сьогодні вона зросла до 8000 га. При тому що великих зусиль для збільшення земельного банку ми не докладали. Все відбувалось поступово.

А.: Яка сучасна структура вашого підприємства?

М. Б.: ТОВ «Рост Агро» зареєстроване в селі Кирияківка Глобинського району Полтавської області. Основна виробнича база розташована в селі Погреби цього ж району. Ще одна – в селі Воронинці Оржицького району. Підприємство за фактом розділене на два кластери (відділення) – Оржицький і Глобинський. Вони приблизно однакові за площею – близько 4000 га кожен, хоча їх спеціалізація дещо відрізняється. Глобинське відділення більш насіннєве. Тут розташовано близько 70% насінницьких ділянок. Також тут сконцентровано все первинне насінництво. Крім того, це основний експортний майданчик. Суттєву частину нашого насіння кукурудзи ми експортуємо.

Насінництво кукурудзи залишається для господарства пріоритетним напрямком виробництва
Насінництво кукурудзи залишається для господарства пріоритетним напрямком виробництва

А.: Ви починали з гібридного насінництва. Як розвивався напрям далі?

М. Б.: Взагалі, якщо говорити про розвиток насінництва, то у нас воно пройшло кілька стадій. До гібридного насіння ми з часом додали репродукційне, потім стали елітним насінницьким господарством. Далі почали виробляти насіння батьківських форм, оригінальне насіння, почали працювати з розсадниками розмноження. В принципі, якщо брати насінництво в цілому, то нам залишилось до цього всього додати тільки селекцію – і, в принципі, будемо мати повністю закритий цикл.

На сьогодні по насінню високих репродукцій ми фактично купуємо тільки вихідний матеріал батьківських форм, решта відбувається у нас. По сортових культурах працюємо виключно з розсадниками розмноження, тобто в господарстві виробляється супереліта, доводиться до категорії – еліта або перша репродукція, й далі насіння продається замовнику. Таким чином, ми прагнемо сконцентрувати відповідальність максимально на всіх етапах виробництва, адже тоді простіше контролювати якість продукції.

Сьогодні, як і раніше, насінництво кукурудзи залишається для нас пріоритетним напрямом. Близько 2/3 насіннєвого ринку нашого підприємства займає саме ця культура. Відповідно, й основні інвестиції спрямовані в цю сферу. У нас досить великі площі ділянок гібридизації – в середньому за останні роки близько 2000 га – це те, що вирощується і доробляється тут на виробництві.

Наразі по кукурудзі ми працюємо виключно з вітчизняною селекцією – це Дніпровський інститут зернового господарства. Від самого початку ми ставили перед собою основне завдання – дати вітчизняній селекції західні стандарти насінництва. Ще колись давно, коли я готував презентацію для одного зі своїх перших виступів, осмислюючи і розбираючи цю ситуацію, я дійшов висновку, що конкретно щодо кукурудзи проблеми були не стільки у вітчизняній селекції, скільки в насінництві. Воно не витримувало жодної критики. Це й пояснює той факт, чому на той час югославські гібриди вважались найкращими. Серби, як я зараз думаю, не мали особливої переваги в селекції, але були не на дві, а на 10 голів вищими в технологічному плані саме в насінництві. Вони все робили чітко і правильно, дотримуючись контролю якості на всіх етапах.

А.: Які моменти ви вважаєте головними в насінництві кукурудзи?

М. Б.: Перш за все, це генетична відпрацьованість насіннєвого матеріалу, стабільність матеріалу за показником однорідності та чистоти.

Друге – реальний сортовий контроль у виробництві. Навіть при якісних батьківських формах, якщо ти хочеш отримати гібридність понад 98%, як це вимагає стандарт, ти маєш робити сортові прополки. Ми зараз взагалі перейшли на те, що навіть на стерильних гібридах використовуємо техніку з видалення волоті в материнському компоненті. Тобто фактично ми вирощуємо стерильні гібриди за технологією фертильних, забезпечуючи механічний контроль.

Третє – це виробнича дисципліна та досвід. Всі операції мають виконуватись чітко і своєчасно. Якщо ти займаєшся насінництвом кукурудзи, в тебе комплекс машин має бути повністю погоджений з виробництвом. Весь виробничий процес – це одне ціле. Скажу більше: переробний комплекс має диктувати умови. Коли ти забезпечуєш безперервний потік продукції та мінімальний час її доставки від поля до переробки, то на виході отримуєш якісний продукт. У нас дві-три години – це максимальний термін потрапляння качана на сушку після збирання. Все це в кінцевому результаті впливає на посівні якості насіння.

I четверте – потрібна належна матеріальна база. Без належного інструменту ця робота зроблена не буде. Зараз, після кількох реконструкцій, на нашому виробництві працюють машини провідних світових виробників цього вузькоспеціалізованого обладнання. Це стосується як польового, так і переробного аспекту.

А.: Чому ви перестали використовувати сербську селекцію?

М. Б.: Якщо говорити конкретно про «Земун поле» – там дещо змінився акцент виробництва. Їхня нова селекційна програма не зовсім відповідає українським реаліям. Адже вони вже не працюють на СРСР, як це було раніше, а більше зосередились на власному ринку. Відповідно, кукурудза у них починається в основному з ФАО 450.

Наші гібриди мають більш сильні позиції у діапазоні з ФАО до 300, в той час як гібриди «Земун поле» показують гарні результати, починаючи з ФАО 450. Але, ж знову таки, порівнюючи з сербами, я оперую даними 10–15-річної давності й конкретно однієї селекційної установи, що не зовсім коректно. Можливо, у них теж вже відбулися певні зміни.

А.: Чим ще вирізняються наші гібриди?

М. Б.: Як на мене, гібриди, якими ми зараз займаємось, більш актуальні для наших реалій. Адаптивних характеристик іще ніхто не скасовував. Якщо для прикладу ми візьмемо Дніпропетровщину, то за європейськими мірками це не зовсім кукурудзяний пояс – досить ризикований регіон із нестабільним вологозабезпеченням. Отже, не адаптовані гібриди можуть мати тут проблеми з розкриттям повного потенціалу.

Але й далеко не всі вітчизняні гібриди можуть витримати конкуренцію. Раніше селекцією кукурудзи в Україні займалось близько 15 установ. Сьогодні, на мою думку, лише одна установа дає конкурентну продукцію. Переважна більшість працюють тільки на звітність – так би мовити, селекція заради процесу, а не заради результату. Коли показником роботи є просто переданий в реєстр гібрид – це не результат, а от кількість площ, зайнятих у виробництві під певним гібридом, – це вже про щось говорить.

Ми тестуємо нові гібриди, порівнюючи їх не з гібридами іншої вітчизняної установи, а з насінням провідних світових виробників. Звісно, тестується багато гібридів. Багато з них прохідні. Нічого суттєвого вони виробництву не дадуть, хіба що будуть підтримувати його на певному рівні, але не більше. Втім, коли ми отримуємо дійсно вартий уваги гібрид, який має непогану перспективу в конкуренції з імпортним насінням, то обов’язково намагаємось залучити його у виробництво. Це нормальний процес формування сортової політики – допускати у виробництво тільки перевірені одиниці.

А.: За якими критеріями відбираються найкращі гібриди?

М. Б.: Критерії дуже прості: врожайність і темпи скидання вологи при загальній стійкості до несприятливих умов. I проявитися ці показники мають на фоні гідних зарубіжних сусідів за групою стиглості.

А.: Які з пропонованих вами гібридів заслуговують на найбільшу увагу аграріїв?

М. Б.: Впродовж останніх двох років нашим бестселером є середньоранній гібрид ДН Галатея з ФАО 260. Це універсальний гібрид, який може зайняти широку географічну зону. Він дуже непогано реагує на різні строки висіву, високопродуктивний і чудово скидає вологу – на рівні хорошого зарубіжного гібрида. Звісно, він не ідеальний в цьому компоненті, але, чесно кажучи, ідеальних на нашому ринку я можу назвати не більше п’яти. До того ж потрібно враховувати, що за скидання вологи ти розплачуєшся посухостійкістю. I що б там не говорили, але ця залежність простежується. ДН Галатея з ФАО 260 дуже збалансований у цьому плані. Це новий гібрид, він продається лише третій рік. Минулого року його було продано близько 6 тисяч посівних одиниць. У цьому році цифра наближається до 20 тисяч. Але ці показники були обмежені виробництвом. Скільки б його реально можна було продати – важко сказати. Втім, тут є й інший не менш важливий показник – повернення клієнта. Всі, хто придбав його в перший чи другий рік, повернулись за ним і в цьому році. Це дійсно формує довіру до гібрида. Адже думка продавця насіння важлива, але думка споживача – вирішальна. В цілому в мене досить великі надії на цей гібрид. Його середня врожайність минулого року в нас у господарстві становила 96 ц/га (із площі близько 600 га). Максимум у наших замовників становив 118 ц/га (Решетилівський р-н).

В минулому році ми вперше почали продавати гібрид ДН Аджамка. Це гібрид середньостиглої групи з ФАО 320. Генетично він споріднений з ДН Галатея, і взагалі він мені дуже подобається. В мене таке враження, що його ще «розпробують». У нього є гарні задатки. На мою думку, ДН Аджамка на рівні конкуруватиме з більшістю зарубіжних гібридів при тому, що рівень цін – це значна перевага віт­чизняного насінництва порівняно з іноземним. Адже різниця в 4–7 разів – це дійсно суттєво.

Третій гібрид, на якому ми концентруємось, це ДН Синевир – ранній гібрид з ФАО 190. Чесно кажучи, у наших виробників є певне застереження щодо ранніх гібридів. Вони їх недолюблюють, і це при тому, що іноді саме ці гібриди й виділяються. Отож, обсяги його продажу невеликі, але стабільні.

Взагалі, наша лінійка налічує до 20 гібридів із ФАО від 180 до 500. Ми маємо гібриди для різних умов і різних завдань. I зернові, й силосні. Як для екстремального виробництва, так і для високоінтенсивного.

А.: Який із пропонованих вами гібридів найбільш масовий за продажами?

М. Б.: В нинішньому році це ДН Галатея. В попередні роки були різні гібриди, наприклад Оржиця 237 МВ. До речі, це, напевно, на сьогодні найбільш масовий український гібрид, якщо брати до уваги загальні обсяги продажів не тільки нашого підприємства, а й інших. Але тут існує проблема, про яку, думаю, варто буде нагадати. Наприклад, гібрид Оржиця 237 виробляємо не тільки ми, а ще з десяток господарств. Відповідно, якість у всіх дуже різна і діапазон її величезний. Все це в кінцевому підсумку впливає на репутацію гібрида, адже назва одна, відповідно, і слава теж одна. I цю проблему я в рамках діючої системи насінництва в Україні вирішити просто не можу.

А.: А гібридом Галатея ще хтось займається?

М. Б.: В тому-то й справа, що тільки ми. I тільки ми відповідаємо за його якість.

А.: Продовжуючи тему насінництва, окрім кукурудзи, якими ще культурами ви займаєтесь?

М. Б.: Друге місце після кукурудзи ділять між собою пшениця та соя. Щодо пшениці тут все просто – це селекція Одеського селекційно-генетичного інституту. Його сорти характеризуються гарними адаптивними якостями, та й продуктивність у них непогана. Зараз мені найбільше подобаються сорти Нива, Журавка й Антонівка. Рекордсмен за врожайністю на сьогодні – Нива. На демонстраційних ділянках сорт показував 90 ц/га.

Рекордсменом по врожайності пшениці є сорт Нива одеська. На демонстраційних ділянках він показував 90 ц/га
Рекордсменом по врожайності пшениці є сорт Нива одеська. На демонстраційних ділянках він показував 90 ц/га

Взагалі, ми живемо в умовах ризикованого землеробства. Діапазон неприємностей, які нас можуть спіткати з боку природи, як показали два останніх роки, величезний. Я думав, що проблемою для нас є посуха і спека, а виявляється, що й заморозки. Наприклад, в минулому році ми пересіяли певну кількість пшениці через те, що у фазі початку колосіння вона зазнала впливу морозу.

До речі, в нас особлива технологія насінництва пшениці. Ми ведемо її із розсадника розмноження. Насіння цієї категорії, отримане з селекційної установи, сіємо широкорядним способом із шириною міжряддя 70 см. Сівба відбувається із нормою 60 кг/га (в середньому 1,4 млн насінин/га). Це дає змогу збільшити коефіцієнт розмноження, але найголовніше – комфортно і на належному рівні провести сортовий контроль посіву й убезпечити себе в майбутньому від багатьох проблем на стадії супереліти та еліти.

Посів пшениці широкорядним способом із шириною міжряддя 70 см
Посів пшениці широкорядним способом із шириною міжряддя 70 см

Що стосується сої – тут у нас два напрями роботи. Перший – співпраця з Iнститутом землеробства по ранніх і ультраранніх сортах (цю роботу ми ведемо ще з 1998 року) для їх використання як попередника під пшеницю. Це сорти з групою стиглості до 115 днів.

Iнший напрям – виробництво сортів компанії Prograin повного строку дозрівання. Тобто ми вирощуємо для них насіннєвий матеріал і доробляємо його у нас на заводі. Ми не здійснюємо продажі цього насіння, це робить замовник – компанія «Прогрейн Укр».

Також у нас є ще факультативна культура – горох. Його ми вирощували завжди, не зважаючи на те, був він популярним чи ні. Адже якщо ти серйозно займаєшся насінництвом пшениці, тобі просто потрібен такий попередник, як горох.

Періодично ми ведемо насінництво й деяких інших культур. Наприклад, досить довго займались ячменем. Але зараз з комерційної точки зору він мені не цікавий. Соняшник також колись був у нашій виробничій програмі. Але він не витримав конкуренції з кукурудзою.

А загалом на насінництві зернових культур останнім часом заробити досить важко, особливо якщо ти все робиш правильно: оформлюєш документи, сплачуєш всі платежі та роялті. Минулого року зустрічались пропозиції насіння, яке за ціною мало відрізнялось від товарного зерна. Як таке можливо, і на що сподіваються люди, які його купують, – не знаю.

А.: А як щодо товарних культур?

М. Б: Звісно, є й товарні посіви. Для насіннєвих і товарних посівів ми використовуємо одну загальну сівозміну. Окрема тільки на зрошенні. Стандартна наша сівозміна така: пшениця – кукурудза – соняшник – кукурудза – бобова культура (соя, горох, квасоля). Така сівозміна досить універсальна і, як мені здається, збалансована. Є можливість для маневру – пшеницю можна замінити іншою стерньовою культурою, або, якщо я побачу, що соняшник мені заважає, то без проблем зможу замінити його іншою широколистою культурою.

Просапні культури в господарстві вирощуються за технологією Strip-till
Просапні культури в господарстві вирощуються за технологією Strip-till

А.: З огляду на те, що землі вашого господарства розташовані в зоні недостатнього зволоження, проблема з посухою для вас актуальна. Яку технологію обробітку ґрунту ви обрали?

М. Б.: Просапні культури в нас вирощуються за технологією Strip-till. Тобто кукурудза, соняшник – гарантовано. Цю технологію ми почали використовувати з метою забезпечення сприятливих умов для розвитку насіннєвої кукурудзи, адже лінія – це не товарний гібрид, у неї інша чутливість до температурних катаклізмів. Після цього технологія перейшла повністю на весь масив просапних.

Культури суцільного висіву, такі як соя, горох, пшениця, ми висіваємо «по нулю». Наприклад, у нас були випадки, коли на полі працює комбайн, збираючи сою, а за ним іде сівалка. I періодично сівалка зупиняється, оскільки комбайн не встигає забезпечити її роботою.

Основна причина переходу на «нульову» технологію – це проблема сівби в сухий ґрунт. Раніше, за класичної технології, ця проблема зустрічалась у нас досить часто. З початком використання Strip-till і No-till вона виникає значно рідше.

Втім, при переході потрібно враховувати, що система нульового обробітку має бути адаптована під конкретний регіон. Не можна просто взяти її з іншого континенту чи регіону і без змін перенести на свої поля. Не варто забувати про перехідний період. Просто замінивши техніку, отримати такий самий результат не вдасться. Необхідно переглянути набір культур, сортову політику, терміни сівби, системи захисту…

Крім того, наприклад, для насінництва кукурудзи No-till нам не зовсім підходила, тому ми вирішили піти на компроміс, перейшовши на Strip-till. Слід сказати, що обидві ці технології викликають масу нових проблем і вимагають на порядок вищої технологічної дисципліни. В нас до сьогодні є певні нюанси з їх впровадженням. Це також потребує додаткових вкладень не тільки в нову техніку, а й у системи точного землеробства. Наприклад, застосовуючи Strip-till, потрібно обов’язково обладнувати техніку GPS-датчиками, інакше ми не зможемо провести сівбу точно в оброблену смугу.

А.: Чи використовуєте сидерати?

М. Б.: Так. Після пшениці, а це близько 20% усіх площ, ми висіваємо сидерати. Хоча, чесно кажучи, це не завжди вдається. Колись на конференції в компанії «Агро-Союз» один професор із Канади сказав: «Навіть якщо ви маєте змогу отримати хороший посів сидератів хоча б один раз на три роки – це варто робити». I ми намагаємось це робити.

А.: Як часто ви проводите аналіз ґрунту?

М. Б.: Регулярно. Не кожен рік на кожному полі, але раз у 2–3 роки робимо – в зарубіжних лабораторіях, зараз у Сполучених Штатах. За результатами минулорічних аналізів ґрунту ми спостерігаємо чітку залежність між полями, на яких у нас давно застосовуються технології Strip-till чи No-till, і полями, на яких вони почали впроваджуватися недавно. В мене є поля, які додали до 0,5% органічної речовини, – і це об’єктивні, підтверджені дані.

До речі, минулого року служба захисту рослин проводила у нас дослідження в рамках виконання своїх завдань. Так вона підтвердила, що на наших полях в рази менша кількість ґрунтових шкідників і значно більше корисних об’єктів, включаючи дощових черв’яків, порівняно з полями наших сусідів. А взагалі, як кажуть американці, «найкраща технологія – це та, яка в тебе працює».

А.: А як у вас зі зрошенням?

М. Б.: Якщо ти займаєшся насінництвом кукурудзи, то рано чи пізно почнеш застосовувати зрошення. Нам пощастило, що на деяких наших землях колись була система зрошення, і я дуже вдячний людям, які зберегли ключові об’єкти цієї системи. Ми налагодили її й на сьогодні маємо 1100 га на зрошенні. Там сівозміна, як то кажуть, американська: кукурудза – соя. Це насіннєві посіви. Максимальна врожайність сої на цих площах у нас становила 48 ц/га.

А.: Ви також вирощуєте таку культуру, як кондитерський соняшник. Чим він для вас цікавий?

М. Б.: Займатись цією культурою ми почали з 2007 року. Чому? Насінництво – річ сезонна, а ліквідність підприємства має бути завжди. Диверсифікація виробництва, комерційні культури – все це важливо. Та ідея з кондитерським соняшником полягала не тільки в цьому. Ми виходили з того, що в нас дуже великі сумарні зерноочисні потужності – 30 тисяч тонн (фінальної очистки). Все це в сезон працює лише 3–4 місяці, а далі стоїть. Отож, нам потрібна була культура, яка потребує високого рівня очистки і має високу додану вартість. Так виникла ідея з кондитерським соняшником.

Посіви соняшнику
Вирощуючи кондитерський соняшник потрібно розуміти, що загальний урожай не має значення. Важливий лише урожай крупного насіння

А.: Яким гібридам віддаєте перевагу?

М. Б.: Спочатку ми працювали з вітчизняною селекцією, а також із гібридами країн ближнього зарубіжжя – перепробували все. Але якість насіння не витримувала жодної критики. Ми ж займаємось насінництвом гороху, сої і знаємо, що таке сортова чистота, тому я не міг зрозуміти, як може бути п’ять окремих сортотипів у ніби сортовому насінні. Це коли в тебе одна рослина стоїть з похиленим кошиком, інша з рівним, одна з довгим насінням, друга з бочковидним… Єдине, що їх об’єднувало, – це крупність насіння і плюс-мінус період вегетації. Крім того, там був низький технологічний вихід крупного зерна і низька стійкість до вилягання. Тож ми продовжили пошук, пробували й турецькі гібриди.

Втім, рано чи пізно, якщо ви хочете серйозно займатись кондитерським соняшником, то обов’язково прийдете в компанію «Нусід» (Nuseed). Це компанія, яка дуже давно спеціалізується на селекції цієї культури, має великий асортимент гібридів і величезний досвід вирощування. Зараз основні гібриди, яким ми надаємо перевагу, – це Ягуар 2 і Ягуар XL. Основна відмінність між ними полягає у формі зерна та смакових якостях.

Але, окрім пошуку якісного насіння, нас хвилювало ще одне питання – ринок збуту. Справа в тому, що внутрішній попит на цю культуру в нашій країні досить специфічний. Ті, хто в нас використовують кондитерське насіння, іноді доходять висновку, що очищений олійний соняшник і крупна фракція, в принципі, за споживчими якостями можуть цілком проходити, а за ціною відрізняються на порядок. Тобто потрібно розуміти, що справжній кондитерський соняшник – це здебільшого експортний товар. В Україні його споживають мало. Втім, на сьогодні у нас із ринком збуту проблем немає.

А.: В чому полягають особливості технології цієї культури?

М. Б.: Технологія кондитерського соняшнику суттєво відрізняється від вирощування технічного. Для початку варто знати, що густота рослин має бути знижена. Реально зараз ми використовуємо норму висіву до 40 тис./га, щоб отримати 32–34 тисячі на виході до збирання. Більше його сіяти не потрібно, ми вже пробували. Чому? Дуже гарно це пояснив один канадський експерт, який сказав: «Вирощуючи кондитерський соняшник, нам потрібно розуміти, що загальний урожай не має значення. Має значення лише урожай крупного насіння». За такої норми ми можемо отримати високий врожай крупного насіння, за збільшеної – це буде проблематично.

Взагалі кондитерський соняшник потребує суворішої технології, його, наприклад, не можна збирати в листопаді чи грудні, йому потрібен більший контроль вологості. Він більше пошкоджується шкідниками при зберіганні й потребує більшої кількості операцій з доопрацювання. Але поки що різниця в ціні компенсує ці затрати. Ще кілька років тому вартість кондитерського соняшнику по відношенню до технічного відрізнялася вдвічі. Сьогодні цей показник дещо зменшився.

Що стосується захисту, то все насіння обов’язково додатково протруюється інсектицидами. Обидва гібриди – Ягуар 2 і Ягуар XL створені під технологію Clearfield. Тому проблем із бур’янами у нас немає. Фунгіцидний захист ідентичний тому, який застосовується при вирощуванні класичного соняшнику.

Що ще відрізняє кондитерський соняшник, так це те, що його потрібно зібрати якомога швидше після достигання – якість понад усе, тому десикація, досушування – все це за необхідності застосовується.

А.: Яку реальну врожайність можна очікувати?

М. Б.: Звичайно, кондитерський соняшник менш врожайний, ніж класичний. Хорошою вважається врожайність 25–27 ц/га. Але в будь-якому випадку врожайність товарного зерна з нього вийде на порядок вищою, ніж з того ж сорту Лакомка, який користується попитом у нас на ринку.

А.: Ви вирощуєте ще одну цікаву культуру – сорго. Чому вирішили нею займатись і які ваші враження?

М. Б.: Є дві причини. Перша – це те, що в наших посушливих умовах бажано мати культуру, яка була б більш витривалою, ніж кукурудза. Друга – я довго шукав культуру, яка б могла використовуватись для ізоляції насіннєвих посівів кукурудзи, не розриваючи при цьому сівозміни. Адже проблема із забезпеченням відстані між товарними та насіннєвими посівами в нашій країні зустрічається дуже часто. Деякі ділянки гібридизації нам доводиться обсівати з трьох боків – літерою «П». Ми пробували використовувати сою, соняшник, але сорго в цьому плані підійшло найкраще. Щоб ви розуміли обсяги – площі ізоляції минулого року становили у нас понад 400 га.

Чесно кажучи, сорго – взагалі дуже цікава культура. Технологія її вирощування менш затратна порівняно з кукурудзою, а ціна не дуже поступається. Але я не впевнений, що в нашій зоні вона часто матиме перевагу над кукурудзою. Ця культура чудово підійде насамперед для вирощування у зоні Степу.

Що стосується посівного матеріалу, то тут ми віддали перевагу гібриду Спринт – це білозерне сорго. Щороку в нас закладаються демо-ділянки з подальшим проведенням Дня поля. На цих ділянках ми бачимо, як той чи інший гібрид поводиться в наших умовах. Найкращі залучаються у виробництво.

Сорго
Технологія вирощування сорго менш затратна порівняно з кукурудзою, а ціна не сильно поступається

А.: На що насамперед потрібно звернути увагу тим, хто тільки планує зайнятись цією культурою, і на яку врожайність можна розраховувати?

М. Б.: У процесі вирощування сорго є кілька важливих аспектів, які потребують підвищеної уваги. Перш за все, це захист від бур’янів. Група дводольних, у принципі, не є великою проблемою, вибір препаратів тут достатній. А от для боротьби зі злаковими у нас фактично є тільки один продукт – Примекстра Голд. Використовувати сульфонілсечовини, до яких ми так звикли на кукурудзі, тут, на жаль, не можна.

Також уваги потребують шкідники – особливо попелиці, совки. Тому потрібно готуватись до цього заздалегідь.

Середня врожайність сорго минулого року в нас становила 67 ц/га. Але це був лише перший рік вирощування. Необхідно робити поправку на те, що не всі площі були вчасно посіяні, деякі недостатньо удобрювались. Частину площ ми сіяли після соняшнику, стійкого до гербіциду Євролайтнінг, і сорго сильно постраждало від післядії гербіциду, адже за нашою технологією ми не застосовуємо оранку, і, відповідно, вся діюча речовина залишається зверху. Невелику площу нам навіть довелося пересівати. Ми також сильно затягнули зі збиранням деяких площ. Тому думаю, що потенціал цієї культури значно вищий, та й проблем із реалізацією, чесно кажучи, я не відчув.

Взагалі, поки є достатній попит на світовому ринку на нішеві культури, думаю, ними варто займатись.

Спілкувався Сергій Кондратюк

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2017