Рідке комплексне добриво – на шляху до підвищення врожайності пшениці

271

Провідні аграрії західних країн вже переконались у перевагах рідкої форми добрив і широко застосовують їх на усіх сільськогосподарських культурах. За понад півстолітню історію індустрії сучасних рідких добрив доведено їх високу ефективність у підвищенні врожайності культур, якості отриманої продукції та, що найважливіше, економічну доцільність застосування.

В Україні в останні десятиріччя інтерес до рідких добрив також зростає. Насамперед це стосується азотних добрив, проте в останні роки дедалі більше аграріїв звертають увагу на рідкі фосфоровмісні добрива, що, у свою чергу, сприяє збільшенню їх пропозиції як зарубіжними, так і вітчизняними виробниками. Така увага пов’язана з тим, що при роботі з рідкими добривами несприятливі погодні умови, зокрема, відсутність вологи, не мають на них такого суттєвого впливу, як це спостерігається при використанні гранульованих фосфоровмісних добрив. А перехід на мінімальні технології обробітку ґрунту та до системи диференційованого внесення добрив диктує вже зовсім інші вимоги до вибору форми добрива.

Серед рідких Р-вмісних добрив, присутніх на ринку України, вирізняється РКД марки 11–37–0. Це єдине рідке добриво, яке містить частину фосфору у вигляді поліфосфатів амонію, що надає йому низку переваг, серед яких вища ефективність на карбонатних ґрунтах, менша ретрограрація і, відтак, вищий коефіцієнт засвоєння фосфору, пролонгована дія добрива тощо.

Озима пшениця є традиційною для нашого землеробства культурою, яка серед усіх зернових найбільш вимоглива до родючості ґрунту. У більшості випадків основним лімітуючим елементом є азот, проте подальше підвищення врожайності часто обмежується нестачею фосфору і калію. Крім того, в Україні ця проблема часто погіршується розбалансуванням у живленні рослин: фосфор і калій вносять у недостатній кількості порівняно з азотом, що знижує ефективність усіх добрив.

Особливо важливе значення має оптимальне забезпечення рослин пшениці всіма елементами живлення, і фосфором зокрема, на ранніх етапах розвитку, коли відбувається закладання елементів продуктивності та репродуктивних органів.

Поглинання фосфору рослинами пшениці відбувається нерівномірно: до фази кущіння рослини споживають 25–35% від максимального накопичення фосфору, а найбільш інтенсивно поглинають його у міжфазний період виходу в трубку та колосіння, проте поглинання і нагромадження фосфору триває аж до фази фізіологічної стиглості (Miller R.O., Jacobsen J.S., Skogley E.O., 1994). Середній винос фосфору пшеницею становить близько 11 кг/т зерна, з товарною частиною врожаю – 8–9 кг/т (Snyder C.S., Reetz Н.F., Bruulsema T.W., 2013). При цьому близько 80% нагромадженого рослинами пшениці фосфору (порівняно з азотом – 70% і калієм – 10%) виноситься з поля із врожаєм зерна (Johnston A.M., et al., 1999).

На початку росту рослини пшениці надзвичайно чутливі до фосфорного голодування, оскільки здатність слаборозвинутої кореневої системи засвоювати елементи живлення ще низька. Крім того, за умов низьких температур ґрунту дифузія ґрунтового фосфору обмежена, що не дає змоги рослинам ефективно поглинати внесені до посіву добрива.

Мобільність фосфору в ґрунті дуже лімітована, і тому рослини поглинають фосфор, що міститься тільки в безпосередній близькості від коренів. У ґрунті фосфор дифундує із області з підвищеною концентрацією в області з пониженою концентрацією, і ступінь дифузії знижується за умов сухого ґрунту, пониження температури, зменшення кількості доступного фосфору в ґрунті, надмірного ущільнення ґрунту. Водночас рослини поглинають фосфор шляхом активного транспорту, що є енергоємним процесом, і тому будь-які умови, що обмежують активність коренів (низька температура, надлишок вологи, хвороби тощо) знижують також і можливість рослин поглинати фосфор із ґрунту.

Основний елемент врожаю, на який впливає дефіцит фосфору в початкові стадії розвитку рослин пшениці, – це число пагонів. Серед усіх сформованих рослиною пагонів близько половини фінальної врожайності припадає на пагони кущіння Т1 і Т2 (сформовані, відповідно, на базі першого і другого листка). Друга половина врожаю зерна формується на головному стеблі. Пагони Т3 і Т4 переважно чинять незначний вплив на кінцеву врожайність зерна. На початку вегетації рослини пшениці «приймають рішення» про кількість ініційованих пагонів, і на це рішення суттєво впливає забезпеченість рослин саме фосфором і азотом (Snyder C.S., Reetz Harold F., Bruulsema Tom W., 2013). Тому більшість рекомендацій щодо удоб­рення озимої пшениці зводиться до внесення частини фосфору при посіві культури, навіть на ґрунтах, добре забезпечених фосфором.

Фаза кущіння озимої пшениці за оптимальних строків посіву, наявності достатньої кількості вологи та доступних елементів живлення у ґрунті починається вже через два тижні після сходів восени. Проте за пізніх строків посіву, а також за нестачі вологи і елементів живлення процес кущіння може відбуватись навесні. Після відновлення весняної вегетації рослини муситимуть у найкоротші строки сформувати бокові пагони та вторинну кореневу систему. I забезпеченість фосфором (та його оптимальне співвідношення з азотом) у цю фазу відіграє ключове значення у реалізації рослинами свого генетичного потенціалу.

За недостатнього внесення фосфору восени, а також за низьких температур ґрунту рослини пшениці навесні можуть потерпати від його нестачі. Єдиним шляхом вирішення цієї проблеми є підживлення рослин фосфоровмісними добривами. Особливо актуальним підживлення фосфором стає в умовах тривалої та прохолодної весни, що можна з певною часткою ймовірності передбачити за прогнозами метеорологів. Через низьку температуру рослини не можуть нормально поглинати фосфор, тоді як азот засвоюється, і це призводить до розбалансування живлення. В такій ситуації азотні підживлення ще більше загострюють проблему дефіциту фосфору.

Проте водорозчинні добрива, що пропонуються на ринку України, часто не дають змоги виправити ситуацію, оскільки доза внесеного фосфору незначна (є дані, що для прояву ефективності листового внесення фосфору доза має сягати щонайменше 10 кг/га Р2О5). До того ж проектне покриття вегетуючих рослин на початку вегетації незначне.

Одним зі шляхів вирішення цього питання є прикореневе внесення РКД у ранньовесняне підживлення пшениці. Кафедрою агро­хімії НУБіП України у 2016 році були проведені дослідження з вивчення ефективності використання РКД 11-37 у посівах озимої пшениці. Виробничий дослід був закладений у Бориспільському районі Київської області на темно-сірому опідзоленому легкосуглинковому ґрунті (характеристика орного шару ґрунту: рН 5,4, вміст гумусу і азоту, що легко гідролізує, – низький, рухомого фосфору – середній і обмінного калію – підвищений).

Пшеницю озиму сорту Торрілд вирощували після сорго за технологією мінімального обробітку ґрунту. В основне внесення до посіву вносили комплексне добриво у нормі N40P40K40. Навесні у ранньовесняне підживлення вносили суміш КАС 32 і РКД 11-37 суцільним методом за допомогою обприскувача. Схема досліду передбачала варіанти: 1) КАС 100 кг/га; 2) КАС 100 кг/га + РКД 100 кг/га; 3) КАС 100 кг/га + РКД 50 кг/га.

Суміш КАС із РКД дає змогу збільшити коефіцієнт використання фосфору, що пов’язано як із покращенням розподілу фосфору при внесенні, так і з синергетичним ефектом азоту на поглинання рослинами фосфору. Суміш цих двох продуктів найчастіше використовують на початку та в середині сезону. Проте слід брати до уваги те, що склад КАС і його рН значною мірою впливають на можливість випадіння осаду при змішуванні з РКД.

Ефективність ранньовесняного підживлення озимої пшениці сумішшю КАС і РКД
Ефективність ранньовесняного підживлення озимої пшениці сумішшю КАС і РКД

В результаті дослідження було встановлено підвищення ефективності підживлення при додаванні РКД до КАС. Приріст врожайності при внесенні у співвідношенні 1:1 становив 0,67 т/га, а зниження норми РКД в два рази (співвідношення 1:0,5) не зумовило відповідної втрати у прирості врожайності, що свідчить про високу ефективність РКД і у знижених нормах.

Основними елементами продуктивності, на які вплинуло РКД, були краща виповненість зерна і більша маса 1000 зерен. Це свідчить про можливість більш тривалої діяльності прапорцевого листка і покращення відтоку пластичних речовин у зерно за умов оптимізації фосфорного живлення рослин пшениці на початку вегетації.

Застосування РКД є економічно доцільним заходом: додатково отриманий дохід дав змогу компенсувати до 50% витрат на оренду землі, а собівартість зерна зменшилась у межах 100 грн/т.

Отже, РКД 11-37 та можливі аналоги є чи не єдиним дієвим способом відрегулювати фосфорне живлення рослин пшениці у весняний період. Поряд із кореневим можливе позакореневе внесення РКД у більш пізні фази росту та розвитку рослин. Але слід зазначити, що ранньовесняне підживлення РКД буде найбільш ефективним при оптимальній вологозабезпеченості, оскільки при поверхневому внесенні елементи живлення мають промитися у кореневмісний шар ґрунту.

Ірина Логінова, канд. с.-г. наук

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2017