Особливості позакореневого підживлення с/г культур мікроелементами

876

МІКРОЕЛЕМЕНТИ – НЕЗАМІННИЙ ФАКТОР ЖИВЛЕННЯ РОСЛИН

Життя рослини – це постійний обмін речовин, хімічних реакцій та фізіологічних процесів. Як відомо, для нормального розвитку рослин необхідні не тільки азот, фосфор і калій, а й мікро­ та мезоелементи: залізо (Fe), мідь (Cu), молібден (Mo), марганець (Mn), цинк (Zn), бор (B), сірка (S), та інші, що беруть участь у всіх фізіологічних процесах розвитку рослин, підвищують ефективність багатьох ферментів у рослинному організмі та покращують засвоєння рослинами елементів живлення із ґрунту. Більшість мікроелементів є активними каталізаторами, які пришвидшують біохімічні реакції та впливають на їх направленість. Саме тому мікроелементи неможливо замінити жодними іншими речовинами, а їх нестача може негативно вплинути на ріст і розвиток рослин.

Мікроелементи є складовою частиною ґрунту, повітря, рослин і всього довкілля; вони беруть участь у всіх хімічних і фізіологічних процесах розвитку та формування врожаю.

  • Бор забезпечує стійкість до хвороб, збільшує урожайність та якість врожаю. Покращує синтез і переміщення вуглеводів, відіграє важливу роль у процесах ділення клітин та синтезі білка. Бор активізує ріст пилкових трубочок і проростання пилку, збільшуючи кількість квіток та плодів.
  • Мідь бере участь у фотосинтезі й утворенні ензимів, входить до складу білків і ферментів. Посилює засвоєння азоту та забезпечує високий урожай.
  • Марганець бере участь в процесах фотосинтезу, утворення хлорофілу та синтезі білка, збільшує цукристість плодів і овочів, пришвидшує розвиток рослин і їх плодоношення.
  • Молібден бере участь в синтезі вітамінів і хлорофілу та у вуглеводному обміні речовин. Сприяє біологічній фіксації азоту та збільшенню вмісту білка у продукції.
  • Цинк активує дію ферментів, бере участь у фотосинтезі, перетворенні крохмалю та азоту. Під впливом цинку зростає загальний вміст вуглеводів, крохмалю та білкових речовин.
  • Залізо бере участь в утворенні хлорофілу й білків.

Без мікроелементів принципово неможливе повноцінне засвоєння основних добрив (азоту, фосфору і калію) рослинами. Нестача мікроелементів порушує обмін речовин та перебіг фізіологічних процесів у рослині. Мікроелементи сприяють синтезу в рослинах повного спектру ферментів, які дають змогу інтенсивніше використовувати енергію, воду та макроелементи.

Тільки завдяки збалансованому застосуванню добрив, що містять мікроелементи, можна отримати максимальний урожай належної якості, що генетично закладений у насінні сільськогосподарських культур. Нестача в ґрунті мікроелементів у доступній формі зумовлює зниження швидкості протікання процесів, що відповідають за розвиток рослин. В кінцевому підсумку це призводить до втрат урожаю, спричиняє зниження його класності та незадовільні органолептичні властивості.

Рослини, достатньо забезпечені мікроелементами, значно краще споживають і засвоюють основні добрива (на 10–30%), відмінно розвиваються та краще протистоять хворобам, шкідникам, заморозкам, посусі й іншим стресовим чинникам.

Фізіологічна потреба сільськогосподарських культур у мікроелементахНестачу мікроелементів важко виявити, але коли ми бачимо явні ознаки дефіциту того чи іншого мікроелементу, рослині вже завдано непоправної шкоди, ріст і розвиток рослин уже затримались, на гарний урожай і його високу якість годі й сподіватись. Найефективніший метод внесення мікроелементів – позакореневе живлення впродовж вегетації шляхом обприскування рослин у критичні фази розвитку.

Незбалансоване внесення макро­ та мікроелементів негативно впливає на розвиток рослин, шкодить довкіллю та спричиняє неефективні фінансові витрати. Збільшеною кількістю основних добрив не можна компенсувати нестачу мікроелементів.

Сільськогосподарські культури потребують широкого асортименту та значної кількості мікроелементів. Як нестача, так і надлишок мікроелементів (зокрема, важких металів) може викликати негативну реакцію рослин не лише через їх власну токсичність, а й через блокування надходження у рослини необхідних елементів живлення. Це суттєво впливає на урожайність і якість самого врожаю. Надлишковий вміст деяких мікроелементів у рослинах, що споживаються, може негативно впливати на людину та тварин.

Фізіологічна потреба сільськогосподарських культур у мікроелементах (за узагальненими даними) наведена у таблиці.

Мінеральне живлення рослин суттєво впливає на синтез вітамінів. Як нестача, так і надлишок елементів живлення знижує вміст у рослині каротину, аскорбінової кислоти та інших вітамінів.

ЧИ ДОСТАТНЬО МІКРОЕЛЕМЕНТІВ У ҐРУНТІ?

Головним джерелом мікроелементів для ґрунту є ґрунтоутворюючі породи. Найнижчий вміст мікроелементів у ґрунтах Полісся. У Лісостепу, Степу та в Донбаському регіоні завдяки наявності ґрунтів із більш високим вмістом гумусу значно підвищується вміст мікроелементів.

Мікроелементи у ґрунтах містяться в різних формах, найчастіше у важкодоступних для засвоєння корінням рослин. За різними даними, мікроелементи із ґрунту можуть бути засвоєні рослинами від 0 до 3% від наявних.

Достовірний аналіз наявності мікроелементів у ґрунті та рослині можуть зробити лише кілька лабораторій в Україні. Зразки мають бути доставлені в лабораторію для аналізу впродовж кількох годин (краще – хвилин); вартість аналізів може перевищити вартість обробки поля необхідними мікродобривами.

Ступінь і швидкість засвоєння елементів живлення із добрив через листя значно вища, ніж корінням, але обсяги їх засвоєння через листя обмежені. Так, фосфор, калій, кальцій не може бути засвоєний листям у значній кількості, а потреба в мікроелементах може бути забезпечена через листя на 100%.

Кількість мікроелементів у ґрунті постійно зменшується через їх засвоєння і винесення вирощеною продукцією та бур’янами. Iз зменшенням внесення органіки в ґрунт ми майже припинили їх природне поповнення.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ

Позакореневе підживлення рослин найбільш ефективне на належно удобрених ґрунтах при інтенсивній технології вирощування, де лімітуючим фактором зростання урожайності може бути нестача макро­ та мікроелементів.

Рослини не пристосовані до повного засвоєння неорганічних солей мікроелементів (з не хелатизованих добрив або з добрив із незначною хелатизацією), тому процент їх засвоєння незначний.

Рослини можуть засвоювати мікроелементи тільки у водорозчинній формі. Підготовка мікроелементів у рухому біологічно активну форму в вигляді комплексонатів (хелатів) металів здійснюється за допомогою спеціальних речовин – хелатів.

Найбільш доцільним визнано спосіб позакореневого внесення мікродобрив шляхом обприскування рослин. У цьому випадку рослини споживають мікроелементи у 30–40 разів ефективніше, ніж корінням.

Загальна практика внесення мікродобрив західними фермерами основана на внесенні мікроелементів розрахунковим методом відповідно до їх винесення та запланованого урожаю, а не на лабораторному визначенні їх обсягів у ґрунті.

ФАКТОРИ, ЩО  ВПЛИВАЮТЬ НА ЗАСВОЄННЯ МІКРОЕЛЕМЕНТІВ

Агротехнічні. Кислотність ґрунту, внесення основних добрив, насіння належної якості, проведення заходів захисту рослин. Рослини мають бути здоровими, рівномірної густини стояння.

Фаза розвитку та стан рослин. Молоді рослини та пагони швидше засвоюють елементи. Здорова рослина засвоює елементи живлення швидше і в більшій кількості.

У кожної культури є так звані критичні фази розвитку, коли вона потребує тих чи інших мікроелементів. Це, наприклад:

  • кущіння та початок колосіння зернових колосових;
  • 3–5 і 8–10 листків кукурудзи;
  • 6–8 справжніх листків соняшнику;
  • 7–8 листочків і бутонізація ріпаку;
  • 4–6 і 8–10 справжніх листків цукрового буряку;
  • 3–5 листків, бутонізація та формування бобів сої й гороху;
  • розпускання бруньок, рожевий бутон і налив плодів на плодових культурах;
  • 5–8 листків, кінець цвітіння та закладання грон винограду.

Форма добрива. Хелатизація мікроелементів у мікродобривах має бути обов’язковою. Хелати (від лат. chelate – клешня) – це натуральні або синтетичні сполуки, які роблять мікроелементи легкодоступними для рослини. Хелатизуючий агент міцно утримує іон металу в розчинному стані й легкодоступній для рослини формі.

Рис 1. Внесення не хелатизованих (у вигляді солей) мікродобрив. Більшість мікроелементів залишається на поверхні листя і швидко змивається опадами чи здувається вітром
Рис 1. Внесення не хелатизованих (у вигляді солей) мікродобрив. Більшість мікроелементів залишається на поверхні листя і швидко змивається опадами чи здувається вітром
Рис. 2. Мікродобриво хелатизоване. Мікроелементи швидко надходять у життєво важливі органи рослин
Рис. 2. Мікродобриво хелатизоване. Мікроелементи швидко надходять у життєво важливі органи рослин

Мікроелементи у хелатній формі не мають собі рівних при позакореневому підживленні. Профілактичне внесення мікроелементів у хелатній формі шляхом позакореневого підживлення позитивно впливає на стан рослин, практично повністю виключає стан фізіологічної депресії, що забезпечує підвищену стійкість рослин до паразитних захворювань, значно підвищує ступінь засвоєння азоту, фосфору та калію із ґрунту, а це, у свою чергу, зумовлює збільшення врожаю, його підвищену класність, відмінну якість та краще збереження й переробку.

Добрива, що містять неорганічні солі мікроелементів, або хелатизовані найпростішими та найдешевшими хелатними агентами, не здатні забезпечити рослини необхідною кількістю мікроелементів, оскільки відсоток засвоєння мікроелементів буде незначний.

Солі металів є токсичними речовинами для рослин і в разі перевищення оптимальної норми внесення можуть визвати опіки у місцях контакту з поверхнею рослин. Деякі компанії рекламують збільшену кількість мікроелементів у своїй продукції, забуваючи вказати ступінь їх доступності та засвоєння рослинами, а також можливість як отруєння сільськогосподарських культур, так і забруднення довкілля важкими металами.

У ґрунті солі металів вступають у реакцію із ґрунтовими компонентами й перетворюються в недоступні для рослини з’єднання.

Склад добрива. Кожна сільськогосподарська культура протягом періоду розвитку потребує індивідуальної «дієти» живлення – на етапі обробки насіння, під час вегетації, після збирання врожаю. У критичні фази розвитку рослині потрібен свій асортимент мікроелементів у відповідній кількості. Тільки підібрана належним чином технологія живлення рослини дає змогу отримати максимальний урожай найкращої якості. Пам’ятаймо, що внесення мікродобрив сумнівної якості або таких, що не відповідають потребам рослини, може негативно вплинути на неї аж до пов­ного знищення урожаю, спричинити забруднення довкілля та фінансові збитки.

Кліматичні. Оптимальна вологість повітря та ґрунту, температурний режим. У стресових ситуаціях (низькі температури, заморозки, нестача вологи тощо) засвоєння елементів живлення кореневою системою є недостатнім, що сповільнює темпи росту й розвитку рослин. Під час інтенсивного росту культур внаслідок інтенсивного, швидкого наростання вегетативної маси з ґрунту вичерпуються запаси легкодоступних форм елементів живлення, а їх засвоєння не встигає за темпами росту рослин.

Ступінь і швидкість засвоєння елементів живлення через листя значно вища (у 30–40 разів) ніж при засвоєнні добрив, внесених у ґрунт, але обсяги засвоєння елементів через листя обмежені. Таким чином, фосфор, калій і кальцій практично неможливо внести в достатній кількості шляхом позакореневого підживлення, але потребу рослин у мікроелементах в такий спосіб можна задовольнити повністю.

Листове підживлення мікроелементами доцільно проводити разом із обробкою пестицидами (дотримуючись рекомендацій виробників щодо змішування). У результаті зменшується стресовий вплив дії засобів захисту рослин на культуру та покращується дія пестицидів завдяки наявності поверхнево­активних речовин у найкращих мікродобривах. Кількість робочого розчину має становити 50–400 л/га, а саме обприскування слід проводити у хмарну погоду, краще вранці або ввечері.

Ю. В. Санін, канд. с.-г. наук, генеральний директор ТОВ «Агронта», В. А. Санін, професор, д-р с.-г. наук, О. Ю. Санін, аспірант Інституту фізіології рослин НАН України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2016