Спрощення обробітку грунту під озимий ріпак. Частина 1

ДОСВІД ПЕРЕДОВОГО АГРОХОЛДИНГУ

45
Сучасний етап розвитку рослинництва став дуже техніко- та енергоємким, що змушує аграріїв шукати нові способи основного обробітку ґрунту. Відповідаючи на запит сільгосптоваровиробників, аграрна наука та виробники техніки пропонують широкий спектр технічних та технологічних рішень для економії пального. Найбільш відомою у цьому напрямі стала мінімалізація основного обробітку ґрунту та її крайні прояви – пряма сівба або no-till та strip-till.

Та швидка економія енергоресурсів від застосування даних технологій не завжди виправдана. Безперечно, в посушливих умовах Степу, де є велика ймовірність вітрової ерозії та нестача вологи, залишена на поверхні стерня частково може вирішити проблему. Але в умовах достатньої вологості відмова від оранки в більшості випадків несе більше шкоди, ніж вигоди.

Оранка як прийом основного обробітку ґрунту шліфувалася століттями на відміну від різних прийомів мінімального обробітку ґрунту. Здавалося б, відмова від обороту пласта сприяє кращому розвитку ґрунтової біоти, а пряма сівба взагалі залишає ґрунт майже недоторканним. Але так звана м’яка дія на грунт погіршує його фізичні властивості та вимагає збільшення використання пестицидів у 2 рази, адже забур’яненість прямих посівів у 2-3 рази вища, ніж на оранці.

Окрім цього, на прямих посівах озимих культур в осінньо-зимовий період розвивається велика кількість мишоподібних гризунів, для яких створюються найсприятливіші умови життєдіяльності.

Неоднозначність наукової думки щодо тих чи інших аспектів землеробства змушує великі компанії започатковувати власні дослідні проекти, які в першу чергу спрямовані на випробування технічних та технологічних новинок у ґрунтово-кліматичних та адміністративно-господарських умовах компанії.

На полях агрохолдингу «Мрія» в 2011 році було закладено виробничий дослід із вивчення впливу різних способів основного обробітку ґрунту на продуктивність озимого ріпаку.

УМОВИ ВИРОЩУВАННЯ

Тип ґрунту – чорнозем опідзолений середньосуглинковий на карбонатній основі. Попередник – озима пшениця. Гібрид – Візбі. Система удобрення – нітроамофоска (16:16:16), 200 кг/га перед сівбою, та 2 весняних підживлення азотом по 70 кг/га д.р. Строк сівби – 13 липня 2011 року. Норма висіву – 500 тис./га схожих насінин. Всі варіанти досліду передбачали внесення ґрунтового гербіциду Бутізан Стар в дозі 2,2 л/га. Площа ділянок – 15 га.

В якості контролю виступає традиційна система обробітку ґрунту – оранка на глибину 25-27 см з наступним вирівнюванням та ущільненням комплексним агрегатом для передпосівного обробітку ґрунту відразу після оранки і сівба рядковою сівалкою (фото 1).

Другим варіантом основного обробітку є розпушування без обороту пласта на глибину 15-18 см з наступною сівбою стерньовою сівалкою.

Третім варіантом є пряма сівба стерньовою сівалкою.

В таблиці 1 наведено агрометеорологічні умови вегетації озимого ріпаку. Агрометеорологічні умови восени 2011 року склалися надзвичайно важкі. На момент сівби в ґрунті було достатньо вологи, але надалі було дуже мало опадів впродовж чотирьох місяців, аж до моменту припинення осінньої вегетації. Так, у вересні та листопаді дощів випало менше 5% від норми, а в серпні та жовтні – лише 18% та 43% відповідно. В цілому недобір вологи за період осінньої вегетації (серпень–листопад) склав 164 мм, в той час як температурний режим в серпні та вересні, коли рослини озимого ріпаку дуже чутливі до підвищеної температури та нестачі вологи, був на 1,1°С та 1,8°С вищим, а в жовтні та листопаді, навпаки, було холодніше на 0,9°С та 0,3°С відповідно.

Восени на посівах озимого ріпаку було проведено ряд спостережень, які свідчили на користь як традиційної, так і альтернативних систем (табл. 2).

Сходи на прямому посіві було отримано на 1 день раніше і рівномірність їх була найвищою серед усіх варіантів. Але через місяць після сівби, коли було отримано всі сходи, густота посіву на контролі була на 7,5 та 17% відповідно вищою, ніж відповідно на культивації та на прямій сівбі. Причиною цього є краща підготовка насіннєвого ложа на контрольному варіанті.

Посушливі умови осені показали, що рослини озимого ріпаку на варіанті з прямою сівбою були краще розвинуті і мали більшу листкову поверхню, ніж інші варіанти, але фази розвитку рослин на всіх варіантах не мали суттєвої різниці.

Обстеження забур’яненості посівів, проведене в середині вересня, виявило перевищення економічного порогу шкодочинності дводольних бур’янів та падалиці озимої пшениці на варіантах без оранки, що викликало необхідність застосування додаткових гербіцидів, в той час як на контролі була майже повна відсутність бур’янів.

М’яка дія на грунт альтернативних енергоощадних способів основного обробітку ґрунту створила ідеальні умови для мишоподібних гризунів. Наявність незагорнутої соломи на поверхні ґрунту та втрати зерна при збиранні озимої пшениці на прямому посіві призвели до появи 39 колоній гризунів на 100 метрів проходу по діагоналі ділянки, в той час як на культивації їх було 22, а на контролі – 12 (табл. 2). Розміри колоній на ділянці з прямою сівбою були в 2-3 рази більшими від контролю, а на культивації – відповідно в 1,5-2 рази.

Обстеження посівів після відростання рослин озимого ріпаку навесні показало, що наявність пожнивних решток, що почали розкладатися під дією мікроорганізмів ранньою весною, призвела до того, що на варіанті з культивацією було уражено та відмерло майже 10% рослин, а на ділянці з прямою сівбою – понад 17%, в той час як на контролі уражених рослин майже не було. Основною причиною загибелі рослин є переважно сіра гниль (фото 8). Її появу спричиняє гриб роду Botrytis, що активно розкладає пожнивні рештки і за сприятливих умов легко уражує рослини озимого ріпаку, які вийшли з зими і на початку відростання ще не мають достатнього імунітету.

Незважаючи на те що осінні посушливі умови росту були сприятливими для мінімальних обробітків ґрунту, про що свідчить кращий розвиток рослин озимого ріпаку на початку вегетації, контрольний варіант створює кращі умови для перезимівлі, оскільки в зимовий період на контролі загинуло 20 тис. рослин/га, на культивації – 146, а на ділянці з прямою сівбою – 166 тис. рослин/га, що відповідно більше ніж у 7 та 8 разів перевищує контроль.

Орієнтовна вартість агротехнічних заходів, за якими різняться варіанти досліду, наведена в таблиці 3.

Проаналізувавши структуру витрат тих технологічних операцій, які є різними для варіантів досліду (табл. 3), стає очевидним той факт, що економія 270 грн./га за рахунок обробітку ґрунту на варіанті з прямою сівбою не покриває витрат на знищення бур’янів за допомогою гербіцидів. До того ж, витрати на боротьбу з мишоподібними гризунами більш ніж у 3 рази вищі, ніж на контролі. Щодо варіанту з культивацією, то вартість його ще вища, оскільки вона включає не лише затрати на саму культивацію, а й на боротьбу з бур’янами.

Порівнюючи вартість зазначених вище технологічних операцій, бачимо, що варіант з культивацією ґрунту перед сівбою на 82%, а варіант з прямою сівбою – майже на 90% дорожчий, ніж контрольний варіант.

Крім зазначених вище затрат, в остаточну калькуляцію необхідно буде внести різницю між весняними обробітками та як результат роботи – різницю вартості отриманого урожаю. Остаточні результати цього досліду будуть опрацьовані та опубліковані після збирання врожаю.

Безперечно, дане питання потребує додаткового довготривалого та всестороннього вивчення, але теоретичні основи, які є обґрунтуванням для кожної з систем основного обробітку ґрунту, вказують на те, що в умовах Західного Лісостепу, де переважають важкі чорноземи і є достатня кількість опадів, використання мінімального обробітку ґрунту не зможе дати стабільно високих урожаїв, а лише призводить до надмірного використання пестицидів, які, до того ж, не завжди можуть зарадити виникаючим проблемам.

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2012