Практичні поради з вирощування гороху. Інтерв’ю з Михайлом Буньком

126
Михайло Бунько ТОВ Агробуд

Завдяки експортній орієнтованості та розвитку технології вирощування горох в останні роки дещо відвоював свою частку в сучасній сівозміні, ставши для багатьох аграріїв перспективною альтернативою традиційним польовим культурам.

ДОСЬЄ

Назва: ТОВ «АгроБуд”

Місцезнаходження: смт. Оратів Вінницької області

Спеціалізація: рослинництво – вирощування пшениці, ячменю, ріпаку, сої, кукурудзи, соняшнику, гороху, цукрових буряків; насінництво.

Минулого року українські аграрії засіяли горох на рекордній за останні 15 років площі – понад 400 тис. га, що перевищує показники попереднього року на 70%. Основною причиною збільшення посівів було зростання попиту на горох на зовнішніх ринках, насамперед у країнах Південної Азії, а відповідно і ціни.

Втім, на сьогодні ціна на цю культуру дещо знизилась. Тим не менш, багато аграріїв продовжують сіяти горох, незважаючи на коливання цін, беручи до уваги низку переваг цієї культури. Про одне з таких господарств – ТОВ «АгроБуд», що розташоване в смт Оратів Вінницької області, піде мова в нашому інтерв’ю з його директором із рослинництва Михайлом Степановичем Буньком.

Агроном: Як давно ви працюєте в ТОВ «АгроБуд» і з чого розпочинали свою діяльність?

Михайло Бунько: З сільським господарством я пов’язаний із 1995 року. А взагалі почав працювати у цьому підприємстві в 1993-му, щоправда, тоді ми ще були будівельною організацією – споруджували об’єкти сільськогосподарського та промислово-цивільного призначення. З часом зайнялися рослинництвом. Звідси й назва «АгроБуд». Починали з 30 га землі. Поступово рослинництво стало основним напрямком, площі земель зростали з кожним роком. На сьогодні маємо в обробітку понад 7000 га, які розташовані в Оратівському та Липовецькому районах. А будівництво вже відійшло на другий план.  Будуємо тільки для власних потреб – гаражі, елеватори, бокси, дороги…

А.: Вважається, що центральні та північні райони Вінницької області досить сприятливі для ведення сільського господарства з родючими ґрунтами та помірними опадами…

М. Б.: Ґрунти у нас і правда непогані – чорноземи опідзолені із вмістом гумусу 3–3,5%, рідше зустрічаються суглинки. Щоправда, рівень pH коливається від 5,5 до 7,0. Тому там, де  ґрунти підкисленні, ми вносимо дефекати, в середньому 8–10 т/га один раз на 5 років. Через 5 років проводимо аналіз  ґрунту і дивимось по ситуації. Якщо рівень pH підвищився – добре, якщо ні – знову вносимо. На сьогодні після проведення таких вапнувань на більшості площ ми вже маємо показник від 6 до 7.

А от зволоження – це болісна тема. Адже добрива, захист, насіння – все можна купити, а з вологою нічого не зробиш. На практиці, оскільки врожаї постійно зростають, а рівень опадів не збільшується, а швидше навпаки, забезпеченість вологою стає проблемою номер один.

Орієнтовні норми зволоження в нашому регіоні мають становити 450–500 мм, але в дійсності так буває далеко не завжди. Коли перші врожаї були на рівні 30–40 ц/га, то й цієї вологи вистачало, можливо навіть, що її стільки й раніше було. Але із впровадженням більш інтенсивних технологій ситуація кардинально змінилась і стала, можна сказати, критичною. Навіть ті опади, що є, зазвичай випадають дуже нерівномірно і непередбачувано. Відстань до крайніх точок наших полів становить близько 70 км. В одній точці може заливати, а в іншій за весь вегетаційний період жодного дощику. Відповідно і врожайність суттєво коливається.

А.: А якої найвищої врожайності по основним культурам вам вдавалося  досягати за останні роки?

М. Б.: У сприятливі роки ми отримували досить високі врожаї на круг. Для прикладу: озимої пшениці – 85 ц/га, озимого ріпаку – 49 ц/га в 2017 році, ярої пшениці – 90 ц/га, навіть більше, ніж озимої. Такі врожаї нам забезпечували сорти компанії КВС, які дуже добре себе показують в наших умовах. По ячменю – 70 ц/га, по сої – 30 ц/га – кращих результатів на круг поки що не отримували. Кукурудзи – 130 ц/га в сухому зерні, гороху – 45 ц/га, цукрових буряків 800 ц/га в заліку, соняшнику – 45 ц/га в 2017 році.

А.: У вас досить широкий набір культур. Намагаєтесь дотримуватись наукових рекомендацій і сівозміни?

М. Б.: Так. В крайнощі не впадаємо, незважаючи на те, що ціни на продукцію різних культур суттєво коливаються з року в рік.

А.: Які площі у вас займають основні культури?

М. Б.: Озима пшениця – 1600 га, озимий ріпак – 800 га. З ярих – пшениця – 300 га, ячмінь – 300 га, соя – 1000 га, кукурудза – 1700 га, горох – 300 га, цукрові буряки – 150 га, соняшник – 1000 га. Гречкою  досіваємо незручні площі.

Також з часом ми стали насіннєвим господарством. Вирощуємо насіння озимої та ярої пшениці, ярого ячменю, гороху, сої. Займаємось цим останніх сім років. За цей час вже побудували насіннєвий завод.

Взагалі в насінництві ми працюємо за двома напрямками – вирощуємо насіння за ліцензією із правом реалізації або ж під замовлення для конкретної насіннєвої компанії.

Наприклад, горох купуємо у компанії «Лембке». Укладаємо з ними угоду, вирощуємо насіння і далі самі його реалізуємо. Все насіння нам привозять прямо з Німеччини, супереліту. Ми вирощуємо з неї еліту, а далі першу репродукцію. І вже з реалізованого насіння першої репродукції сплачуємо їм роялті.

Вирощування гороху
Горох чудовий попередник, який дає можливість якісно підготувати грунт під наступну культуру і накопичити вологу

А.: Якій системі обробітку ґрунту віддаєте перевагу?

М. Б.: Майже на всіх культурах застосовуємо традиційний обробіток із оранкою. Лише під озиму пшеницю – одно-дворазове дискування залежно від стану поля.

Цього року на деяких полях під озимою пшеницею пробуємо порівнювати цей обробіток. Половину поля з осені зорали, а іншу половину лише задискували. Для чого ми це проводимо? Проблема в тому, що, наприклад, минулого року перед сівбою озимих було дуже мало вологи, пшениця посходила пізно і не встигла добре вкорінитись. В результаті вся коренева система розміщувалась у верхньому шарі  ґрунту.

При застосуванні дискування на глибину 10 см, а то й менше, щоб зберегти вологу, щільність ґрунту у глибших шарах набагато більша, ніж після оранки. І коли верхній шар ґрунту пересихає, корінню важче пробитись у глибші більш вологі шари. Тому ми хочемо порівняти ці два види обробітку за ефективністю. Можливо, що це підійде тільки для наших ґрунтів, адже вони дуже схильні до ущільнення. Втім, такі напрацювання вже є у Хмельницькій області, де окремі господарства застосовують під озиму пшеницю тільки оранку і кажуть, що такий обробіток для них ефективніший. В будь-якому разі, перш ніж як вдаватись до того чи іншого методу, потрібно дивитись, яка ситуація на полі і що в конкретному випадку буде кращим.

А.: Як давно ви займаєтесь горохом?

М. Б.: Можна сказати, скільки займаємось сільським господарством, стільки займаємось цією культурою. Як тільки площі почали розширюватись – ввели його в сівозміну. І сіємо щороку, незважаючи на цінову політику.

А.: Якщо це робите не для заробітку – тоді для чого?

М. Б.: Перш за все, горох – дуже добрий попередник, як під озиму пшеницю, так і під озимий ріпак. Або ж передпопередник під озимий ріпак, наприклад, коли після гороху сіємо озиму пшеницю, а далі озимий ріпак. Із власного досвіду ми знаємо, що є суттєва різниця у врожайності ріпаку, якщо попередником під пшеницю був горох.

Інші попередники під озиму пшеницю – соя чи соняшник – це пізні культури. В той час, коли горох на полі вже зібраний, соя ще продовжує виносити вологу із  ґрунту, яка вже могла б акумулюватись із липня по вересень для пшениці. І коли сієш пшеницю після сої, часто буває, що вологи в такому ґрунті вже немає, на відміну від полів, де попередником був горох.

Беручи до уваги, що горох збирається найпершим, він є чудовим попередником і під озимий ріпак, сіяти який деякі господарства починають вже в другій половині липня.

Горох, як зернобобова культура, здатен накопичувати азот у  ґрунті, що також позитивно позначається на послідуючій культурі.

Що ж стосується рентабельності та цін на культуру, то тут ми зазвичай рахуємо не просто одну культуру, а ланку сівозміни. Для прикладу: врожайність озимого ріпаку і озимої пшениці в ланці горох – пшениця – ріпак може бути вищою, ніж соя – пшениця – ріпак. І в сумі це дасть більший прибуток.

Той самий принцип і для інших культур. Якщо порівняти такі попередники під кукурудзу, як цукровий буряк, який залишає після себе мало вологи, та пшеницю, то різниця у врожайності кукурудзи за рахунок попередника може становити до 40 ц/га. І якщо отримувати невеликі врожаї буряків, то перевага буде на боці ланки пшениця – кукурудза завдяки різниці у врожайності кукурудзи.

Посіви гороху
«Посіви намагаємось не загущувати, адже це може призвести до їх вилягання, або розвитку хвороб», – Михайло Бунько

А.: Площі під горохом стабільні чи змінюються?

М. Б.: Можна сказати, що вони поступово зростали. Був період незначного спаду, але відколи зайнялись насіннєвим горохом – площі вже не зменшувались. Звичайно, ситуація з насінням теж не стабільна. Якщо минулого року була гарна ціна на товарний горох в межах 9 тисяч за тонну, то і насіння все розібрали дуже швидко. Цього року ціна знизилась до 5 тисяч. Відповідно і попит на насіння впав. Але ми намагаємось сильно не зважати на такі коливання цін і продовжуємо дотримуватись сівозміни та наших планів. У 2018 році ми навіть дещо збільшили площі гороху – до 300 га порівняно з 230 га в 2017 р.

А.: Ціна не лякає?

М. Б.: Серед аграріїв поширений такий вираз: «Сіяти треба ту культуру, на яку цього року немає ціни». Тоді на наступний рік на неї, можливо, буде попит, адже її менше посіють.

Крім того, близько 200 га в нас займають насіннєві посіви, а це дещо інша рентабельність. Взагалі на ціну впливають дуже багато чинників. В жнива вона може бути високою, а далі спадати, або навпаки. Однак ми на неї не здатні впливати.

Потреби внутрішнього ринку ми забезпечуємо повністю. Основні ж обсяги товарного гороху йдуть на експорт, а там все залежить від світових обсягів виробництва та попиту. Останніх 2 роки наш горох відвантажувався до Польщі. Також українським горохом у великих обсягах зацікавилась Індія, що і призвело, за словами трейдерів, до суттєвого зростання ціни минулого року. Втім, після введення мита на ввезення ціна знову опустилась.

А.: Минулого року спостерігався справжній бум – понад 400 тисяч гектарів під горохом…

М. Б.: Так, це був рекордний за площами рік. Але я пов’язую це не тільки зі зростанням світового попиту, а й із тим, що, наприклад, в нашій зоні за рік до цього виникла проблема з посівами сої та ціновою політикою на цю культуру. Сьогодні більшість господарств намагаються мати в структурі хоча б одну бобову культуру, адже це чудова можливість поповнити запаси азоту в ґрунті природним шляхом. І коли внаслідок посухи врожаї сої знизились до 7–15 ц/га, а деяким господарствам взагалі не було що збирати, багато аграріїв почали шукати альтернативу. Погляди багатьох, звісно, звернулись на горох, адже, на відміну від сої, він встиг використати ранньовесняні запаси вологи і показав гарні врожаї. А тут ще й ціна на нього підскочила. Все це призвело до суттєвого зростання площ під культурою. А далі знову спад ціни. Водночас ціна на сою на початку року вже була 12 500 грн/т, і багато аграріїв знову збільшили площі під цією культурою.

Тому для нас горох цікавий передусім як попередник, а далі вже як складеться цінова політика.

А.: Яким сортам віддаєте перевагу?

М. Б.: Пробували сіяти різні сорти – Мадонна, Готівський, Грегор. На сьогодні зупинили свій вибір на новому середньоранньому сорті Саламанка.

Взагалі ми щороку закладаємо демо-ділянки з новими сортами гороху. Порівнюємо їх між собою і кращі запускаємо у виробництво. Чому Саламанка? Перш за все це питання вологи. Якщо говорити про посухостійкість, то це найбільш посухостійкий сорт в лінійці Лембке. За цим параметром він на крок попереду порівняно з іншими сортами.

Також, хоча в цього сорту дрібне насіння з меншою масою 1000 насінин, врожайність він дає на пару центнерів більшу. Плюс ще й в тому, що завдяки меншій масі у нас менші затрати на насіння. Наприклад, якщо маса 1000 насінин у сорту велика, то на гектар його потрібно близько 400 кг/га. А коли маса 1000 насінин мала, як у сорту Саламанка, нам вистачає всього 240 кг/га. Тобто кількість насінин на гектар висівається та сама, врожайність може бути більшою, а затрати на насіння менші.

А.: Розкажіть детальніше про технологію вирощування цієї культури у вашому господарстві.

М. Б.: Попередником під горох у нас зазвичай буває озима пшениця або кукурудза. В обох випадках ми спочатку вносимо аміачну селітру для кращого розкладання рослинних решток у нормі від 100 до 200 кг/га у фізичній вазі залежно від кількості решток. Також вносимо складнозмішані добрива. Залежно від потреби ґрунту це або NPK 10:26:26 (діамофоска) – 150–200 кг/га, або NPK 8:19:29 – до 200 кг/га. Далі пускаємо дискову борону і заробляємо добрива разом із пожнивними рештками у ґрунт. Якщо попередником гороху була пшениця – чекаємо 2 тижні, поки проростуть бур’яни, і проводимо оранку. Після кукурудзи оранку можемо проводити одразу після дискування залежно від ситуації, адже культуру збирають пізно.

Далі виконуємо одну-дві культивації для вирівнювання площі. Намагаємось, щоб на весну всі площі були вирівнянні для збереження вологи, адже горох для проростання потребує її  у значній кількості – 100 і більше відсотків від маси насіння. Навесні проводимо або передпосівну культивацію, або тільки боронування для закриття вологи і сіємо. Все залежить від погодних умов і стану поля.  Обов’язково разом із сівбою вносимо нітроамофоску в нормі 80–100 кг/га в рядки.

Зазвичай сівба відбувається в 20 числах березня. На температурний режим ми не звертаємо уваги. Основне – це стиглість ґрунту і можливість вийти в поле. Горох стійкий до приморозків. Бували роки, коли після травневих приморозків точка росту примерзала, після чого горох довгий час «сидів», але потім починав розвиватись і навіть гілкуватись. В результаті ми збирали нормальний врожай. Також неодноразово після проведення сівби випадав сніг. Це взагалі позитивно позначалось на отриманні дружніх сходів культури.

Норма висіву рекомендується виробником. Зазвичай це 800–900 тис/га. Намагаємось не загущувати, адже це може призвести для вилягання посівів, або розвитку хвороб, якщо буде дощове літо. Це особливо актуально для насіннєвих посівів, оскільки тут важливіше отримати не кількість, а якість.

Стан  ґрунту та засміченість бур’янами теж впливає на норму. Якщо ґрунт не в оптимальному стані, норму можемо дещо збільшувати. Ну і, звичайно, строки сівби також впливають. Чим пізніше сіємо, тим вища норма.

Суттєве значення має і глибина посіву. Якщо посіяти мілко, верхній шар може пересохнути, що ускладнить отримання рівномірних сходів. Тому глибина має бути в межах 4–6 см. На важких ґрунтах мілкіше, на легких глибше. Ширина міжрядь, з якою ми проводимо сівбу, – це 15 або 19 см залежно від сівалки. Тут суттєвої різниці немає. Головне, що в обох сівалок є прикочувальні колеса. Для гороху це важливо, щоб створити добрий контакт насіння з  ґрунтом. І якщо ми бачимо, що вологи достатньо, то поле вже не коткуємо. Якщо ж є проблема з вологою, тоді ще додатково можемо пустити котки, хоча за можливості намагаємось уникати додаткового коткування, оскільки після нього при підвищених температурах ґрунт швидко тріскається.

А.: Чи проводиться інокуляція насіння перед висівом?

М. Б.: Обов’язково. Якщо говорити по порядку, то спочатку після збору гороху ми проводимо первинну очистку, далі завантажуємо насіння у склад. За зимовий період проводимо вторинну очистку, доводимо до посівних кондицій. Потім перевіряємо на кондиційні якості, схожість. І вже в день посіву протруюємо насіння фунгіцидним протруйником з одночасною інокуляцією.

Горох
Сучасні сорти гороху добре придатні для збирання. Вони не осипаються, стручок тримається, навіть якщо пройшов дощ

А.: В чому полягає захист від шкідливих організмів?

М. Б.: Що стосується шкідників, то передусім на посівах з’являється бульбочковий довгоносик, який починає шкодити у фазі 1–2 листочки. В цей час із ним потрібно боротись, адже він поїдає бульбочки на кореневій системі й перешкоджає рослині повноцінно розвиватись. Для його контролю ми використовуємо звичайний пиретроїд, наприклад Фастак.

Наступний шкідник  – гороховий зерноїд. Він заселяється в період цвітіння. Як тільки з’являється перша квітка, потрібно стежити за його появою і за необхідності проводити обробку. В нашому випадку це Карате Зеон або Коннект. Контрольне, друге обприскування проти зерноїда ми проводимо у другій половині цвітіння, звісно, якщо існує загроза перевищення порогу шкодочинності. Препарати можна чергувати, щоб уникнути розвитку резистентності.

Після цвітіння можливе також заселення гороху попелицею. В такому разі ми також проводимо обробку. Це може бути як системний, так і контактний препарат.

Загалом інсектицидний захист проводиться залежно від ситуації на полі. Не можна сказати, що ми наперед плануємо 3 чи 4 обробки. Все відбувається за ситуацією. Єдиний момент – хоча б одну обробку від зерноїда ми проводимо обов’язково. В наших умовах це необхідність, якщо ми хочемо отримати якісний врожай.

Якщо говорити про гербіцидний захист, то основну масу бур’янів ми намагаємось забрати за допомогою агротехнічних заходів – проводячи оранку, культивації. І вже за потреби можемо використати Агрітокс – недорогий препарат, який добре працює в холодних умовах. Вносити його потрібно у фазі 3–5 листків культури. При пізніших фазах внесення горох буде негативно реагувати на таку обробку, отримуючи значний стрес, що в результаті позначиться на врожайності. Також треба стежити, щоб на момент обробки були сприятливі погодні умови і рослини гороху не перебували у стресі, інакше один стрес накладеться на інший і культура суттєво знизить свій потенціал.

Бувають роки, коли впродовж сезону спостерігається кілька хвиль бур’янів. В такому разі у фазі до 6 листків можна також застосувати Базагран. Втім, зазвичай ми обходимось одним гербіцидним обробітком, два – це в поодиноких випадках. Навіть якщо Агрітокс не забрав якісь поодинокі бур’яни, а лише «присадив» їх, то при нормальній густоті посівів горох, закриваючи поле, вже сам буде контролювати їх розвиток. При цьому значної шкоди такі бур’яни не завдають.

Внесення ґрунтових гербіцидів ми ніколи не практикували. По-перше, це дорожче, по-друге, вони можуть мати післядію на наступні культури. Тому обрали саме таку технологію.

Що стосується фунгіцидного захисту, то тут все залежить від сезону. Якщо є волога чи загущенні посіви, то будуть і хвороби. Завдяки протруєному насінню сходи у нас на початкових етапах розвитку вже захищені. Крім того, хоча б одну фунгіцидну обробку ми плануємо обов’язково. Зазвичай проводимо її на початку цвітіння препаратами Абакус чи Аканто Плюс. Щоправда, з кожним роком на горосі з’являється все більше хвороб, які потребують уваги агронома.

А.: Чи застосовуєте в системі догляду за посівами мікродобрива?

М. Б.: Можу сказати, і це стосується не тільки гороху, а й інших культур, що від внесення мікродобрив, з нашої практики, якоїсь суттєвої прибавки врожайності ми не спостерігали. Пробували різні мікродобрива на різних культурах. Тому застосовуємо їх рідко. Можливо, це пов’язано з нашими ґрунтами чи з іншими чинниками. Не знаю. Водночас на горосі ми можемо вносити сульфат магнію у нормі 2,5 кг/га, який містить такі мезоелементи, як сірка та магній у бакових сумішах з фунгіцидом чи інсектицидом, проводячи за сезон 2–3 таких внесення. Якщо ж бачимо, що у рослин потенціал врожайності може бути вищим, тоді норму збільшуємо до 5 кг/га за одну обробку.

Взагалі, вирощуючи той чи інший сорт, ми завжди дотримуємось рекомендацій виробника щодо норми та строків висіву, удобрення чи захисту.

А.: Підживлення азотом не проводите?

М. Б.: Все залежить від року. Ми вже говорили, що азот вноситься після збору попередника для пришвидшення розкладання пожнивних решток, а також при сівбі. Далі дивимось на рослини, перевіряємо, як працюють бульбочкові бактерії та чи розвиваються бульбочки. І вже тоді вирішуємо, чи потрібно проводити додаткове підживлення азотом і якщо так, то в якому обсязі. Бували такі роки, що бульбочкові бактерії з певних причин не працювали, наприклад, було дуже сухо. В такому випадку, якщо очікувався дощ, ми перед ним або одразу після нього проводили підживлення посівів аміачною селітрою в нормі 150 кг/га.

Вивчали також таке питання, як внесення азотних добрив у передпосівну культивацію в межах 100–150 кг/га аміачної селітри. Але не побачили від цього прибавки, тому відмовились від цієї ідеї.

Крім внесення добрив під горох, ми також активно удобрюємо попередники. Під кукурудзу вносимо безводний аміак – 150 кг/га, це 120 кг/га азоту в діючій речовині, під пшеницю також до 160 кг/га азоту. Тому, якщо врожаї цих культур отримані середні, наприклад, 60 ц/га пшениці, то думаю, що певна кількість азоту залишається в  ґрунті й для гороху.

Варто сказати й про те, що всі пожнивні рештки у процесі вирощування культур ми залишаємо на полі. Не палимо їх, не тюкуємо. Тому органіка у нас також присутня. Судячи з результатів аналізу ґрунтів, вміст гумусу в нас підвищується, хоча ми не вносимо гній.

А.: Коли краще розпочинати збирання гороху і чи проводите десикацію?

М. Б.: Так, за 7–10 днів до збирання ми зазвичай виконуємо десикацію дикватом в нормі 2–2,5 л/га.

Оптимальна вологість для збирання гороху – 14–16%. При такій вологості не потрібне досушування і травмування насіння мінімальне. Ми зазвичай збираємо при вологості 16%. Поки насіння пройде первинну очистку, показник знизиться ще на 1–2%, і в результаті отримаємо на виході 14% – оптимальну для зберігання вологість. Для насіннєвого гороху вологість може навіть бути на 1% вищою. Тоді насіння менше травмуватиметься і ми доб’ємось його кращих посівних якостей.

Взагалі сучасні сорти добре придатні для збирання. Вони не осипаються, стручок тримається, навіть якщо пройшов дощ. Пам’ятаю, раніше в колгоспах після збирання на полі часто лишалось більше врожаю, ніж було зібрано. Зараз такої проблеми вже немає.

Насіння гороху
Оптимальна вологість для збирання гороху – 14–16%. При такій вологості не потрібне досушування і травмування насіння мінімальне

А.: Під яку врожайність розраховується технологія?

М. Б.: Наприклад, якщо брати сорт Саламанка, виробник називає потенціал урожайності 50–60 ц/га. Щоб отримати 60, потрібно, звичайно, давати більше калію, фосфору, азоту. Але сьогодні у нас лімітуючим чинником є не живлення, а волога. Тому ми реально оцінюємо, що при наших погодних умовах можемо отримати в межах 40 ц/га. Відповідно під таку врожайність і розраховується технологія. А якщо видасться вдалий рік із вологозабезпечення, то і врожайність буде більшою. Адже наші ґрунти – не пісок, і пожива в них все ж таки є.

А.: Які середні затрати на вирощування гороху сьогодні?

М. Б.: За нашої технології прямі затрати на 1 гектар становлять приблизно 13–14 тисяч. Тобто при ціні на горох 5 тисяч грн/т і врожайності 40 ц/га рентабельність становить близько 40%. Щоб вийти в нуль, потрібно зібрати хоча б 30 ц/га. Але, знову ж таки, все залежить від ціни реалізації. Якщо ж говорити про насіннєвий горох, то звісно, рівень рентабельності тут буде на порядок вищий.

Спілкувався Сергій Кондратюк

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2018