Максим Любимов – головний агроном СТОВ «Богданівське»

АВТОМАТИЗАЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ВИРОБНИЦТВА

137
Максим Любимов
Впровадження інформаційних технологій у процес управління – є надзвичайно важливим напрямом розвитку сучасного сільського господарства, зокрема рослинництва. Аграрії, розуміючи всі переваги таких нововведень, дедалі частіше запроваджують їх на своєму виробництві, адже, окрім підвищення контролю за всім технологічним процесом, це також дає змогу оптимізувати витрати. Сьогодні автоматизація, яка включає в себе й елементи точного землеробства, може бути успішно впроваджена практично на будь-якому сільськогосподарському виробництві.

 

ДОСЬЄ

Назва: СТОВ «Богданівське»

Місцезнаходження: с. Богданівка, Прилуцький район, Чернігівська область

Створено: 2000 рік

Спеціалізація: рослинництво – вирощування кукурудзи, соняшнику,
озимої пшениці, сої, багаторічних трав; тваринництво – ВРХ

Площа земель: 5300 гектарів

У господарстві, про яке піде мова в нашій статті, інформаційні технології у процесі виробництва почали використовувати не так давно, однак це вже дало свої перші позитивні результати. Гість номера Максим Любимов, головний агроном СТОВ «Богданівське», що розташоване у Прилуцькому районі Чернігівської області, поділився з нами особливостями агротехнологій і розповів про нововведення, втілені на підприємстві за останній рік. 

Агроном: Максиме Володимировичу, розкажіть, як давно ви працюєте в СТОВ «Богданівське» і що собою становить це підприємство.

Максим Любимов: Взагалі свою діяльність у сільському господарстві я розпочав 2006 року як науковий співробітник Луганського інституту агропромислового виробництва. В 2013 році став головним агрономом дослідного господарства інституту, яке на той час мало в обробітку 2000 га земель. Пізніше, у 2015 році переїхав працювати в Чернігівську область – спочатку голов­ним агрономом в ТОВ «Iванівка» з площею земель 10 000 га, а з весни 2016 року – в СТОВ «Богданівське». На сьогодні наше підприємство володіє земельним банком 5300 га і має два відділення: перше із площею 3300 га розташоване біля міста Прилуки, друге, близько 2000 га, – ближче до Полтавської області.

Ми займаємось вирощуванням таких культур, як озима пшениця, кукурудза, соняшник і соя. Частина площ зайнята багаторічними травами оскільки маємо також велику рогату худобу.

А.: Чи плануєте змінювати співвідношення площ за культурами в 2017 році порівняно з минулим роком і якщо так, то чому?

М. Л.: Так певні зміни у нас відбудуться. Насамперед ми вже збільшили площу озимої пшениці під урожай 2017 року – з 600 до 1000 га. Якщо порівнювати середню врожайність двох останніх років, то відповідь на запитання «чому» стає очевидною. Різниця майже удвічі – 32 у 2015 проти 61 ц/га у 2016 році. Найкраще поле забезпечило 77 ц/га за вологості зерна 14%. Разом із врожайністю значно зросла і рентабельність, наблизившись до інших високоприбуткових культур, тому не дивно, що керівництво прийняло рішення розширити площі під пшеницею.

Що стосується соняшнику – тут теж площі збільшились із 980 до 1600 га, адже культура котрий рік поспіль демонструє рентабельність, одну з найвищих серед польових культур, хоча середня врожайність у господарстві й залишилась на рівні попереднього року – 29 ц/га. А от площі під соєю ми скоротили – з 900 до 500 га, що пов’язано насамперед із особливістю наших ґрунтів, які є дещо кислими для цієї культури. Тому її вирощування в наших умовах більш ризиковане. Хоча, якщо подивитись на врожайність, то вона зросла з 22 у 2015 до 28 ц/га у 2016 році. В цілому ж рентабельність сої досить висока.

Решту площ, а це близько 2000 га, займатиме наша основна культура – кукурудза, середня врожайність якої за два останніх роки збільшилась із 90 до 100 ц/га.

Можливо, хтось скаже, що підвищення врожайності – це передусім заслуга сприятливих погодних умов. Я теж аналізував цей чинник. Спеціально замовив у Прилуцькій метеостанції дані щодо ГТК за останніх два роки з розбивкою за місяцями і звернув увагу на те, що коефіцієнт був однаковий, тобто зволоженість не відрізнялась. (ГТК – гідротермічний коефіцієнт, показник зволоженості території. Встановлюється відношенням суми опадів в мм за період з середньодобовими температурами  повітря від 10°C до суми температур за той самий час. Чим нижчий показник ГТК, тим більш посушлива місцевість – ред.)

А.: Чому зупинились саме на цих культурах?

М. Л.: Коли обирають культури, насамперед завжди враховується їх ліквідність. Всі культури, які ми вирощуємо, – ліквідні. Iнший момент – особливості регіону. Наша зона – це, перш за все, кукурудзяно-соєвий пояс. Тобто ці культури тут добре ростуть. Їм вистачає тепла та вологи. Щоправда, вирощування сої, як я вже говорив, обмежують наші ґрунти.

Пшениця – найбільш врожайна зернова колосова культура, яка водночас є досить прибутковою. Її вирощування також дає нам змогу дещо зменшити навантаження на техніку, проводячи сівбу частини площ восени.

Якщо розглядати соняшник, то ще 15 років тому ця культура в нашій зоні не вирощувалась. Зараз клімат потеплішав, з’явились нові гібриди, більш стійкі до хвороб, а також нові засоби захисту рослин, які дають змогу контролювати їх розвиток, тому великих проблем із вирощуванням соняшнику вже немає. Що стосується тепла, то його, в принципі, вистачає. В нашому регіоні встигають визрівати середньоранні та середньостиглі гібриди.

А.: Вирощуючи всього чотири культури, чи вдається вам дотримуватись сівозміни? I наскільки цей чинник важливий для вас?

М. Л.: Якщо говорити про сівозміну з наукової точки зору, в тому розумінні, як нас вчили в університетах, то можна сказати, що ми її дотримуємось не повною мірою. Взагалі вплив такого чинника, як сівозміна на врожайність за останніх 50 років значно зменшився. Так, якщо в 1950-х роках приріст врожаю від сівозміни був найвищим і міг досягати 25–50% залежно від культури, то в сучасних технологіях він знизився до 5–15%. Iснує багато господарств, які, вирощуючи всього 3–4 культури, а іноді й дві, отримують стабільно високі врожаї. Тобто тут все індивідуально. Основний акцент у цьому напрямку змістився з сівозміни на використання добрив і засобів захисту рослин.

Дві з культур, якими займаємось, – соя та кукурудза можуть вирощуватись беззмінно 2–3 роки в монокультурі, що ми і практикуємо. Пшениця у нас може повертатись через один-два роки. Iнша справа – соняшник. Його, за рекомендаціями багатьох вчених, потрібно повторно вирощувати не раніше ніж через 6–8 років. Але, як ми бачимо, сьогодні є багато вдалих прикладів, коли соняшник повертається на одне і те ж саме місце на 3–4 рік, а іноді й на другий, і особливих проблем з вирощуванням немає, врожайність не знижується. Звісно, у зонах, де ця культура більш популярна і займає більші площі, тобто в степу, існує багато ризиків, пов’язаних з частим її поверненням на те саме поле, таких як нестача вологи, хвороби, соняшниковий вовчок. Але в нашому регіоні вологи більше, з хворобами вже можна боротись, а соняшниковий вовчок тут не зустрічається. Взагалі ж ми намагаємось дотримуватись певної часової паузи і повертаємо культуру на попереднє місце не раніше ніж на четвертий рік.

Вирощування кукурудзи
Кукурудза в господарстві може вирощуватись беззмінно 2-3 роки в монокультурі

А.: Яка система обробітку ґрунту практикується в господарстві?

М. Л.: На всіх культурах – класичний обробіток з оранкою. Винятком може бути пшениця у тих випадках, коли попередник збирається пізно і просто не вистачає часу на проведення оранки. Так, цієї осені після збору попередника пшениці – соняшнику ми використовували лише дискування у два сліди. Далі проводили сівбу і прикочування з метою «підтягнути» вологу з нижніх шарів ґрунту. Були навіть такі поля, де період між збором врожаю соняшнику та сівбою пшениці становив усього два дні, тобто зібрали, на наступний день – дискування і далі сівба. Минулого року частину площ також почали обробляти глибокорозпушувачем для знищення «плужної підошви». Попередньо за допомогою пенетрометра провели аналіз площ на виявлення ущільнення та глибини його залягання і відмітили ті поля, які потребували цієї операції в першу чергу.

А.: Найбільші площі у вас займає кукурудза. Чому?

М. Л.: Кукурудза – хоч і затратна, але водночас стабільна з точки зору врожайності та ринку збуту культура. Технологія її вирощування не надто складна, а рентабельність досить висока.

А.: В чому полягають особливості вашої технології вирощування кукурудзи?

М. Л.: Якщо розглядати минулу осінь, то після збору попередника (кукурудзи, соняшнику, сої або пшениці) ми на одних площах провели оранку, а на – інших дискування і глибоке рихлення. Другий варіант здебільшого використовували на полях, де попередником був соняшник. Ці площі потребували подрібнення стебел, і саме тут було зафіксовано найбільш ущільнені місця. Ні мінеральні, ані органічні добрива з осені не вносились. Взагалі-то у нас був невеликий обсяг органіки, яку можна було внести під кукурудзу. Але з огляду на те, що всі поля, на яких планується ця культура, розташовані далеко від ферми, щоб оптимізувати логістику, ми використали добрива на площах поряд із фермою, де цього року буде вирощуватись соняшник.

Навесні перша операція – боронування і далі внесення аміачної води в нормі 120 кг/га діючої ваги. Далі передпосівна культивація і сівба із внесенням азото-фосфорно-калійного комплексного добрива в нормі 150 кг/га.

А.: Чи проводите додаткове протруєння насіння перед сівбою?

М. Л.: Минулого року не проводили, але це була наша помилка. Цього року обов’язково будемо обробляти насіння інсектицидом для боротьби з ґрунтовими шкідниками, зокрема, з личинками дротяника.

Після сівби вносимо ґрунтовий гербіцид Примекстра Голд 720 у нормі 3,5 л/га. На полях, де з’являються багаторічні бур’яни, зокрема березка польова, обприскуємо площі страховим гербіцидом Майстер Пауер в нормі 1,5 л/га з додаванням комплексу мікроелементів та гуматів. У фазі 10 листків проти хвороб обробляємо посіви фунгіцидом Ретенго в нормі 0,5 л/га. У фазу викидання волоті проти стеблового метелика на всіх площах вносимо трихограму у кількості 100 тисяч особин. Через 10 днів проводимо повторне внесення тієї ж кількості трихограми.

А.: Сьогодні не так часто зустрічаються господарства, які використовують трихограму в технології вирощування кукурудзи. Ви ж не відмовляєтесь від цього агроприйому.

М. Л.: Насамперед це вигідно економічно. Вартість однієї обробки, включаючи затрати на трихограму і послуги із внесення дельтапланом, становлять до 60 грн/га. Якщо ж порівняти з інсектицидом, то, залежно від препарату, затрати можуть становити приблизно 800 грн/га, тобто є різниця в рази.

Iнший момент – екологічний. Якщо, наприклад, трихограма попаде на бджолу чи комусь в город – нічого страшного не станеться, а інсектицид може заподіяти шкоди.

А.: Як обираєте гібриди?

М. Л.: В нашій зоні ми практикуємо висів гібридів із ФАО від 210 до 300. В основному це насіння трьох компаній: «Монсанто», «Сингента» і РАЖТ. Чому так? Коли я прийшов у господарство, тут вже працювали з цими гібридами, і за результатами врожайності я вважаю, що вони були підібрані вірно. Тому й на наступний сезон ми запланували переважно той самий асортимент.

А.: Що це конкретно за гібриди і яку врожайність вони забезпечили?

М. Л.: Це Аякс і Аксентус компанії РАЖТ, Делітоп і Кобальт – «Сингента» та ДКС 3507, ДКС 3476 – «Монсанто». Всі вони показали в заліку близько 100 ц/га, одні трішки більше, інші – менше. Але я б не став порівнювати їх буквально, оскільки вони мають різний індекс ФАО і вирощувались на різних полях. Якщо ж говорити про врожайність на конкретному полі, то найвищий результат забезпечив гібрид ДКС 3507 – 129 ц/га.

Паралельно з вирощуванням товарних посівів ми також проводили дослідження близько 20 гібридів інших компаній на власних демоділянках, але кращого результату не досягли.

З нових гібридів, які ми спробуємо цього сезону, можна виділити Фізікс компанії РАЖТ, ДКС 3511 – «Монсанто», Адевей – «Лімагрейн», Сенсор – «Євраліс» та кілька продуктів компанії «Піонер». Ці гібриди ми не тестували, але знаємо, що вони показують добрі результати в сусідніх господарствах.

А.: Під яку врожайність закладається технологія і в яку суму обходиться вирощування 1 га в розрізі ваших основних культур?

М. Л.: Минулого року план із кукурудзи становив 80 ц/га, тобто технологія розраховувалась на основі цього показника. На цей рік його збільшено до 90 ц/га. Що стосується затрат, то, за попередніми розрахунками, при нашій технології вирощування кукурудзи у 2017 році сума становитиме 20 500 грн/га.

Що ж до соняшнику, то в 2016 році нам потрібно було вийти на 25 ц/га, на цей рік план зріс до 28 ц/га. Вирощування одного гектару обійдеться у 12 700 грн. Я називаю цифри, враховуючи затрати на збирання врожаю.

Вирощування соняшнику
Площі під соняшником на 2017 рік збільшаться майже вдвічі, адже культура котрий рік підряд демонструє одну з найвищих рентабельностей

Щодо планів із пшениці – у 2016 році завданням було отримати 55 ц/га, у цьому сезоні – 65 ц/га. Затрати на технологію становитимуть близько 10 800 грн/га.

План із сої у 2016 році становив 20 ц/га, на цей рік – 28 ц/га. Затрати на вирощування одного гектара коливатимуться в межах 10 700 грн.

Звісно, ці розрахунки не є остаточними, адже впродовж сезону можуть виникнути різні непередбачувані обставини, які потребуватимуть здійснення додаткових операцій.

В цілому ж, якщо порівняти, для прикладу, показники врожайності у 2016 році та січневі ціни на продукцію, ми отримаємо досить непогану рентабельність на кожній із культур. Звичайно, в наші розрахунки не включено затрати на сушіння та зберігання, тим не менш, я вважаю, що це добрі показники.

А.: Сьогодні для управління технологічним процесом ви використовуєте певні інформаційні технології. Розкажіть про них детальніше. Що спонукало вас до їх запровадження? Адже далеко не всі агропідприємства готові вкладати кошти в подібні системи.

М. Л.: Причин таких нововведень було кілька. Основними з них є підвищення контролю за процесом виробництва, зменшення непродуктивних втрат, оптимізація технологічних операцій.

По суті, що таке автоматизація сільського господарства? Це вищий етап розвитку виробництва, на якому працівники вивільняються не тільки від фізичної праці, а й, частково, від функцій контролю за машинами, обладнанням, виробничими процесами та операціями з управління ними. Автоматизація сприяє підвищенню продуктивності й поліпшенню умов праці. Саме цього ми і намагались досягти. Доцільність застосування автоматизації також обумовлюється високим економічним ефектом.

Крім того, потрібно враховувати, що сільське господарство висуває низку специфічних вимог до методів і засобів автоматизації. Більшість технологічних процесів у галузі рослинництва пов’язано з живими організмами, які дуже сприйнятливі до порушення технології, тому неправильна робота, перебій у дії машин, зміна режимів технологічних процесів призводять до зниження якості сільськогосподарської продукції. Сучасні інформаційні системи дають змогу мінімізувати такі порушення і запобігають непередбачуваним втратам.

Коли я почав працювати в цьому господарстві рік тому, основні завдання, що їх ставили перед нами керівники, полягали у підвищенні результатів врожайності та оптимізації витрат. Звісно, щоб мати об’єктивну картину того, що відбувається на виробництві, й зрозуміти, де, можливо, ми недопрацьовуємо технологічно, а де, навпаки, затрати себе не виправдовують, потрібно було розпочати хоча б з елементарних систем моніторингу. Таким чином наше першочергове завдання полягало у проведені аналізу ґрунтів, впроваджені систем моніторингу технічних засобів, моніторингу стану посівів, а також перерахунку точної площі земель господарства.

А.: Чи виправдали проведені заходи ваші сподівання? I що в результаті ви отримали?

М. Л.: Акцентувати увагу на тому, чому необхідно проводити аналіз ґрунтів, думаю, не варто. Відомо, що цей захід дає змогу виявити проблемні ділянки полів і допомагає підібрати оптимальну систему удобрення, що, без сумніву, сприяє підвищенню врожайності й дає змогу уникнути зайвих витрат добрив.

В нашому випадку після проведення аналізу на всіх полях було відмічено, що вміст фосфору у ґрунті середній або підвищений, калію – середній, азоту – нижчий від середнього. Також ми виявили певний дефіцит деяких мікроелементів. У зв’язку з цим ми внесли відповідні зміни до системи удобрення, наприклад, перейшли на добриво, яке має підвищений вміст калію. Так, раніше система удобрення кукурудзи та соняшнику полягала у внесенні навесні аміачної води (60 кг/га в діючій вазі під соняшник та 120 кг/га – під кукурудзу) та фосфору і калію під час сівби в нормі 100 кг/га (зазвичай це була нітроамофоска – N16P16K16). Тепер, як я вже говорив, у технології кукурудзи з фосфорно-калійного живлення плануємо використовувати 150 кг/га азото-фосфорно-калійного комплексного добрива з формулою, де буде переважати калій (N8P17K29). Та сама ситуація і з соєю. Відмінність тільки в азотному живленні. Під сою ми даємо лише стартову дозу азоту (20–30 кг/га), щоб культура мала змогу живитись впродовж перших етапів вегетації, поки на корінні не зав’яжуться бульбочки, які будуть фіксувати азот із атмосфери самостійно.

Що ж стосується доцільності обладнання технічних засобів системами моніторингу, тут хочу зупинитись більш детально.

Важливою особливістю багатьох господарств, у тому числі й нашого, є розосередження сільськогосподарської техніки на великих площах і віддаленість її від ремонтної бази. Це викликає певні проблеми з контролем над всіма технологічними процесами і, як результат, операції проводяться неякісно або невчасно, а звідси й недоотримання врожаю.

Простій техніки, відхилення водія від заданого маршруту, використання транспорту в особистих цілях, зливання палива – все це обумовлено специфікою роботи сільськогосподарських підприємств. Системи моніторингу транспорту дають змогу контролювати місцезнаходження і роботу сільгосптехніки в режимі реального часу і зводять до мінімуму дії несумлінних водіїв.

В цілому сучасні системи моніторингу дають можливість зафіксувати, як довго працювала техніка, скільки часу вона перебувала в русі й на холостому ходу, а також проконтролювати, який був пробіг і скільки палива витрачено за конкретний проміжок часу.

Крім того, завдяки датчику конт­ролю палива можна отримувати такі дані, як поточний рівень палива в баку, графік рівня палива за обраний період, а також відомості про заправки та зливи.

До інших переваг GPS-моні­торингу варто віднести можливість автоматично розрахувати, яку кількість гектарів було оброблено чи засіяно і з якою швидкістю це відбувалося. Можна наочно побачити на карті, як була оброблена або обробляється площа конкретного поля, чи не пропускав водій ділянки поля, який обсяг польових робіт він виконав за день, о котрій годині почав фактично працювати на конкретному полі й коли закінчив, а також чи не відлучався у процесі роботи в особистих справах.

Таким чином, впровадження систем моніторингу транспорту дає змогу зробити контроль автопарку більш прозорим і керованим, тим самим дисциплінуючи і організовуючи працівників.

Навесні 2016 року наше керівництво вже почало впроваджувати деякі системи GPS-моніторингу транспортних засобів. Щоправда, доступ до даних контролю, окрім керівництва, мала лише служба безпеки. Я звернувся до керівників із проханням надати доступ і мені. Адже досить часто, особливо в «гарячий» сезон, буває так, що технологічні операції проводяться одночасно на різних, віддалених одне від одного полях, і тоді доводиться їздити між ними для здійснення контролю. З GPS-моніторингом я можу постійно контролювати роботу всієї техніки, а не лише на тому полі, де перебуваю особисто.

Супутниковий моніторинг полів
Супутниковий моніторинг полів на основі індексу NDVI дає змогу вести спостереження за зміною стану вегетації рослин

Наступна система, або, швидше, програма, яку ми встановили на підприємстві, – це супутниковий моніторинг стану полів на основі індексу NDVI (вегетаційний індекс). Це рішення дає змогу вести спостереження за зміною стану вегетації рослин на основі щотижневих знімків високої якості. Після отримання супутникових знімків можна відстежити позитивні та негативні динаміки розвитку культур і отримати повну картину стану посівів на полях, а також задати точні GPS-координати для проведення наземного огляду цих ділянок.

Аналіз продуктивності полів проводиться на основі порівняння супутникових знімків, зроблених із певною періодичністю впродовж того чи іншого відрізку часу. В результаті ми можемо отримати картину закономірного розвитку біомаси впродовж багатьох років, особливостей мікроклімату і рельєфу, наприклад, побачити, що на певних ділянках стан посівів на полях завжди гірший, ніж на інших.

Таким чином, господарство отримує дані, які можуть бути використані для побудови картограм внесення добрив, оптимізації меж посівних площ або перегляду технологій обробки ґрунтів на окремих полях чи ділянках поля.

Також у системі можна проставити опис кожного поля, що містить його параметри, властивості ґрунту або врожайність. Це дає змогу в майбутньому швидко знайти всі ключові характеристики поля, просто натиснувши курсором по ньому на карті, й не звертатися щоразу за цією інформацією до своїх записів.

Ще одна операція, яку ми здійснили минулого року, – це перерахунок площі земель господарства. Його ми провели за допомогою все тієї ж програми GPS-моніторингу: просто запустили трактор по периметру полів і отримали точну площу.

Чому це було для нас важливо? Справа в тому, що на сьогодні у нас ще не вистачає власної техніки для здійснення всіх технологічних операцій, і частину тракторів, обприскувачів, комбайнів ми наймаємо, а це додаткові витрати. Тому нам потрібно було розуміти, якою фактичною площею ми оперуємо, щоб уникнути перевитрат. В результаті фактична площа виявилась дещо меншою від заявленої, і ми отримали суттєву економію.

Насправді ж ці програми моніторингу, які ми використовуємо,  – це лише найпростіші заходи, які в майбутньому можуть доповнюватись іншими елементами інформаційних технологій і точного землеробства, наприклад, встановленням систем паралельного водіння чи диференційованого внесення добрив тощо. Однозначно ми не плануємо на цьому зупинятись.

Думаю, що рано чи пізно господарства усвідомлять необхідність використання таких систем, адже з кожним роком інформаційні технології все більше і більше входять у наше повсякденне життя.

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2017