Несправжня борошниста роса: стратегія захисту

416
Несправжня борошниста роса

Що таке несправжня борошниста роса (НБР) – знає, напевно, кожен агроном, що пропрацював у полі хоча б кілька років. Зовсім недавно, у 2014–2016 рр., коли вегетаційні сезони в Україні ознаменувалися прохолодною та вологою погодою, НБР гучно заявляла про себе на посівах соняшнику, сої та ріпаку.

В 2017 р., незважаючи на велику кількість інфекції в попередні роки, хвороба розвитку не отримала – навесні для цього було недостатньо вологи.

Залежність прояву НБР від погоди – пряма: зараження рослин відбувається при частих дощах, насиченні ґрунту вологою, наявності крапель на рослинах і температурі від +9 до +22°С (оптимально +15…18°С).

За таких умов, якщо раніше спостерігалася інфекція, а вирощуваний сорт чи гібрид генетично нестійкий і не захищений фунгіцидами, можливе масове ураження несправжньою борошнистою росою, що призводить до значних втрат урожаю. Так, на посівах соняшнику в роки епіфітотій спостерігається зрідження сходів, загибель молодих рослин, недобір насіння може сягати 30-60%.

Звісно, важко прогнозувати, які умови складуться навесні та як це впливатиме на прояв НБР. А тому краще бути заздалегідь озброєними чітким розумінням стратегії захисту від хвороби, а для цього – знати біологічні особливості збудника та самого патологічного процесу.

Докладно вивчена несправжня борошниста роса на соняшнику, яку відносять до найбільш поширених і шкідливих хвороб культури. Ареал її поширення – між 40-ю і 55-ю паралелями північної широти, в Європі її часто виявляють в Іспанії, Франції, Польщі, Румунії, Болгарії, Молдові, Україні, Росії.

Збудник НБР соняшника – ооміцет Plasmopara halstedii (Farl.) Berl. et de Toni, син. Plasmopara helianthi forma helianthi Novot. и Plasmopara helianthi Novot.

Дослідниками (Н. С. Новотельновою, О. І. Тихоновим та ін.) описано шість форм симптомів прояву цієї хвороби:

  • 1 форма (спостерігається у фазах сходи – 3–6 пар листя). Загальна пригніченість рослин – відставання у рості, тонке стебло, недорозвинене коріння, дрібне листя, на верхньому боці його кутасті світло-зелені плями вздовж жилок; з нижнього боку на них – світлий наліт спороношення. Уражені рослини, як правило, гинуть, і тільки деякі утворюють дрібні (2–3 см в діаметрі) кошики без сім’янок
  • 2 форма (у фазах від 6-ї пари листя до формування насіння). Карликовість – відставання у рості, стебло вкорочене і потовщене, листя гофроване, на верхньому боці кутасті світло-зелені плями, які поширюються від основи листка вздовж жилок; з нижнього боку помітний наліт спороношення. Рослини надалі можуть проходити всі фази розвитку з утворенням кошика, але насіння щупле, недорозвинене, містить ознаки інфекції (рис. 1а)

    Несправжня борошниста роса. Карликовість
    Рис. 1а. Карликовість
  • 3 форма. Локальні плямистості листя – на верхньому боці великі кутасті розпливчасті плями світло-зеленого кольору, на нижньому – білий наліт спороношення (рис. 1б)

    Несправжня борошниста роса. Локальні плямистості листя
    Рис. 1б. Локальні плямистості листя
  • 4 форма. Безсимптомна – візуально ураження майже не виявляється, збудник локалізований у підземній частині стебла, і тільки в окремих випадках поширюється вгору на висоту близько 30 см, ознакою чого є характерне світло-зелене забарвлення стебла в цих місцях. Така форма хвороби свідчить про генетичну стійкість рослин
  • 5 форма (спостерігається після частих опадів у другій половині вегетації). Ураження зав’язі в кошиках – сектор засохлих квіток на фоні жовтих трубчастих квіток, на тильному боці кошика в цьому ж місці – темно-зелена секторна пляма (в міру пожовтіння кошика пляма зберігає зелений колір). Сім’янки пусті, кошики втрачають гнучкість
  • 6 форма. Безсимптомна пізня форма прихованого перебігу хвороби – без зовнішніх ознак ураження, але при цьому інфекція досягає насіння і передається потомству, в якого розвивається 4 форма хвороби.

У сої несправжня борошниста роса має назву «пероноспороз» (від назви збудника Peronospora manshurica Sydow.). Хвороба може набувати двох форм: у вигляді загального пригнічення рослин і хлоротичної плямистості листя (рис. 2).

Пероноспороз сої
Рис. 2. Пероноспороз сої

Звідки береться інфекція? Основні джерела інфекції – це ооспори збудника, які формуються в усіх уражених органах, але найбільше – у листі та коренях, зберігаються в рослинних рештках чи ґрунті до 7 років. В останні роки, в умовах короткої ротації соняшнику в сівозмінах, швидкими темпами відбувається накопичення інфекції. «Начинений» ооспорами ґрунт – як бомба уповільненої дії, готова «вибухнути», як тільки складуться сприятливі для збудника умови.

В ураженому насінні патоген може міститись у вигляді міцелію. І навіть здорові рослини соняшнику, що виросли в оточенні хворих, дають насіння, яке також є носієм інфекції збудника НБР (О. І. Тихонов, 1969).

Для сої насіннєва інфекція пероноспори також має істотне значення. За даними діагностичної лабораторії Plant clinic ТОВ Нертус Агро, в 2015–2017 рр., за результатами фітопатологічної експертизи 304 зразків насіння сої, пероноспороз виявлявся в середньому в 2,1% насіння, але в ряді партій – 12–20% насіння (максимально 21,2 %).

Як відбувається зараження? Первинне зараження рослин соняшнику, сої та ріпаку відбувається в період від проростання насіння до першої пари справжніх листків. Воно можливе лише при великій кількості ґрунтової вологи (наприклад, після сильних опадів). В добре зволоженому ґрунті ооспори проростають при температурі +12…15°С, утворюючи зооспорангії з зооспорами. Зооспори заражають молоді рослинки через кореневі волоски. Далі все залежить від захищеності рослини – генетичної чи хімічної.

У генетично захищених рослин (що мають ген стійкості проти домінуючої в регіоні раси збудника) включаються захисні механізми, завдяки яким патоген гине.

В сприйнятливих рослинах збудник розвивається дифузно, вільно проникає в коріння, стебло, листя, поширюється в міжклітинному просторі, а назовні через отвори продихів з нижнього боку листків виносить спороношення (зооспорангії з зооспорами), яке ми бачимо у вигляді світлого нальоту. Таке дифузне ураження – це практично загибель рослин, випадання їх з продуктивного стеблостою. Хворі рослини не піддаються лікуванню і вже не дадуть урожаю.

У сої дифузне ураження в умовах України трапляється рідше, ніж у соняшнику, але його досить для того, щоб винести інфекцію з ґрунту на поверхню.

Від дифузно уражених рослин інфекція поширюється дощем, вітром, комахами та стічними водами на великі відстані (до 500 м), викликаючи вторинне (локальне) ураження. Зооспори проростають в краплях води при температурі +9…22°С (оптимум +15…18°С), проникають у здорові рослини через продихи листків. Розвиток патогена відбувається обмежено, тільки в місцях проникнення в тканини рослини.

І якщо в посівах соняшнику, що добре продуваються, вторинне ураження НБР можливе тільки при дуже високій вологості (яка дає змогу зберігати необхідну для зооспор крапельну вологу), то в посівах сої сприятливі умови створюються і при меншій вологості, під зімкнутою вегетативною масою. Тому, починаючи з фази першого трійчастого листка, можливе лавиноподібне наростання хвороби, і ми бачимо пероноспороз сої саме у вигляді вторинного ураження – численних хлорозних плям на листі.

На основі сказаного вище можна стверджувати, що стратегія хімічного захисту від НБР має бути такою:

Пункт перший і найважливіший – потрібно убезпечити проростки і молоді рослини від найбільш шкідливого первинного зараження. Тому головний захист – від насіннєвої та ґрунтової інфекції – це ефективний протруйник.

Пункт другий – захищати посів від вторинної інфекції потрібно, якщо: 1) вирощується сприйнятливий сорт (гібрид), 2) погодні умови сприятливі для розвитку хвороби (прохолодно і волого), 3) не застосовувався або не спрацював протруйник і в посіві є хворі рослини (осередки інфекції). При поєднанні цих чинників слід проводити фунгіцидні обробки посівів: на соняшнику від фази 4–6 листків, на сої – від формування першого трійчастого листа і далі. Особливу увагу слід приділяти фунгіцидному захисту сої!

Обираючи ЗЗР, важливо враховувати, що збудники НБР – ооміцети – за своїми біологічними властивостями відрізняються від більшості патогенних грибів. І багато фунгіцидів проти них не працюють (оскільки у ооміцетів просто немає мішеней, на які націлені, наприклад, триазоли та інші д.р.).

Пункт третій – правильний підбір ефективних засобів захисту. Дійсно якісну роботу проти НБР забезпечують такі складові фунгіцидів: металаксил, цимоксаніл, фосетил алюмінію, азоксистробін, пікоксістробін, дімоксістробін, пропамокарб гідрохлорид.

Група компаній НЕРТУС для захисту від НБР (пероноспороз) пропонує:

– трикомпонентний протруйник для насіння соняшнику та ріпаку Фаер, т.к.с. (тирам, 400 г/л + тіабендазол, 20 г/л + металаксил-М, 116 г/л), який при нормі 2,5–3,0 л/т забезпечує 290–348 г ефективної проти НБР діючої речовини на тонну насіння;

– двокомпонентний фунгіцид для соняшнику, сої, ріпаку Брандер, к.с. (азоксистробін, 200 г/л + тебуконазол, 160 г/л), 0,8-1,0 л/га.

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2018