Контроль хвороб картоплі під час зберігання

80
Контроль хвороб картоплі під час зберігання

Урожайність і товарність картоплі, а також інтенсивність розвитку захворювань бульб при зберіганні перебувають у прямій залежності від ступеня прояву хвороб картоплі в період вегетації. Заходи, що знижують розвиток хвороб впродовж вегетаційного періоду, дають змогу отримати більшу кількість здорових бульб із мінімальною сприйнятливістю до збудників хвороб і розвитку їх у період зберігання.

Картопля вражається багатьма шкідливими організмами грибного, бактеріального та фітогельмітозного походження. Особливо небезпечно, якщо бульби уражені комплексом збудників патогенів, що призводить до змішаної інфекції. Найбільш шкідливими хворобами при зберіганні картоплі є суха фузаріозна та мокра бактеріальна гнилі, змішані гнилі, а також хвороби, які сприяють розвитку гнилей: фітофтороз, фомоз, кільцева гниль і різні види парші.

СУХА ФУЗАРІОЗНА ГНИЛЬ

Суха фузаріозна гниль є найпоширенішим та найбільш небезпечним захворюванням картоплі при зберіганні не тільки в Україні, а й в багатьох країнах світу. Багато дослідників відводять їй друге місце за шкодочинністю після фітофторозу. Ця хвороба дуже поширена в період зберігання картоплі; вона проявляється через кілька тижнів після закладання бульб на зберігання.

Спочатку на поверхні бульб з’являються сірувато-бурі, дещо вдавлені в м’якоть плями. З часом вони збільшуються, шкірка на них зморщується, утворюючи концентричними колами складки. На ураженій частині бульби з’являються невеликі випуклі сірувато-білі, рідше жовтуваті або рожеві подушечки спороношення гриба. М’якоть під плямою набуває бурого кольору. В уражених бульбах під впливом ферментів збудника руйнуються стінки клітин і протоплазми. Неушкодженими залишаються лише зерна крохмалю. Бульба стає м’якою, сухою, в ній утворюються порожнини, заповнені пухнастим міцелієм білого, жовтуватого або блідо-рожевого кольору. Поступово захворювання поширюється на всю бульбу, яка значно зменшується в розмірах.

Суха фузаріозна гниль
Суха фузаріозна гниль

У сухому сховищі уражена хворобою бульба перетворюється в «мумію», стає легкою і настільки твердою, що важко піддається розрізанню ножем. В умовах підвищеної вологості уражена тканина набуває більш трухлявої консистенції, при натискуванні з неї виділяється вода, але уражені ділянки не перетворюються в мокру слизисту масу з неприємним запахом, що є характерним для бактеріальної мокрої гнилі.

Суху гниль викликають гриби з роду Fusarium. Здебільшого виявляють такі види збудника: F.oxysporum Snyd.; F.sambucinum Fexl; F.solani (Mart.) App.; F. Avenaceum Sacc. Представники роду Fusarium належать переважно до напівсапрофітів, що дає їм змогу тривалий час зберігатися у ґрунті та сховищі. Більшість дослідників відносять цей гриб до ранових паразитів. Первинне джерело інфекції – конідії, що проростають на бульбах, чи хламідоспори, які не здатні проникнути в бульбу через непошкоджену шкірку.

Здебільшого бульби уражуються збудником сухої гнилі через механічні пошкодження, або ж ті, що уражені фітофторозом, звичайною та порошистою паршею, пошкоджені комахами чи нематодами. Оскільки різні гриби роду Fusarium, що спричиняють суху гниль, мають неоднакові вимоги до зовнішніх умов, хвороба може розвиватися за різної температури та вологості. Оптимальна температура для розвитку більшості видів становить 10–20°С. Для проростання спор і проникнення в бульбу потрібна висока вологість. Після проникнення в бульбу гіфи гриба поширюються по клітинах і в міжклітинному просторі.

Як правило, поширення сухої гнилі відбувається за допомогою конідій, проте джерелом інфекції може бути і грибниця. Але основним джерелом є уражені садивні бульби, рослині рештки у ґрунті, наявність латентної інфекції в бульбах, непродезинфіковані картоплесховища.

У період зберігання бульб хвороба контактним шляхом практично не розповсюджується. В основному бульби в цей період перезаражуються конідієспорами гриба за наявності механічних пошкоджень.

При нормальних умовах зберігання втрати від хвороби зазвичай становлять 7–11%. При зберіганні картоплі в умовах підвищеної температури та вологості вони можуть досягати 30 і навіть 50%. Шкодочиність сухої гнилі не вичерпується втратами при зберіганні. Висаджені в ґрунт насіннєві бульби, які уражені хворобою, призводять до значного зрідження насаджень. Хворі бульби є причиною затримання росту і розвитку рослин у період вегетації, а також раннього відмирання, що призводить до недобору врожаю. Від уражених насіннєвих бульб у потомстві отримують зовні нібито здорові бульби, проте під час зберігання їх втрати від сухої гнилі зростають.

Заходи боротьби:

  • здійснення комплексу захисних заходів проти хвороб і шкідників бульб картоплі в процесі вегетації культури;
  • забезпечення врожаю здорових бульб із непошкодженим покривом;
  • внесення оптимально збалансованих норм добрив;
  • зменшення механічних пошкоджень бульб у процесі збирання, транспортування, сортування та перебирання;
  • правильний режим зберігання бульб із дотримуванням лікувального періоду;
  • мінімальна кількість перебирань, зокрема зимових, оскільки це призводить до травмування та поширення інфекції на здорові бульби;
  • ретельне перебирання у весняний період;
  • очищення та дезинфекція картоплесховищ.

ФІТОФТОРОЗ

Що стосується фітофторозу, то це, в першу чергу, хвороба періоду вегетації, але спори гриба під час дощів потрапляють у ґрунт та інфікують бульби, обумовлюючи таким чином їх гниття при зберіганні. Особливо уражаються недозрілі або механічно ушкоджені бульби. Ураження бульб хворобою можна встановити через 2–3 тижні після збирання, коли у масі проявляються бурі вдавлені тверді плями з коричневим відтінком. При розрізі бульби спостерігається проникнення плям у вигляді коричневих смужок всередину тканини.

Фітофтороз
Фітофтороз

Через уражені фітофторозом місця легко проникають бактерії та інші шкідливі організми, в результаті чого в умовах високої вологості бульби загнивають за типом мокрої гнилі, а при пониженій вологості на них розвивається суха фузаріозна гниль. У зв’язку з цим наприкінці періоду зберігання картоплі рідко зустрічаються бульби з типовими ознаками фітофторозу.

Для запобігання розвитку фітофторозу вирішальне значення має сортування картоплі перед її закладанням на тривале зберігання. Краще зробити це двічі. Бульби з явно вираженими ознаками хвороби видаляють одразу ж під час збирання. Решту матеріалу розміщують невеликими партіями і залишають на 20–22 дні. Це так званий провокаційний період, протягом якого виявляється прихована інфекція. Після цього сортують іще раз і лише потім закладають картоплю на зберігання. Навесні цю партію картоплі потрібно ще раз відсортувати, оскільки уражені бульби будуть головним джерелом інфекції.

ФОМОЗ

Фомоз, або фомозна гниль зустрічається в багатьох господарствах України. Фомозна гниль уражує бульби, стебла та столони картоплі. Збудник захворювання проникає в бульби тільки через різні механічні пошкодження, але за наявності крапельної вологи. Здорові бульби можуть заражатись при контакті з хворими під час збирання урожаю, перебирання картоплі, підготовки бульб до зберігання, транспортування та зберігання.

Фомоз
Фомоз

Iнфекція поширюється з частками ґрунту і хворими бульбами, комахами, через повітря та тару. Зовнішні ознаки захворювання проявляються тільки через декілька тижнів і навіть місяців після збирання (з січня по квітень). Ознаками захворювання фомозом під час зберігання є округлі вдавлені плями (виразки) діаметром 20–25 мм, які нагадують слід від ґудзика, шкірка на плямі натягнута. Рідше трапляється некрозна форма ураження бульб фомозною гниллю – зовні плями нагадують ураження фітофторозом, проте ураження не поширюється всередину бульби. Фомоз на бульбах під час зберігання майже завжди розвивається у комплексі з сухою фузаріозною гниллю та іншими хворобами.

ЗВИЧАЙНА ТА ЧОРНА ПАРША

Важливе місце в ураженні та поширенні хвороб під час зберігання належить різним видам парші: звичайній та чорній (ризоктоніозу). На поверхні бульб, уражених звичайною паршею, розвиваються глибокі пласкі або випуклі виразки неправильної форми. Зливаючись, виразки часто утворюють суцільну рвану шкірку. Порушення суцільності покривних тканин на місцях виразок створює сприятливі умови для зараження бульб під час зберігання збудниками сухої та мокрої гнилей.

Чорна парша
Чорна парша

При ураженні чорною паршею на поверхні бульб розвиваються невеликі пласкі чорні та блискучі випуклі коростинки (склероції) неправильної форми різної величини (1–5 мм), які зовнішнім виглядом нагадують невеличкі шматочки чорнозему, що прилипли до її поверхні, у зв’язку з чим хвороба отримала назву «чорна парша». Склероції нещільно з’єднанні з поверхнею бульби, вони легко зішкрібаються без пошкодження бульби, але не відмиваються водою. Бульби, уражені ризоктоніозом, втрачають товарний вигляд і швидко загнивають у сховищі.

ЗАГАЛЬНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

В зимовий період у сховищі, де зберігається насіннєва картопля, слід підтримувати температуру в межах 2–4°С, відносну вологість 85–90% і суворо дотримуватися санітарного режиму. Хворі бульби, виявлені в період зберігання, необхідно негайно видаляти, масове ж перебирання бульб у цей період допускається лише в разі значного їх ураження хворобами (8–10%). В період зберігання проводиться обов’язкова перевірка стану картоплі. Для аналізу беруть пробу – 200 бульб від кожної однорідної партії вагою до 16 т в 10–15 місцях з верхнього і нижніх шарів. При аналізі проби визначають відсоток бульб, уражених різними хворобами. Для виявлення внутрішньої інфекції 100 бульб розрізають.

Слід пам’ятати, що хвороби зберігання якщо і не знищують весь урожай, то істотно знижують товарну цінність продовольчої картоплі через збільшення відходів при споживанні, зниження вмісту крохмалю та погіршення харчових якостей. Використання хворих бульб на насінницькі цілі знижує урожай на 15–40%.

Т. М. Купріянова, канд. с.-г. наук,завідувач відділу виробництва, зберігання і переробки, Інститут картоплярства НААН України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2017