Особливості вирощування гороху і озимої пшениці в сівозмінах Степу

510
Особливості вирощування гороху і озимої пшениці в сівозмінах Степу

В Україні до найбільш поширених у степовій зоні зернобобових культур належить горох. Оскільки зерно гороху має високі поживні якості (до 25% білка, понад 50% крохмалю, багато вітамінів), його широко використовують для харчових цілей, а також як високобілковий корм для худоби. Завдяки діяльності бульбочкових бактерій горох є активним азотфіксатором, за рахунок чого на 60–80% забезпечується власна потреба культури в цьому важливому елементі живлення. До того ж процеси біологічної фіксації азоту сприяють збагаченню ґрунту органічною речовиною. У пожнивних рештках гороху міститься фосфору і калію значно більше, ніж у залишках зернових колосових культур.

Горох має короткий вегетаційний період, тому після його збирання є певний проміжок часу для накопичення вологи у ґрунті, достатньої для нормального розвитку наступної культури, особливо озимої пшениці. В цілому це сприяє оптимізації поживного та водного режиму ґрунту і визначає позитивні якості гороху як попередника.

За сучасної нестійкої цінової політики на ринку мінеральних добрив і засобів захисту рослин розміщення гороху в сівозміні має безперечне агротехнічне значення. Горох – добрий попередник для озимої пшениці, ярих зернових та просапних культур. В умовах катастрофічного зменшення обсягів внесення гною та мінеральних добрив введення до сівозміни гороху є важливим чинником відновлення і збереження ефективної родючості ґрунту.

Встановлено, що отримання високих і стабільних врожаїв зерна озимої пшениці та гороху можливе при розміщенні посівів цих культур по кращих попередниках за оптимальної системи удобрення та обробітку ґрунту.

ДОСЛІДЖЕННЯ ГОРОХУ І ОЗИМОЇ ПШЕНИЦІ В СІВОЗМІНІ

Наші дослідження проводились у стаціонарному досліді, який був закладений на Ізмаїльській дослідній станції (функціонує в зоні недостатнього зволоження південно-західної частини Степу), в двох 8-пільних сівозмінах з таким чергуванням польових культур: сівозміна №1 – чорний пар – озима пшениця – кукурудза на зерно – кукурудза на силос – озима пшениця 1/2 + озимий ячмінь 1/2 – горох – озима пшениця – соняшник; сівозміна №2 – горох – озима пшениця – кукурудза на зерно – кукурудза на силос – озимий ячмінь – вівсяно-горохова сумішка – озима пшениця – соняшник.

Горох розміщений після озимої пшениці і соняшнику на фоні 6 варіантів системи удобрення ґрунту в сівозміні: 1 – без добрив (контроль); 2 – без добрив з заорюванням пожнивних залишків; 3 – внесення гною 40 т/га двічі за ротацію сівозміни; 4 – внесення гною 40 т/га один раз за ротацію + N30Р30К30 під всі культури сівозміни щорічно; 5 – щорічне внесення N60Р60К60 під всі культури сівозміни; 6 – щорічне внесення N60Р60К60 під всі культури сівозміни із заорюванням пожнивних залишків. Вивчались дві системи основного обробітку ґрунту в сівозміні: на базі полицевої оранки і безполицевого (плоскорізного) обробітку.

Ґрунт дослідних ділянок – чорнозем звичайний важкосуглинистий. Вміст гумусу в шарі 0–40 см 3,0–3,6%, з поглибленням знижується до 2,2%. Об’ємна маса ґрунту в орному шарі 0,9–1,0 г/см3. Реакція ґрунтового розчину нейтральна (рН становить 7,0–7,6). Валові запаси фосфору в орному шарі невеликі й становлять 0,16–0,18%, азоту – 0,16–0,19%, калію – 20–30 мг/100 г ґрунту. Агротехніка вирощування та догляд за посівами – загальноприйняті для зони Степу.

Клімат у зоні діяльності станції – помірно континентальний. Середньорічна кількість опадів становить 436,7 мм зі значними відхиленнями по роках.

Погодні умови за роки досліджень складалися по-різному: від відносно сприятливих для гороху до несприятливих, коли врожайність культури не перевищувала 0,7 т/га.

Як свідчать наведені дані (табл. 1), урожайність гороху по попереднику озима пшениця була більшою, ніж після соняшнику, в середньому по всіх варіантах досліду на 20%. У сприятливі за погодно-кліматичними умовами роки рівень урожайності гороху після озимини був на 10–15%, а у несприятливі – на 30–40% вищим, що пояснюється наявністю кращих умов вологозабезпечення після більш сприятливого попередника і позитивної післядії поля чорного пару, включеного до першої сівозміни, на всі наступні культури.

Таблиця 1. Вплив попередників, добрив і основного обробітку ґрунту на урожай гороху, т-га (середнє значення за п’ять років досліджень)Серед систем удобрення ґрунту майже однаковими за ефективністю були органо-мінеральна (варіант 4) та органічна (варіант 3), хоча простежувалася тенденція до збільшення рівня урожаю при застосуванні органо-мінеральної системи. В окремі роки, в умовах недостатнього зволоження, спостерігалася незначна перевага органічної системи над іншими варіантами удобрення. Таку тенденцію виявлено і в роки попередніх ротацій сівозмін. Ефективність органічної та мінеральної систем удобрення була практично на одному рівні (різниця в межах похибки досліду). Слід також звернути увагу на позитивний вплив заробки пожнивних решток у ґрунт (варіант 2), такий прийом сприяв підвищенню урожаю зерна гороху на 0,11–0,17 т/га.

Способи основного обробітку ґрунту впливали на рівень врожаю гороху несуттєво (різниця в межах 3–5%).

Багаторічними дослідженнями вчених і виробничою практикою доведено, що при побудові польових сівозмін насамперед вирішується питання раціонального розміщення по кращих попередниках озимої пшениці. Дані табл. 2 свідчать про те, що попередники в сівозмінах суттєво різнилися за впливом на формування врожаю зерна озимою пшеницею.

Таблиця 2. Урожайність озимої пшениці залежно від попередників, добрив та основного обробітку ґрунту, т-га (середнє значення за п’ять років)Найбільш високу урожайність озимої пшениці отримано в полі чорного пару – 2,95–3,88 т/га. Таку залежність виявлено у всі роки проведення дослідів (І і II ротації сівозмін). Наступним за цінністю попередником після чорного пару є горох: урожайність пшениці після нього була на 13,9–29,1% нижчою, ніж після чорного пару. Найменш сприятливим попередником виявився пар, зайнятий вівсяно-гороховою сумішкою. Це пояснюється тим, що овес в сумішці з горохом як парозаймаюча культура у степовій зоні України використовує з ґрунту досить велику кількість доступної вологи, особливо в роки, коли зелену масу збирають із запізненням. Тому цінність цієї культури як попередника для озимої пшениці втрачається, оскільки відновлення запасів доступної вологи у ґрунті не відбувається повною мірою, і на час сівби її недостатньо для отримання дружних сходів пшениці. Кукурудзу на силос можна використовувати як попередник для озимої пшениці за умови вирощування пшениці на високому агрофоні живлення.

Досліджені системи удобрення ґрунту при вирощуванні озимої пшениці виявились досить ефективними: порівняно з контролем, рівень урожаю зерна в удобрених варіантах зріс на 23,7–31,5%. Різниця між неоднаковими системами удобрення в середньому по попередниках становила не більше ніж 0,18 т/га.

Математично підтвердженої різниці між системами обробітку ґрунту щодо їх впливу на урожайність озимої пшениці не встановлено.

Таким чином, горох у сівозмінах південно-західного Степу, з одного боку, має важливе значення як кормова та продовольча культура, а з іншого – як добрий попередник для озимої пшениці, за рахунок біологічної азотфіксації якого посилюється накопичення азоту й органічної речовини, що сприяє відновленню та збереженню родючості ґрунту.

Горох – один із найкращих непарових попередників для озимої пшениці, за ефективністю він поступається лише чорному пару. Крім того, вирощувати горох у сівозмінах доцільно не тільки з метою підвищення врожайності озимої пшениці, а й для зростання продуктивності сівозмін у цілому.

Є. М. Лебідь, д-р с.-г. наук, Л. М. Десятник, канд. с.-г. наук, І. Є. Федоренко, Інститут сільського господарства степової зони НААНУ; І. С. Кірчук, Д. С. Пішта, кандидати с.-г. наук, Г. А. Кірчук, Селекційно–генетичний інститут «Національний центр насіннєзнавства і селекції» НААНУ

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2018