Продуктивність гібридів соняшнику високоолеїнового типу залежно від густоти стояння рослин

492

Соняшник належить до стратегічних олійних культур України і є дуже привабливим для агровиробників зони Степу з огляду на низькі виробничі витрати при вирощуванні, стабільність попиту на насіння та його високу ринкову вартість. На сьогодні актуальною проблемою є й залишатиметься надалі підвищення продуктивності соняшнику та забезпечення дедалі нагальніших потреб у якісному насінні за рахунок підбору гібридного складу, оптимізації густоти стояння рослин та інших чинників впливу.

Сучасні досягнення генетики, біохімії й селекційної науки дають змогу частково вирішити цю проблему шляхом створення гібридів соняшнику нового покоління з різним співвідношенням жирних кислот і токоферолів у насінні. Ці нові гібриди можуть викликати інтерес різних галузей промисловості, особливо олієжирової. Олія, отримана з цього насіння, буде основою для виробництва жирів і маргаринів спеціального призначення.

Однією з найважливіших умов раціонального використання ґрунтово-кліматичного потенціалу України є підвищення виходу рослинницької продукції за рахунок оптимізації технологій вирощування, впровадження високопродуктивних сортів і гібридів, у тому числі й високоолеїнового типу. За врожайністю насіння гібриди соняшнику на 20–30%, а за олійністю – на 15–20% переважають найкращі районовані сорти. Крім того, врожайність насіння соняшнику значною мірою залежить від густоти посіву в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах. Оптимальною вважається густота, за якої створено належні умови для росту та розвитку кожної рослини і є можливість отримати високий врожай з одиниці площі. Останнім часом актуальності набули дослідження зі встановлення потенційної продуктивності вискоолеїнових гібридів і визначення для них оптимальної густоти стояння.

За даними багатьох дослідників, оптимальна густота стояння рослин соняшнику в умовах південного Степу становить 30–35, північного – 45–50, Лісостепу – 50–55 тис. рослин/га.

Дослідження показали, що чим краще посіви забезпечені вологою, тим вищий врожай насіння формують рослини. При цьому вирішальну роль відіграють опади осінньо-зимового періоду та першої половини вегетації. За результатами досліджень А. М. Коваленко, В. Г. Тарана, О. А. Коваленко, коефіцієнт кореляції між запасами продуктивної вологи в метровому шарі ґрунту та врожаєм насіння становить в середньому 0,85±0,12. Значний вплив густоти на водоспоживання рослин виявили при проведенні дослідів М. І. Дранищев, М. В. Решетняк, В. Є. Стотченко. За їхніми даними, коефіцієнт водоспоживання мав найменші значення при ширині міжрядь 45 см і густоті 50–60 тис. рослин/га – 1644–1617 і 1667–1578 відповідно.

Метою наших досліджень було визначення реакції рослин соняшнику високоолеїнового типу на густоту стояння посівів. Дослідження проводили на дослідному полі, яке розміщується на типових зональних ґрунтах – чорноземах південних незмитих важкосуглинкових, рН ґрунтового розчину – 6,9–7,7. Метод досліджень – польовий, супутні дослідження та спостереження – загальноприйняті.

Агротехніка в досліді відповідала зональним рекомендаціям. В досліді вивчали 5 варіантів з різною густотою стояння рослин (30, 40, 50, 60, 70 тис. шт./га). Варіанти розміщували у трьох повтореннях методом послідовного розміщення. Об’єктом досліджень стали гібриди Тутті та Ферті. Відбір зразків ґрунту проводили у трьох фазах: перед посівом, у фазу бутонізації та перед збиранням із глибини 1 м, визначаючи запаси продуктивної вологи термостатно-ваговим методом. Розрахунки водоспоживання проводили методом водного балансу.

Серед чинників, що визначають продуктивність соняшнику, одним із найголовніших є наявність продуктивної вологи у ґрунті. Формуючи велику фітомасу, рослини потребують і відповідної кількості води. Однак не менш важливе значення має оптимізація режиму її раціонального використання. Ці умови забезпечують, поряд з агротехнічними чинниками, правильний науково обґрунтований вибір гібридів, а також оптимальну густоту стеблостою, за допомогою якого волога використовується за призначенням, тобто витрачається на виробництво основної продукції. У посушливих умовах Півдня України досить важлива реакція гібридів соняшнику на запаси вологи у ґрунті. Отримані дані свідчать про певну тенденцію до накопичення та витрачання вологи залежно від досліджуваних чинників. Так, на момент збирання запаси продуктивної вологи зменшувались пропорційно збільшенню густоти стояння рослин.

Найбільше вологи відмічалося на варіанті з густотою 30 тис./га обох гібридів (Тутті – 589 м3/га, Ферті – 603 м3/га), а найменше вологи в ґрунті зафіксовано на ділянках, де густота була максимальною і становила для Тутті – 473 м3/га, для Ферті – 516 м3/га (див. табл.).

Особливості водоспоживання рослин соняшнику високоолеїнового типу залежно від густоти стояння, (середнє значення за 2014–2015 рр.)Після розрахунку коефіцієнту водоспоживання встановлено, що найменшим він був у варіанті з густотою 60 тис./га обох гібридів і становив для Тутті – 1150,2 м3/т насіння та 1324,7 м3/т насіння для Ферті. Варіанти як із збільшенням густоти, так і з її зменшенням призводять до збільшення коефіцієнту водоспоживання і максимального значення досягають на варіанті з густотою 30 тис/га, який для Тутті становить 1559,6, для Ферті – 1683,1 м3/т насіння.

У досліді найвищий рівень урожаю забезпечив варіант із густотою рослин 60 тис/га, який становив 2,67 т/га для Тутті та 2,31 т/га для Ферті. Збільшення та зменшення густоти стояння рослин призводить до зниження врожаю, а варіанти з густотою 30 тис/га мають найнижчий показник: Тутті – 1,93 т/га, Ферті – 1,78 т/га.

Дисперсійним аналізом доведено, що досліджувані чинники різною мірою вплинули на формування врожайності насіння соняшнику високоолеїнового типу (рис. 1).

Рис. 1. Частка впливу досліджуваних чинників (чинник А – гібридний склад; чинник В – густота стояння рослин) та їх взаємодії на формування врожаю насіння соняшнику, %
Рис. 1. Частка впливу досліджуваних чинників (чинник А – гібридний склад; чинник В – густота стояння рослин) та їх взаємодії на формування врожаю насіння соняшнику, %

На гібридний склад припадає 27,3% сформованого врожаю насіння досліджуваної культури, але чинник В (густота стояння рослин) мав найвищий рівень впливу – 63,7%. Взаємодія названих чинників і залишкові значення впливу чинників не врахованих (залишкові значення) були меншими від 5% – вони коливались у межах 4,1–4,9%.

Аналіз взаємозв’язку коефіцієнта водоспоживання й урожайності рослин засвідчив, що ці два чинники перебувають у тісній залежності та формують криві, які демонструють протилежну аналогію: чим менший коефіцієнт водоспоживання, тим вища урожайність, і навпаки. Причому ця аналогія підтвердилась у випадку обох гібридів, які вивчалися у досліді (рис. 2, 3).

Рис. 2. Залежність коефіцієнта водоспоживання та урожайності соняшнику гібрида Тутті від густоти стояння рослин
Рис. 2. Залежність коефіцієнта водоспоживання та урожайності соняшнику гібрида Тутті від густоти стояння рослин
Рис. 3. Залежність коефіцієнта водоспоживання та урожайності соняшнику гібрида Ферті від густоти стояння рослин
Рис. 3. Залежність коефіцієнта водоспоживання та урожайності соняшнику гібрида Ферті від густоти стояння рослин

Лінії на графіках чітко відображають максимальну амплітуду коливань показників коефіцієнту водоспоживання та врожайності насіння обох гібридів при густоті стояння рослин 60 тис./га та з мінімальними значеннями при 30 і 70 тис./га, що свідчить про  можливість найбільш раціонального використання ґрунтової вологи рослинами досліджуваної культури саме при загущенні 60 тис./га.

ВИСНОВКИ

Отже, використання рослинами соняшнику вологи визначається низкою чинників, головними з яких є величина запасів вологи у ґрунті та сума опадів за вегетаційний період. За їх оптимального значення варіант із густотою рослин 60 тис./га сприяє більш економному витрачанню вологи рослинами порівняно з іншими варіантами.

Отримані дані вказують на те, що збільшення або зменшення густоти стояння рослин приводить до значного підвищення затрат запасів вологи на отримання одиниці врожаю.

М. І. Федорчук, М. А. Ковальов, ДВНЗ «Херсонський державний аграрний університет»

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2019