Рекомендацiї щодо вирощування органiчного соняшнику

128
Рекомендацiї щодо вирощування органiчного соняшнику

Соняшник є однією з культур, яка щорічно забезпечує аграріям стабільний прибуток. Він користується попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку.

В органічному сільському господарстві соняшник дотепер є нішевою культурою, що можна пояснити, насамперед, низькою ціною імпортної соняшникової олії. Тому наразі існує лише обмежений локальний ринок. Ріпакова олія в цьому плані має явну перевагу.

Соняшник, на відміну від ріпаку, менш вимогливий до забезпечення поживними речовинами і не має жодних прямих шкідників, окрім попелиці.

В найближчому майбутньому слід очікувати розширення площ вирощування органічного соняшнику через поступове зростання попиту в країні та за її межами на його олію та макуху. Органічний ринок концентрується на олії холодного віджиму.

Найскладніші фази розвитку та вирощування соняшнику – це поява сходів і період наливу насіння незадовго до збору врожаю.

ПІДБІР ГІБРИДІВ

Важливо, щоб сорти та гібриди соняшнику були підібрані з урахуванням регіону вирощування.

Кліматичні умови Степової та Лісостепової зони дають змогу забезпечити біологічну потребу рослин соняшнику в теплових ресурсах у період «посів — повна стиглість зерна» для сортів і гібридів скоростиглої, ранньостиглої, cередньоранньої, cередньостиглої та середньопізньої груп стиглості. Умови  Полісся підходять лише для скоростиглих та ранньостиглих сортів і гібридів.

Одним із чинників отримання високих врожаїв соняшнику, а також чіткого та своєчасного виконання регламенту технологічних схем є підбір сортів і гібридів соняшнику різних груп стиглості з високим потенціалом врожайності та підвищеною адаптивністю до несприятливих чинників певної зони вирощування.

Потрібно підбирати сорти та гібриди, які будуть стійкими до посухи, полягання, осипання і хвороб, зокрема, вовчка соняшникового (Orobanche cumana Wallr.).

В органічному землеробстві слід обирати сорти та гібриди, які швидко розвиваються на ранніх стадіях проростання.

ВИМОГИ ДО ҐРУНТОВО-КЛIМАТИЧНИХ УМОВ

Ґрунт

Соняшник не надто вибагливий до ґрунтів під час вирощування: непридатними для культури є піщані, важкі глинисті та суглинисті ґрунти з високим вмістом вапна, а також лужні й сильно заболочені. Допустимий рівень кислотності ґрунту рН 5,7–7,0.

Для вирощування органічного соняшнику найбільш придатні добре аеровані ґрунти середньої важкості.

Соняшник належить до культур із глибокою кореневою системою, тому ґрунт має бути глибоко розпушений і без ущільнень (рис. 1).

Рис. 1. Соняшник розпушує ґрунт у зернових сівозмінах
Рис. 1. Соняшник розпушує ґрунт у зернових сівозмінах

Клімат

Соняшник віддає перевагу теплим і сухим регіонам, так само як кукурудза на зерно або соя. Культура дуже вибаглива до інтенсивного сонячного освітлення і є рослиною короткого дня. Середньодобова температура повітря у першій половині вегетації має бути приблизно 22°C, а в період цвітіння – дозрівання – 24–25°C. Для дозрівання соняшнику необхідна сума ефективних температур, що становить 2300–2700°C. Культура не потребує багато води, за винятком періоду цвітіння та наливу насіння. Соняшник переносить пізні заморозки до температури –5°C у фазі до 4-х пар листків.

СІВОЗМІНА

Чергування соняшнику у сівозміні має бути спрямовано на підвищення родючості ґрунту, знищення бур’янів, шкідників і хвороб без використання хімічних засобів та отримання високих урожаїв.

Рекомендована перерва під час вирощування соняшнику – не менше ніж 5–7 років, що зумовлено різними хворобами, наприклад, такими, як гниль стебла (Sclerotium bataticola).

Перенесення інфекції здійснюється через різні види рослин (зі спільними захворюваннями):

  • хрестоцвіті (ріпак, олійна редька, ріпа для зеленого добрива, різні бур’яни);
  • соя, квасоля, горох.
  • ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЖИВНИМИ РЕЧОВИНАМИ

Оскільки цукрові буряки дуже виснажують ґрунт, сіяти після них соняшник не рекомендується.

Насіння вовчка соняшникового (Orobanche cumana Wallr.) проростає під впливом кореневих виділень кукурудзи, сої, льону, але на цих рослинах не паразитує.

Слід уникати розміщення соняшнику на схилах через необхідність використання просапних механічних пристроїв для боротьби з бур’янами.

Найкращі культури-попередники:

  • зернові з проміжною культурою;
  • кукурудза на силос із проміжною культурою (водночас треба пам’ятати про небезпеку вовчка соняшникового (Orobanche cumana Wallr.);
  • зернобобові;
  • картопля.

ОБРОБІТОК ҐРУНТУ

Щоб уникнути пошкоджень під час боронування сітчастою бороною всліпу, соняшнику потрібна добре вирівняна поверхня ґрунту та якісно розпушене насіннєве ложе.

Для накопичення оптимальної кількості води, мобілізації поживних речовин і кращої аерації ґрунту проводять глибоку оранку поля з одночасним внесенням гною.

У разі необхідності знищення бур’янів і вирівнювання поверхні землі після зернових можна проводити лущення стерні та осінню культивацію на глибину до 10 см.

Ранньої весни виконують боронування, завдяки якому бур’яни знищуються на ранній стадії розвитку й водночас зберігається ґрунтова волога.

За два тижні до посіву соняшнику проводять культивацію з метою створення посівного ложа та збереження в ґрунті запасів азоту (глибина культивації має відповідати глибині загортання соняшникового насіння).

ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОЖИВНИМИ РЕЧОВИНАМИ

Завдяки стрижневій кореневій системі культура добре поглинає поживні речовини.

Соняшник, за винятком високої потреби у калії, має відносно низькі потреби у поживних речовинах.

На ґрунтах із занадто високими показниками азоту або відповідними культурами-попередниками, наприклад бобовими, певну кількість азотних добрив можна заощадити.

Надмірне внесення азоту спричиняє затримку в дозріванні та підвищує ризик поширення хвороб, а також становить небезпеку погіршення якості під час зберігання.

Бор – незамінний мікроелемент (у разі дефіциту бору втрата врожайності може досягати 15–30% та до п’яти одиниць зниження вмісту олії).

ВНЕСЕННЯ ДОБРИВ

Гній

Норма внесення гною – 10–20 т/га перед оранкою або культивацією. Через повільне засвоєння азоту рослинами соняшнику в перший рік внесення гною доступна лише його частина.

Рідкий гній

Максимально дозволено два внесення – від 20 до 30 м3/га. Рідкий гній вноситься після появи сходів або в рядки перед просапуванням. Щоб запобігти виникненню опіків рослин і мінімізувати газоподібні втрати азоту (можуть становити до 80%), рідкий гній необхідно добре розчинити (від 1:1 до 1:3) та внести шланговим розкидачем. Внесення рідкого гною до посіву викликає порушення структури ґрунту, на яке соняшник дуже чутливо реагує. Просапування або боронування перед внесенням рідкого гною сприяє його швидкому проникненню та значно знижує втрати аміаку. Увага! Молоді рослини чутливі до механічних пошкоджень від шлангового розподілювача рідкого гною.

Органічні комерційні добрива

Для господарств зі слабкою тваринницькою базою альтернативою можуть бути дозволені в органічному виробництві добрива. Можна вносити від 20 до 30 кг азоту в формі швидкодіючого комерційного добрива.

Також можна вносити бор в ґрунт для профілактики (1,2 кг/га) та/або листкове підживлення (від 300 до 500 г/га).

Для підвищення врожайності органічного соняшнику дозволяється внесення мікродобрив і добрив, вироблених на основі гумінових речовин, бактерій, грибів, а також мікродобрив, які затверджені українським сертифікаційним органом «Органік стандарт» (більше інформації за посиланням https://docs.google.com/document/d/1GePf9orj66Cf1VHfLK1ZjbsUxq–C2_TJr1le3MSwHA/edit.

СIВБА СОНЯШНИКУ

Час посіву

  • Необхідно приділяти увагу якісному обробітку ґрунту – це сприяє швидшому укоріненню та розвитку стрижневих коренів.
  • Ґрунт слід обробляти лише тоді, коли він добре просох.
  • Щоб соняшник швидко зійшов, у органічному виробництві його слід сіяти не раніше ніж у середи­ні квітня.

Норма висіву

  • Через можливі пошкодження шкідниками та хворобами норма висіву має бути в межах 70 тис. зернин на гектар.
  • Норму висіву потрібно збільшити на 10–15% порівняно з очікуваним рівнем сходження культури з огляду на травмування певної кількості рослин через механічну боротьбу з бур’янами.
  • Посів здійснюють сівалкою точного висіву.
  • Передпосівна обробка насіння соняшнику проводиться з метою захисту від шкідників та підвищення енергії проростання, що особливо важливо для одержання дружних і рівномірних сходів, особливо за посушливих умов.
  • Для передпосівної обробки насіння при вирощуванні органічного соняшнику слід обирати сертифіковані засоби з переліку, затвердженого українським сертифікаційним органом «Органік стандарт».

Відстань між рядками та глибина посіву

  • Рекомендована відстань між рядками становить від 50 см. Глибина посіву може бути різною: 3–4 см, 5–6 см і 6–8 см (залежно від типу ґрунту, його механічного складу, способу обробітку, кількості вологи тощо).
  • За умови використання сітчастої борони для боронування «всліпу» рекомендується збільшити глибину посіву до 5 см у разі запланованого посіву на глибину 3–4 см.

Оптимальна густота посіву

  • 50 000–60 000 рослин на гектар на момент збору врожаю.
  • 30 000 рослин на гектар (3 рослини на 1 м2) вважається мінімальною густотою для подальшого вирощування культури після пошкоджень посівів шкідниками (рис. 2).
  • Підвищена густота посіву знижує стійкість рослин і підвищує ризик зараження хворобами, зокрема, сірою гниллю (Botrytis cinerea Pers.) та білою гниллю (Sclerotinia sclerotiorum).
Рис. 2. На <em>1 м<sup>2 </sup></em> має бути щонайменше три рослини
Рис. 2. На 1 м2 має бути щонайменше три рослини

КОНТРОЛЬ БУР’ЯНІВ

Соняшник у стадії до 5–6 листків (перших 30–40 днів) досить чутливий до конкуренції з бур’янами.

Обережний досходовий обробіток пружинною бороною (боронування всліпу) можливий при глибині посіву від 5 см.

Дворазовий обробіток зазвичай є достатнім, при цьому:

  • перше боронування слід здійснювати на дуже ранніх стадіях, одразу після сходження культури, як тільки рядки стають помітними (в період формування 2–3 пар справжніх листочків). Молоді рослини не повинні бути засипані;
  • другий (і, можливо, третій) міжрядний обробіток виконують за умови висоти рослин до 30 см і не пізніше від змикання рядків (рис. 3).
Рис. 3. У міжряддях від 50 см у посівах соняшнику можна ефективно провести міжрядну культивацію
Рис. 3. У міжряддях від 50 см у посівах соняшнику можна ефективно провести міжрядну культивацію

Міжрядний обробіток здійснюється культиватором зі стрілчатими лапами або фрезовим культиватором.

Для останнього обробітку краще застосовувати зірочковий культиватор, оскільки за його допомогою можна також підгорнути рядки.

БОРОТЬБА IЗ ХВОРОБАМИ

Виникненню хвороб значною мірою можна запобігти за допомогою правильної агротехніки. Вентиляція посівів та добре аерований ґрунт, а також правильний вибір місця посіву суттєво знижують ймовірність зараження соняшнику хворобами.

Необхідно уникати проростання насіння рослин-попередників і сприяти розкладанню рослинних залишків від попередньої культури, наприклад, за допомогою переорювання або культивації.

Обмежене використання азотного добрива та дотримання як мінімум п’ятирічних проміжків у сівозміні під час вирощування соняшнику є базовими очевидними принципами в органічному виробництві.

Несправжня борошниста роса

Характер ушкоджень хворобою:

  • відмирання паростків;
  • карликовість (маленькі кошики без насіння);
  • на зовнішньому боці добре розвинених листків вздовж жилок з’являються кутасті плями від світло-зеленого до жовтого кольору;
  • поява білого нальоту на нижньому боці листка.

Значення:

  • найтяжча хвороба соняшника;
  • небезпечну хворобу спричиняє гриб Plasmopara halstedii;
  • зниження урожаю (залежно від інтенсивності ураження рослин) може сягати 3–8 ц/га;
  • збудник переноситься через уражене насіння;
  • спори гриба можуть зберігатись у ґрунті 8–10 років.

Iнші захворювання

Під час вирощування соняшнику можуть з’являтись такі грибні хвороби: сіра гниль (Botrytis cinerea), біла гниль (Sklerotinia sclerotiorum), фомоз (Phoma macdonaldi) та фомопсис (Phomopsis helianthi). В органічному сільському господарстві для боротьби з цими хворобами не можна застосовувати пряме використання фунгіцидів.

Заходи боротьби з хворобами:

  • використання насіння соняшнику з виробничих площ, не заражених збудником хвороб Plasmopara halstedii;
  • ретельне очищення та калібрування насіння;
  • обробка насіння препаратами, дозволеними для використання в органічному виробництві;
  • дотримання сівозмін;
  • вибір відповідних рослин-попередників;
  • вирощування більш стійких до хвороб сортів і гібридів;
  • дотримання оптимальної густоти посівів;
  • дотримання агротехніки (заробка залишків рослини-попередника, оптимальний строк сівби, вчасне боронування та культивація);
  • аерація;
  • дотримання просторової ізоляції посівів;
  • боротьба з бур’янами.

Для боротьби із хворобами під час вирощування органічного соняшнику в Україні створено перелік сертифікованих засобів захисту рослин, затверджений українським сертифікаційним органом «Органік стандарт».

Рис. 4. Пошкоджені слимаками­шкідниками паростки соняшнику
Рис. 4. Пошкоджені слимаками­шкідниками паростки соняшнику

ЗАХОДИ ЩОДО КОНТРОЛЮ ШКІДНИКІВ:

  • завчасне переорювання проміжних культур;
  • максимальне знищення пирію та інших злакових бур’янів, якими живляться шкідники;
  • дотримання сівозміни;
  • проведення сівби в оптимальні строки (рання сівба як захід проти деяких видів шкідників);
  • глибока зяблева оранка, ретельні передпосівна і міжрядна обробки;
  • знищення березки, осоту та інших бур’янів, які є кормом для жуків і личинок шкідників;
  • обробка насіння дозволеними в органічному виробництві препаратами;
  • обкопування поля ловильними канавками, а також обробіток країв поля, що межує з резерваціями шкідників;
  • обкошування бур’янів на межах і узбіччях доріг;
  • застосування трихограми;
  • збір урожаю соняшнику на низькому зрізі, прибирання бадилля з поля;
  • дотримання просторової ізоляції;
  • вирощування більш стійких до шкідників сортів і гібридів;
  • вирощування панцирних сортів соняшнику, що майже не пошкоджуються шкідниками завдяки наявності в оболонці прошарку з вуглецю, який гусениці не можуть прогризти.

Для боротьби з шкідниками під час вирощування органічного соняшнику можна застосовувати дозволені в органічному виробництві препарати.

ВОВЧОК СОНЯШНИКОВИЙ – ЧУМА XXI СТОЛІТТЯ

Рослина–паразит

Проростаючи на корінні соняшника, вовчок відбирає у нього воду та поживні речовини (рис. 5).

Рис. 5. Вовчок соняшниковий (Orobanche cumana Wallr.)
Рис. 5. Вовчок соняшниковий (Orobanche cumana Wallr.)

Уражені рослини пригнічені, слабко розвиваються, утворюючи значно менші кошики. Це, у свою чергу, призводить до утворення щуплого насіння з низьким вмістом насичених жирів.

Рослини соняшнику стають ослаб­леними та більш сприйнятливими до хвороб, зокрема білої та сірої гнилей.

Врожай насіння з таких рослин може знизитись на 35–70% залежно від ступеня ураженості.

Заходи щодо контролю вовчка соняшникового:

  • посів гібридів і сортів соняшнику, стійких до всіх рас вовчка соняшникового;
  • глибока оранка з оборотом пласта на 32–35 см один раз за 10 років;
  • повернення соняшнику в сівозміну мінімум через 5–7 років;
  • використання провокаційних посівів льону, сої, що стимулюють проростання вовчка, але не уражаються ним;
  • використання мушки-фітомизи (Phytomyza orobanchia), личинки якої живляться насінням вовчка;
  • зараження рослини вовчка грибами роду Фузаріум (Fusarium orobanche);
  • посів соняшнику, нестійкого до вовчка, а потім його викошування через 35–40 днів після сходів (силос, сидерат);
  • знищення падалиці;
  • знищення бур’янів, що вражаються вовчком;
  • дотримання просторової ізоляції між насіннєвими і товарними посівами, а також між посівами поточного та минулого років;
  • впровадження ранніх посівів;
  • вапнування кислих ґрунтів.

ЗБИРАННЯ ВРОЖАЮ

Оптимальний час збору врожаю – з початку вересня до початку жовтня в разі показників вологості насіння до 15%. Це той випадок, коли квітки вже обпадають, зернята добре видно, а листки здебільшого відмерли.

Урожай соняшнику в органічному виробництві може становити до 2–3 тонн з гектара й залежить від кліматичних умов і правильної агротехніки.

Налаштування комбайна

Чим сухіші рослини і чим нижча кількість обертів барабана, тим вища якість обмолоту. Увага! Стежте за тим, щоб зерна у процесі збирання не пошкоджувались. Збирання нерівномірно дозрілих посівів або за несприятливих погодних умов призводить до лущення значної кількості насіння ще у барабані комбайна. Це спричиняє забруднення та окислення насіння соняшнику.

Зберігання

Після збору соняшнику насіння слід негайно висушити до рівня вологості 6%. У разі недотримання цієї умови погіршується якість насіння і олія буде гіркою. За матеріалами Дослідного інституту органічного сільського господарства (FiBL) в рамках швейцарсько-українського проекту «Розвиток органічного ринку в Україні»

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2017