Основні помилки при виборі та використанні сівалки

590

Питанню якісного проведення сівби аграрії завжди приділяють особливу увагу, адже від продуктивності сівалки та якості її роботи безпосередньо залежить врожайність, а отже, і майбутній прибуток господарства. Під час посівної ця машина має спрацювати швидко, безвідмовно, з високою точністю та в строго визначені терміни. У цій статті ми розглянемо характерні помилки при виборі, експлуатації та налаштуванні сівалок пневматичного типу.

ОПТИМАЛЬНИЙ ВАРІАНТ

Як правило, сівалку активно експлуатують всього лише 3–4 тижні на рік, але іноді через примхи погоди терміни посівної кампанії суттєво скорочуються, і обсяг роботи, визначений для двох тижнів, необхідно встигнути провести, наприклад, за п’ять днів (у проміжки між дощами). Відповідно, навантаження на такі агрегати може піково зростати, тому при виборі сівалки сільгоспвиробникам найкраще орієнтуватися на довговічну й невибагливу машину, яку можна буде ремонтувати в умовах господарства.

З іншого боку, господарства хочуть мати максимально автоматизовану «розумну» широкозахватну машину, що дає змогу з мінімальним навантаженням на оператора закрити посівну. Однак такі машини складно ремонтувати своїми силами. Знайти оптимум і не допустити помилок на етапі вибору можливо, якщо господарство з самого початку надасть продавцеві найповнішу, аж до дрібниць, інформацію про те, як планується експлуатувати машину.

Найчастіше буває так, що господарство розкриває продавцю тільки частину своїх планів. А потім, у процесі роботи, з’ясовуються нюанси, але часу на виправлення ситуації вже не вистачає. Наведемо приклад. Якось один аграрій замовив у дилера нову сівалку, озвучивши рішення сіяти нею сою. Відповідно, в комплект включили стандартні висіваючі диски для цієї культури. А те, що він зібрався сіяти нестандартною нормою висіву, покупець не повідомив, і тільки в полі з’ясувалося, що при такій нормі висіву диски не можуть впоратись із завданням. В результаті господарству довелося терміново замовляти нові диски, затягувати посівну кампанію, метушитися і переплачувати.

Ось чому для аграріїв так важливо озвучити продавцеві всі тонкощі виробничого процесу. Головними з таких деталей є технологія вирощування культури, фон, по якому ведеться сівба, стан рельєфу, контурність полів, різноманітність культур, середні розміри поля, розкиданість полів і необхідність перегонів, стан автопарку, готовність персоналу до навчання та його відповідальність.

ВИБІР ПОСІВНОГО ОРГАНА

На сьогодні основними висіваючими органами є дискові та анкерні сошники, також практикується посів під культиваторну лапу. Критеріями вибору тут стають технологія обробітку, рівність полів, парк машин і економіка господарства.

Основною перевагою машин з посівом під культиваторну лапу залишається скорочення проходів по полю та виконання майже всього комплексу весняних польових операцій: передпосівної культивації, боронування, посіву, внесення добрив, прикочування, вирівнювання ґрунту. Таким чином, господарство може заощадити на купівлі зайвої одиниці техніки (культиватор, борона), скоротити час проведення операцій, знизити потребу в трудових ресурсах, обслуговуванні, ПММ, а також ліквідувати часовий розрив між операціями передпосівної підготовки ґрунту та сівби, характерний для традиційної технології обробітку.

Аграрії, які часто проводять сівбу в сухих умовах, в більшості випадків надають перевагу дисковим сівалкам
Аграрії, які часто проводять сівбу в сухих умовах, в більшості випадків надають перевагу дисковим сівалкам

В принципі, зі слів деяких фахівців, сівалки на базі культиватора (з сошниками на стійці) здатні сіяти практично по будь­якому фону. Їх, як правило, вибирають ті агропідприємства, де терміни посіву вкрай стислі (наприклад, коли сіють ярі культури) і немає часу для передпосівної підготовки ґрунту. В цьому випадку в поле заходять раніше, незважаючи на сильну вологість, а працювати в таких умовах дисковими сівалками майже неможливо: від забивання дисків не рятують навіть чистики. Тому якщо господарство хоче працювати в основному ранньою весною, йому слід подумати про сівалки культиваторного типу (з кріпленням робочих органів на стійці – культиваторна лапа, долото, леміш Андерсена і т. ін.) або сівалки з анкерними сошниками.

Анкерні сівалки з долотовидними сошниками можуть досить успішно працювати у вологому ґрунті, оскільки за рахунок малої площі контакту тиск на сошник рівномірний, а робочі органи не забиваються.

Заздалегідь потрібно продумати, з яким енергозасобом зможе працювати обрана машина
Заздалегідь потрібно продумати, з яким енергозасобом зможе працювати обрана машина

Головним же недоліком культиваторних сівалок є погане копіювання поля (жорстке прикріплення лапи до рами не дає змоги сошникам повторювати нерівності рельєфу). Тому вибір широкозахватної культиваторної сівалки – великий промах для господарства з нерівними дрібноконтурними полями: закладення насіння буде нерівномірним. Як правило, сівалки культиваторного типу вибирають господарства з рівними великими полями і невисоким або середнім потенціалом врожайності, для яких головна перевага – економічність процесу.
Аграрії ж, які сіють в більш сухих умовах (наприклад, озимий посів восени, коли ґрунт пересушений після спекотного літа), в більшості випадків вибирають дискові сівалки, які дають змогу копіювати нерівності поля незалежно від положення рами, а також зберегти вологу завдяки мінімальному розпушуванню поверхні поля.

У дощові роки різниця в посівах між культиваторними і дисковими сівалками часто може бути непомітною, оскільки при достатній кількості вологи у ґрунті розвиток рослин вирівнюється. Крім того, рослини в широкому рядку при посіві під лапу кущаться набагато краще, ніж при рядковому посіві дисковим сошником, завдяки меншій конкуренції між насінням.

Паралельно з цим сьогодні набирають популярності сівалки з копіювальними анкерами. Такі машини теж мають незалежну підвіску, при цьому вони дають можливість раніше виходити на весняну посівну, досить якісно сіяти по стерні (пожнивним решткам) і точно висівати дрібнонасіннєві культури на мінімальну глибину.

ВПИСАТИ В ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЛАНЦЮГ

На якій би сівалці ви не зупинили свій вибір, важливо вписати її у ваш технологічний ланцюг. Не можна набирати парк машин, починаючи з сівалки. Краще розпочати, відштовхуючись від ґрунтообробних машин. Адже для якісної та продуктивної роботи сівалки важливо дотримуватися маси нюансів: вирівняність поля, обробіток ґрунту, його структура, подрібнення і розподіл пожнивних залишків мають відповідати конструктивним особливостям машини для сівби.

Особливо уважним потрібно бути при виборі сівалки для прямого посіву: не кожен анкерний і однодисковий сошник (навіть із великим притискним зусиллям) може працювати по глибокій стерні, особливо на тих полях, де соломорозкидач не розподілив ці фракції по всій ширині захвату жатки. Валки з неякісно розподіленими залишками можуть створювати серйозні перешкоди для роботи анкера або диска (він не зможе їх розрізати). У таких випадках варто звернути увагу на додаткове розподілення пожнивних залишків штригельними і зубовими боронами.

При виборі посівного комплексу важливо враховувати середній розмір поля і його геометрію, щоб підібрати правильну ширину захвату
При виборі посівного комплексу важливо враховувати середній розмір поля і його геометрію, щоб підібрати правильну ширину захвату

Далеко не всі сівалки здатні сіяти по мульчі. Якщо в господарстві використовується мінімальна підготовка ґрунту, а отже, передбачається велика кількість рослинних залишків, тут краще підійде дискова сівалка з попередньою підготовкою ґрунту (не соло­сівалка, а саме посівний комплекс, який дасть змогу іще раз попрацювати з залишками) або анкерна сівалка. Також це може бути дискова сівалка з великим тиском на диск і хорошими чистиками, яка може працювати по мульчі. З стернею ж добре впораються сівалки культиваторного типу.

Незважаючи на великий вибір як анкерних, так і дискових машин, потрібно визнати, що більшість із них створювалися аж ніяк не з огляду на конкретні ґрунтово­кліматичні особливості певного регіону. А саме це найважливіше для практика. Не кожен анкерний сошник зможе увійти в переущільнений ґрунт з важким механічним складом (особливо це актуально при сівбі озимих), і не кожен дисковий сошник зможе сіяти в масу пожнивних залишків. Тому найбільш правильний і безпрограшний шлях – випробувати машину на своїх полях, тобто попросити дилера про польову демонстрацію сівалки.

Для забезпечення необхідної швидкості сівби потрібно брати трактор із запасом потужності не менше ніж 30% від середньої величини діапазону потужності

При виборі посівного комплексу важливо враховувати середній розмір поля і його геометрію, щоб підібрати правильну ширину захватуПри виборі посівного комплексу також важливо враховувати середній розмір поля і його геометрію, щоб підібрати правильну ширину захвату. При дрібноконтурних полях не слід вибирати широкозахватний «автопоїзд», щоб не витрачати час і сили на розвороти та обробіток розворотної смуги, під яку йде велика кількість площі. I навпаки, якщо розмір одного поля в середньому становить не менше ніж 70–100 га, логічніше працювати 12–16­метровими знаряддями.

На цьому етапі слід подумати і про гнучкість технології. Якщо зламається одна широкозахватна машина, посівна кампанія зупиниться, а якщо у покупця будуть дві або три сівалки сумарно з тією самою шириною захвату, то ймовірність, що всі вони вийдуть з ладу, значно менша. До того ж роботу можна закінчити «в пожежному режимі» і однією машиною.

ПРАВИЛЬНЕ АГРЕГАТУВАННЯ

Але є ще один дуже важливий момент, який неодмінно потрібно врахувати, – заздалегідь продумати енергозасіб, який зможе працювати з обраною машиною. Характерною помилкою при виборі сівалки фахівці називають недостатню потужність трактора, з яким в господарстві призначено «тягати» щойно придбаний агрегат. Така помилка найчастіше трапляється при купівлі широкозахватних сівалок.

Типова ситуація, коли і трактор, і сільгоспмашину вибирають виключно за даними, зазначеними у проспектах. Але ж будь­яке вимірювання регламентовано нормами певного стандарту, міжнародного чи національного. Це теж вказано в проспекті, щоправда, найдрібнішим шрифтом. А що має на увазі стандарт – цим поцікавиться далеко не кожен покупець. Норми стандартів (наприклад, американських, міжнародних і європейських) можуть відрізнятися один від одного. Водночас тяговий опір причіпної машини може бути вказано для «стандартних», тобто сприятливих умов роботи (коли бункер завантажений легким насінням, на сухих м’яких ґрунтах, із хорошою передпосівною обробкою поля). I якщо виробник трактора декларує у своїх буклетах потужність енергозасобу за найбільш ліберальним стандартом, а виробник сівалки вказує якісь усереднені показники тягового опору машини, то на практиці може статися, що трактор при нормальному завантаженні і в реальних умовах просто працюватиме зі зниженою швидкістю, ледь­ледь пересуваючись по полю.

Щоб не помилитись з вибором, найбільш правильним і безпрограшним шляхом є випробування машини на своїх полях
Щоб не помилитись з вибором, найбільш правильним і безпрограшним шляхом є випробування машини на своїх полях

На практиці бували прецеденти, особливо коли тільки почали з’являтись перші імпортні машини, що господарство, орієнтуючись на голі цифри, купувало машини, а потім обурено висловлювало виробникам сівалки претензії, з’ясувавши, що швидкість посіву в півтора рази нижча від задекларованої у проспекті.

Зараз у таких буклетах зазвичай вказується «проміжок» від мінімальної до максимальної межі діапазону потужності. Але орієнтуватися на мінімальний показник не варто. Потрібно враховувати свої нормальні умови роботи, додати «подушку безпеки» для випадків сівби в екстремальних умовах, якість передпосівної підготовки – і тоді отримаєте реально необхідну потужність для вашої ширини захвату.

Втім, буває і так, що розбіг діапазону потужності занадто великий, в результаті сільгоспвиробник не знає, на яку величину орієнтуватися. Наприклад, пропонується використовувати трактор від 250 до 400 к. с. Але машини такої потужності мають різний тяговий клас і цінові рамки. В такому випадку слід забути про буклет і порадитися з виробником, а також узагальнити досвід інших аграріїв, які працюють з аналогічними агрегатами.

Сумлінні виробники мають досить точний розрахунок, який враховує умови роботи машини і необхідну потужність, що вимагається при таких умовах на кожен метр ширини захвату. Наприклад, вони можуть розрахувати потрібний енергозасіб з точністю до 10 к. с.

Загалом фахівці сходяться на думці, що для забезпечення необхідної швидкості сівби необхідно брати трактор із запасом потужності не менше ніж 30% від середньої величини діапазону потужності.

Також при виборі трактора слід звернути увагу на гідравлічні можливості тягової машини, з якою буде агрегатуватися сівалка. Справа в тому, що всім високопродуктивним пневматичним сівалкам необхідний потік повітря, який створюється турбіною. Її обертає гідромотор, для якого потрібен постійний регульований потік масла з розподільника трактора. З імпортними машинами складнощів, як правило, не виникає. Але якщо аграрій задумав експлуатувати старі вітчизняні трактори, то у нього з’явиться проблема, адже вони таких можливостей не мають. Втім, якщо господарство не в змозі дозволити собі придбання більш нового трактора, можна встановити спеціальні опції, які необхідно замовити у постачальника сівалки ще на етапі її вибору.

Господарствам, які планують використовувати вітчизняний автопарк тракторів, також потрібно бути готовим до можливих складнощів з агрегатуванням електроніки: між старим трактором і сучасною сівалкою доведеться додатково прокладати електронну проводку.

Юрій Гринько, Дарина Харитонова, оглядачі