Контроль бур’янів у посівах сої під час вегетації

415
Контроль бур’янів у посівах сої під час вегетаціїї

ОГЛЯД ДІЮЧИХ РЕЧОВИН ГЕРБІЦИДІВ ДЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ ПІД ЧАС ВЕГЕТАЦІЇ

Обробіток гербіцидами під час вегетації сої, на думку багатьох вчених і аграріїв, є менш небезпечним, ніж застосування ґрунтових гербіцидів, оскільки їх вносять у період, під час якого бур’яни перебувають у найбільш вразливих фазах росту й розвитку до впливу хімічних речовин.

Ефективний контроль однорічних злакових і двосім’ядольних бур’янів під час етапу органогенезу 2–3 справжніх листки культури забезпечує застосування після сходів препаратів на базі інгібіторів АЛС похідних імідазоліну, а саме: із вмістом діючої речовини імазамокс, 40 г/л, з нормою витрати 0,75–1 л/га або імазамокс, 120 л/га, з нормою витрати 0,25–0,35 л/га.

При цьому необхідно пам’ятати, що стійкими до діючої речовини імазамокс є однорічні двосім’ядольні бур’яни з родини лободових.

Гербіциди з діючою речовиною імазамокс пригнічують як вегетуючі, так і нові проростки бур’янів за рахунок ґрунтової активності, стримують появу наступної хвилі бур’янів. Такі препарати ефективно діють на широкий спектр дводольних і злакових бур’янів: види щириць, види мишію, канатник Теофраста, вівсюг звичайний, просо куряче, галінсогу дрібноквіткову, фіалку польову, підмаренник чіпкий, паслін чорний, рутку лікарську, талабан польовий, гірчицю польову. Дещо нижча їх ефективність щодо контролю видів гірчаків, празелені звичайної, фіалки польової.

Крім зазначеного, препарати зі вмістом діючої речовини імазамокс, 120 л/га, представлені як ефективні для знищення і багаторічних бур’янів, зокрема, осоту жовтого, пирію повзучого. Для отримання максимальної ефективності краще вносити такі препарати під час ранніх фаз росту бур’янів (2–4 справжніх листки) та за наявності 1–2 листків у культури.

Окрім сегетальної рослинності, гербіциди з діючою речовиною імазамокс ефективні для контролю падалиці зернових і гречки. За умов вчасного та якісно виконаного обприскування посівів гербіцидами з діючою речовиною імазамокс забезпечується максимально ефективний контроль бур’янів до кінця вегетації культури.

Амброзія полинолиста є чутливою до дії препаратів на основі діючої речовини імазамокс.

Застосування гербіцидів із діючою речовиною імазамокс під час фази розвитку культури перший трійчастий листок і коли злакові бур’яни ще повністю не зійшли, призводить до зниження ефективності. Тому з метою отримання високої ефективності обприскування необхідно здійснювати за оптимальних строків.

Для контролю дводольних бур’янів допускається застосування імазамоксу в баковій суміші з бентазоном. Наприклад, імазамокс, 22,4 г/л + бентазон, 480 г/л. Загалом пропорцію препаратів необхідно коригувати у кожному випадку окремо.

Діюча речовина імазамокс інгібує синтез протеїну в бур’янах. Внаслідок її дії молоде листя жовтіє, точки росту відмирають, призупиняється розвиток рослин бур’янів, спостерігається карликовість і, як наслідок, загибель рослин. Ріст бур’янів призупиняється вже через кілька годин після застосування, при цьому видимі ознаки загибелі рослин бур’янів не спостерігаються – вони проявляються пізніше, а повна їх загибель настане через 3–6 тижнів після обприскування.

Для обмеження шкідливості однорічних двосім’ядольних бур’янів застосовують гербіциди зі вмістом діючої речовини бентазон, 480 г/л, з нормою витрати 1,5–3 л/га (1–3 справжніх листки культури)

Гербіциди на основі діючої речовини бентазон, яким характерна селективна дія по відношенню до сої, ефективні для контролю пасльону чорного, ромашки непахучої, підмаренника чіпкого, талабану польового, зірочника середнього, галінзоги дрібноквіткової, гірчиці польової, редьки дикої, волошки синьої, осоту, гірчаків, нетреби, щириці, капустяних бур’янів. У разі слабкого забур’янення посівів сої і в ранні фази розвитку бур’янів можливе внесення бентазону з мінімальною нормою витрати, а за надмірної забур’яненості та в пізніші фази розвитку бур’янів норма витрати має бути максимальною. Для обмеження шкідливості коренепаросткових бур’янів і пасльону чорного високоефективним буде дворазове обприскування посівів гербіцидами на основі діючої речовини бентазон із нормою витрати 1,5 л/га, що у підсумку має становити 3 л/га, та з інтервалом 20 днів.

Для досягнення максимальної ефективності гербіцидів на основі діючої речовини бентазон під час обприскування необхідно наносити робочий розчин таким чином, щоб листя і стебла бур’янів були повністю змоченими. Обприскування необхідно здійснювати по бур’янах, які не перекриті листям культури й доступні для потрапляння на них препарату.

Для знищення чутливих бур’янів (2–6 листків) на ранніх фазах розвитку рекомендовано застосовувати гербіциди із вмістом діючої речовини тифенсуль­фурон-метил, 750 г/кг, з нормою витрати 6–8 г/га + ПАР Тренд 90, 200 м л/га. Діюча речовина поглинається листям бур’янів і переміщується до точок росту, в результаті зупиняється поділ клітин пагонів і коренів. Препарати на основі цієї діючої речовини пригнічують фермент АЛС (ацетолактатсинтазу) і зупиняють ріст рослин через кілька годин після внесення. Симптоми відмирання та пожовтіння з’являються протягом тижня. Повна загибель бур’янів відбувається через 2–3 тижні. Менш чутливі бур’яни зупиняються в рості й не конкурують із культурою.

Чутливими до дії активної речовини тифенсульфурон-метил є такі основні бур’яни: канатник Теофраста, щириця розлога, падалиця ріпаку і соняшнику, лобода біла (2–4 л), види жабрію, види ромашки, види гірчаків, портулак городній, редька дика, гірчиця польова, сухоребрик лікарський, зірочник середній, талабан польовий та інші. Середньочутливими є амброзія полинолиста (2 листки), осот польовий, підмаренник чіпкий, осот жовтий та інші. Стійкість до дії цих гербіцидів проявляють березка польова, види молочаю, галінсога дрібноквіткова, паслін чорний.

Гербіциди на основі діючої речовини тифенсульфурон-метил застосовують для контролю однорічних дводольних бур’янів у посівах сої з помірним і середнім ступенем забур’янення чутливими бур’янами вузькорядного способу з міжряддям 15–22 см. Їх також використовують як страхові гербіциди після того, як дія ґрунтових препаратів не дала ефекту, або для контролю повторної хвилі забур’яненості, особливо бур’янами з родини капустяних.

На полях із широкорядним способом сівби з середнім і високим ступенем забур’янення, зокрема, пасльоном чорним, амброзією полинолистою, лободою білою, дурманом та іншими, доцільно використовувати бакову суміш з гербіцидами із вмістом діючої речовини бентазон. Синергічне посилення фітотоксичної дії дає змогу зменшити норми внесення компонентів, завдяки чому підвищується селективність щодо сої та зменшується вірогідність накопичення залишків діючих речовин у ґрунті.

Під час застосування препаратів необхідно дотримуватися етапів розвитку культури і бур’янів: рослини сої – після розкриття першого трійчастого листка – до початку бутонізації; бур’яни – 2–4 листки, рослини бур’янів із родини капустяних – до 15 см заввишки.

Виробники препаратів рекомендують застосовувати грамініциди не раніше ніж через 5 днів після обприскування гербіцидами на основі діючої речовини тифенсульфурон-метил.

Для контролю однорічних дводольних бур’янів посіви сої під час фази вегетативного розвитку 1–4 трійчастих листки культури й на ранніх фазах росту бур’янів обприскують гербіцидами, у складі яких поєднано дві діючі речовини: бентазон, 352,4 г/л + ацифлуорфен, 161,7 г/л, з нормою витрати 1,5–2 л/га.

Діюча речовина ацифлуорфен має чітко виражену контактну та системну дію, селективна, абсорбується листками та корінням, переміщається у рослині. Інгібує фермент, який бере участь у синтезі хлорофілу. Загибель бур’янів відбувається внаслідок руйнування їхніх клітинних мембран.

Діюча речовина бентазон проявляє контактну дію, поглинається листям у місці потрапляння, блокує фотосинтетичний транспорт електронів, внаслідок цього переривається асиміляція СО2, ріст рослини зупиняється, руйнуються клітинні мембрани, що призводить до загибелі.

Препарат є високоефективним контактно-системним гербіцидом завдяки інноваційно створеній комбінації діючих речовин. Він ефективно контролює види щириці, гірчаків, паслін чорний, амброзію, види хрестоцвітих, падалицю ріпаку та соняшнику (в тому числі стійких до дії гербіцидів ALS-інгібіторів). Відсутня післядія на наступні культури у сівозміні. Селективний по відношенню до культури.

Не рекомендується поєднання гербіциду із протизлаковими гербіцидами, фосфорорганічними препаратами, мікродобривами та поверхнево активними речовинами.

Покращеним впливом під час контролю найбільш проблемних однорічних двосім’ядольних бур’янів, а також видів пасльону чорного, дурману, нетреби звичайної, лободи білої, канатнику Теофраста, видів щириць і гірчаків, падалиці соняшнику та ріпаку характеризуються гербіциди, у складі яких поєднано дві діючі речовини: тифенсульфурон-метил, 187,5 г/кг, + хлоримурон-етил, 187,5 г/кг, норма витрати яких становить 35 г/га.

Це системні гербіциди з поєднанням двох спеціалізованих активних речовин, які швидко потрапляють у листя й корені бур’янів, забезпечуючи листкову та часткову ґрунтову дію. Діючі речовини блокують фермент АЛС (ацетолактатсинтазу), зупиняючи ріст рослин чутливих видів бур’янів через кілька годин після внесення.

З метою контролю широколистяних бур’янів у посівах сої застосовують препарати із вмістом діючої речовини ацифлуорфен, 214 г/л, з нормою витрати 1,0–2,0 л/га. Такі препарати є післясходовими селективними системними гербіцидами групи нітрофенолів.

Гербіциди із вмістом ацифлуорфену ефективні для обмеження шкідливості редьки дикої, гірчаку почечуйного, зірочника середнього, фіалки польової, видів щириць, гірчиці польової, галінсоги дрібноквіткової, падалиці ріпаку та соняшнику, підмаренника чіпкого, амброзії полинолистої, портулака городнього, ромашки лікарської та інших.

Гербіцид швидко абсорбується і поширюється у рослинах бур’янів у надземній частині та в коренях. Загалом ацифлуорфен має чітко виражену контактну і системну дію, селективний, не тільки абсорбується листками та корінням, а й може рухатися рослиною. Інгібує фермент, який бере участь у синтезі хлорофілу. Загибель бур’янів відбувається внаслідок руйнування їх клітинної мембрани. Проникаючи у рослини бур’янів, діюча речова пригнічує процеси синтезу білка та хлорофілу, зупиняє процес перетворення енергії, вводить бур’ян в стан стресу. Повна загибель бур’янів відбувається через 3–4 дні.

Такі гербіциди рекомендується застосовувати за наявності у рослин бур’янів від 2 до 6 листків, але не пізніше від часу появи 1–4 трійчастих листків у сої.

Обприскування краще здійснювати у теплу, безвітряну, відносно вологу погоду з температурою повітря в межах +15…+25°С. Застосовувати гербіциди на основі активної речовини ацифлуорфен для обприскування посівів, які пошкоджені шкідниками або хворобами, а також у спекотну погоду, при температурі повітря вище +25°С, а також у разі можливих нічних приморозків не рекомендується.

У посівах сої для контролю дводольних і злакових бур’янів застосовують гербіциди із вмістом діючої речовини на основі хлоримурон-етилу, 750 г/кг, які є післясходовими системними селективними гербіцидами групи сульфонілсечовини. Норма витрати таких препаратів становить 0,012–0,014 кг/га з додаванням ПАР 0,2 л/100 л робочого розчину. Посіви сої обприскують за наявності від 1 до 5 трійчастих листків, а розвиток бур’янів має відбуватися активно, але не пізніше від появи 4 листків для широколистяних і 3 листків для бур’янів з вузькими листками.

Гербіциди застосовують з метою обмеження шкідливості таких бур’янів: осот польовий, види сухоребрика, амброзія полинолиста, редька дика, види молочаю, жабрій звичайний, види гірчаку, гірчиця польова, види мишію, види проса, види щириці, падалиця соняшника, зірочник середній, паслін чорний та інші.

Активна речовина хлоримурон-етил швидко абсорбується надземною частиною бур’янів і переміщається у зони росту коренів і стебел. Блокує фермент ацетолактатсинтази, який сприяє синтезу незамінних амінокислот: лейцину та валіну, відтак поділ клітин і розвиток бур’янів припиняється. Видимі ознаки дії з’являються впродовж 3–5 днів, хлороз листя та повна загибель спостерігаються через 1–3 тижні після застосування.

Основними рекомендаціями, яких необхідно дотримуватися під час застосування таких препаратів, є оптимальна температура від +10 до +27°С (не нижче ніж 5°С) і безвітряна погода; їх також бажано вносити за помірної вологості ґрунту. Дощ або зрошення через 1–3 дні після застосування покращує ефективність дії. Не рекомендується застосовувати у посівах сої, які перебувають у стресовому стані, зокрема, через понижену температуру повітря, спеку, засуху, механічне пошкодження або в разі заводнення після зливи, наявності роси або її залишків на поверхні бур’янів. Недоцільно застосовувати на ґрунтах з рівнем рН вище ніж 7.

Широким спектром дії відрізняються препарати на основі поєднання двох діючих речовин: імазетапір, 450 г/кг, + хлоримурон-етил, 150 г/кг. Посіви сої обприскують, застосовуючи норму витрати препарату 0,1 кг/га, на ранніх фазах розвитку вегетуючих бур’янів (злакові – до 2–3 листків, дводольні – до 4–6 листків) незалежно від фази розвитку культури. Такі препарати є селективними двокомпонентними гербіцидами для захисту посівів сої від однорічних і деяких багаторічних дводольних та злакових бур’янів. Амброзія полинолиста належить до групи бур’янів, які є високочутливими до дії таких препаратів. Поєднані у препараті два активних інгредієнти належать до групи інгібіторів синтезу ацетолактатсинтази. Завдяки цьому впродовж кількох годин після обприскування вони проникають через листя і корені, пересуваються флоемою і ксилемою та накопичуються в точках росту, пригнічуючи процеси синтезу протеїну, що призводить до порушення поділу та росту клітин меристем.

Гербіциди з таким механізмом дії зупиняють ріст бур’яну через кілька годин після обробки, і майже відразу він припиняє конкуренцію з рослинами сої. Впродовж 1–3 тижнів після обприскування листки стають хлоротичними, точки росту поступово відмирають, коренева система не розвивається. Ледь утворені молоді корінці, досягнувши довжини 1–1,5 см, також гинуть. Період захисної дії посівів сої триває весь період вегетації культури.

Препарати на основі діючої речовини імазетапіру – гербіциди для захисту сої від широкого спектру однорічних злакових і дводольних бур’янів, у тому числі карантинних, зокрема, видів повитиць і амброзій та зниження забур’яненості полів багаторічними бур’янами.

Імазетапір можна вносити під час передпосівної (з неглибоким загортанням у ґрунт), досходової (після висіву до сходів) і післясходової (бур’яни у фазі 1–4 листків) обробок. Спосіб застосування гербіцидів залежить від ґрунтово-кліматичних умов, агротехніки, наявності необхідної техніки тощо. Такий широкий вибір способів внесення надає агроному можливість застосувати препарати у більшому проміжку часу з урахуванням умов свого господарства та специфіки забур’янення полів.

Потрапляючи всередину рослин, гербіциди на основі цих діючих речовин здійснюють системний вплив на клітинному рівні, а саме: блокують синтез протеїнів, що призводить до обмеження чисельності сегетальної рослинності. Швидкість впливу на бур’яни залежить від їх фаз розвитку. До сходів у дводольних бур’янів ріст припиняється під час фази 2 листочків. Після сходів розвиток рослини зупиняється всього лише через кілька годин після обприскування.

Діюча речовина препарату завдяки своїм властивостям створює умови, за яких розчин тривалий час зберігає свою активність. Препарати не фітотоксичні для сої (за дотримання норми витрати і регламенту застосування), для них передбачено кілька способів і строків внесення. Раннє післясходове застосування у посівах сої – найбільш ефективне використання гербіцидів на основі діючої речовини імазетапір. У цей період ефективною буде обробка дводольних бур’янів, які мають не більше ніж 4, а злакові – 2–3 листки.

Найбільш ефективна обробка гербіцидами у безвітряну, м’яку, теплу погоду. Недоцільно застосовувати їх у посушливий період та у вітряну погоду; не варто також перевищувати обумовлену норму витрати робочої рідини, оскільки в такому разі розчин стікає із рослин на ґрунт. Найбільшу токсичність гербіциди проявляють за температури повітря 18–24°С.

У статті для прикладу наведено стандартні препарати, які застосовуються для контролю сегетальної рослинності в посівах культури. Вичерпний асортимент гербіцидів, які можуть застосовуватися для контролю бур’янів у посівах сої, наведено в Переліку пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні.

Для обмеження шкідливості злакових бур’янів, починаючи з фази розвитку культури 2–3 листки, під час фази 2 листків і до кінця кущіння однорічних та за висоти 10–15 см багаторічних злакових бур’янів застосовують грамініциди.

З метою контролю однорічних та багаторічних односім’ядольних бур’янів застосовують гербіциди на основі діючих речовин тепралоксидим, 45 г/л, з нормою витрати 1–2 л/га, пропахізофоп, 100 г/л, з нормою витрати 0,8–1,2 л/га.

Для контролю однорічних злакових бур’янів застосовують гербіциди на основі діючих речовин хізалофоп-П-етил, 50 г/л, з нормою витрати 1–2 л/га, хізалофоп-П-етил, 125 г/л, з нормою витрати 0,6–1,2 л/га,1–2 л/га, флуазифоп-П-бутил, 150 г/л, з нормою витрати 0,5–1 л/га, хізалофоп-П-тефурил, 40 г/л, з нормою витрати 1 л/га, клетодим, 120 г/л, з нормою витрати 0,4–0,8 л/га, клетодим, 240 г/л, з нормою витрати 0,2–0,4 л/га + ПАР Аміго – 0,6–1,2 л/га.

Багаторічні злакові бур’яни конт­ролюють за допомогою названих препаратів із групи грамініцидів з застосуванням підвищених норм витрати, а саме: хізалофоп-П-етил, 50 г/л, – 2–3 л/га; флуазифоп-П-бутил, 150 г/л, – 1–2 л/га; хізалофоп-П-тефурил, 40 г/л, – 1,5–2 л/га; клетодим, 120 г/л – 1,4–1,8 л/га; клетодим, 240 г/л, – 0,4–0,8 л/га + ПАР Аміго – 1,2–2,4 л/га.

Для успішного контролю бур’янів у посівах сої хімічні заходи необхідно застосовувати ще під час вирощування попередників, які чергуються із соєю в сівозміні. Основу такого контролю становить його ретельне планування вже на ранньому етапі. Таким чином, обмеження чисельності бур’янів у посівах сої бажано починати на етапах після збирання попередника і підготовки ґрунту під посів культури. Завдяки хімічному захисту посівів сої від шкідливості бур’янів під час вирощування культури зникає міжвидова конкуренція за площу живлення та освітлення на користь культури.

Зниження конкурентного взаємовпливу та зменшення забур’яненості посіву за допомогою застосування гербіцидів, а також впровадження системи агротехнічних заходів суттєво змінює умови росту та розвитку культури і сприяє реалізації її продуктивного потенціалу. У чистих посівах рослини сої краще освітлені, внаслідок чого менше помітна їх етіоляція.

Зменшення забур’яненості посівів сої суттєво змінює умови росту і розвитку культури та сприяє реалізації її продуктивного потенціалу
Зменшення забур’яненості посівів сої суттєво змінює умови росту і розвитку культури та сприяє реалізації її продуктивного потенціалу

Обмежуючим чинником появи сходів бур’янів у другій половині вегетації посівів сої є затіненість ґрунту, яка залежить від площі листкової поверхні культурних рослин.

Результати досліджень підтверджують, що навіть незначне затінення (у межах 10–25%) у більшості світлолюбних рослин викликало етіоляцію листя, зміну розмірів клітин і пластид без значної зміни числа кожного з елементів. Подальше зниження рівня освітлення рослин більш як на 20–30% призводило до значного зменшення майже всіх параметрів: товщини листкових пластинок, числа пластид на одиницю поверхні, кількості пластид у клітинах, їх загальної фотоактивної поверхні, вмісту пігментів (мг/дм2) і коефіцієнту поглинання променевої енергії листком. За більшого затінення рослин (до 70–90% від повного) зменшувалися розміри листків і кількість пластид у клітинах.

Ефективним для захисту посівів від повторного забур’янення є коригування густоти стояння культури. Регулювання густоти посівів, особливо сої, а також озимих зернових, кукурудзи на силос, цукрових буряків припиняє ріст ярих видів бур’янів, зменшується ріст і розвиток підмаренника чіпкого, осоту рожевого та осоту жовтого.

Одним із ефективних заходів для боротьби з бур’янами є коригування густоти стояння рослин
Одним із ефективних заходів для боротьби з бур’янами є коригування густоти стояння рослин

АГРОТЕХНІЧНІ ЗАХОДИ КОНТРОЛЮ БУР’ЯНІВ

Восени для обмеження шкідливості осоту здійснюють лущення ґрунту. Перше проводять дисковими лущильниками на глибину 6–8 см, друге – полицевими лущильниками на глибину 12–14 см. Для контролю пирію використовують подвійне дискування на глибину 10–12 см важкими боронами. Якщо площі під посів сої мають надмірну забур’яненість, для обмеження їх чисельності доцільно здійснити внесення гербіцидів суцільної дії на основі гліфосату за 2–3 тижні до оранки.

На полях, засмічених багаторічними коренепаростковими бур’янами, знищення їх також починають восени, застосовуючи пошаровий обробіток ґрунту із використанням гербіцидів, рекомендованих Переліком пестицидів і агрохімікатів, дозволених до використання в Україні. Хімічні засоби захисту вносять по розетках бур’янів (осотів), які відросли. Орють не раніше ніж через 12–15 днів після обприскування для максимального проникнення гербіцидів у кореневу систему бур’янів.

Глибина зяблевої оранки під посів сої має становити 28–30 см. Після просапних попередників орють на глибину 25–27 см без попереднього лущення. Глибока оранка сприяє розвитку кореневої системи та збільшує можливість накопичення бульбочкових бактерій.

Період від початку весняного обробітку ґрунту до сівби становить 30–40 днів, що дає змогу якісно підготувати ґрунт, зокрема, здійснити агротехнічні заходи, що сприятимуть зменшенню забур’яненості посівів.

Своєчасне та якісне здійснення агротехнічних заходів у посівах сої не лише сприяє зменшенню шкідливості бур’янів, а й обмежує ріст і розвиток шкідливих організмів, що, у свою чергу, забезпечує отримання її високих урожаїв.

До агротехнічних заходів належать закриття вологи ґрунту, культивація, передпосівний обробіток, боронування тощо. Навесні, як тільки ґрунт перестає «мазатися», боронуванням важкими боронами закривають його вологу. Після проростання бур’янів (фаза білої ниточки) здійснюють культивацію. У разі необхідності, наприклад, при появі нової хвилі бур’янів, такий обробіток повторюють для їх знищення.

Однією з головних умов отримання високих врожаїв сої є ретельний передпосівний обробіток ґрунту. Передпосівний обробіток здійснюють на глибину сівби. Для цього передбачено закриття вологи важкими зубовими боронами та обробіток ґрунту комбінованими агрегатами, які створюють дрібногрудкувату структуру ґрунту і сприятливі умови для сівби і росту сої. Передпосівний обробіток ґрунту має бути мінімальним і водночас забезпечувати знищення проростків і сходів бур’янів, збереження вологи, додаткове вирівнювання поверхні поля. Якщо з осені поля під посів культури не вирівняно, навесні здійснюють проміжну культивацію на глибину 10–12 см. У разі необхідності така культивація здійснюється також до внесення добрив. Передпосівну культивацію проводять на глибину 5–6 см з одночасним внесенням ґрунтових гербіцидів. Зменшення кількості обробок і застосування комбінованих агрегатів сприяє збереженню оптимальної структури ґрунту. На зрошенні ефективні дві весняні обробки: під час масових сходів ярих і зимуючих бур’янів – перша, друга (передпосівна) – під час появи середньопізніх бур’янів (амброзії полинолистої, проса курячого, щириці звичайної, канатника Теофраста, нетреби звичайної) з одночасним внесенням гербіцидів.

Відразу ж після сівби поле коткують для покращення умов проростання насіння і підвищення польової схожості. Подальший догляд за посівами залежить від технології вирощування культури – за умов застосування гербіцидів чи без внесення препаратів. Якщо ґрунтові гербіциди не вносили або з якихось причин ефективність їх невисока (гербіциди ґрунтової дії здатні впливати на проростки рослин бур’янів лише за наявності достатньої кількості вологи у верхньому шарі ґрунту), то необхідно насамперед здійснити 1–3 досходових боронування. Найкраще здійснити досходове боронування в той час, коли проростки бур’янів перебувають у фазі білих ниточок. Пошкодження проростків культурних рослин не повинно перевищувати 1%. Рослини сої рослини дуже ламкі, легко травмуються і пошкоджуються, тому на початкових фазах вегетації потребують «м’яких» режимів обробітку. Сходи боронують упоперек поля в сонячну погоду, коли рослини втрачають тургор і менше пошкоджуються боронами.

Перше боронування посівів рекомендується провести вже через 3–4 дні після сівби, коли насіння сої лише наклюнулося, а бур’яни перебувають у фазі білої ниточки, друге – через 8–10, третє – через 12–14 днів. Рослини сої переносять боронування легко. Лише фаза вигнутого коліна, яка настає за 2–3 дні до появи сходів, є критичною для боронування. У посівах сої, залежно від забур’яненості, як правило, здійснюють 1–2 післясходових боронування, при цьому перше таке боронування виконують тоді, коли рослини вже добре укорінилися і мають висоту 10–12 см. Досходове боронування знижує забур’яненість сої на 40–50%, післясходове – на 50–60%, а досходове у поєднанні з післясходовим – на 65–75%. Під час боронування до сходів швидкість руху агрегатів не повинна перевищувати 5–6 км/год, по сходах – 4–5 км/год. Строки виконання міжрядних обробок і їх кількість залежать від появи бур’янів.

Як тільки позначаться рядки, проводять неглибокий міжрядний обробіток – шарування. Обробіток міжрядь здійснюють із появою бур’янів, а також у разі запливання ґрунту після поливів. Крім знищення бур’янів, цей захід сприяє створенню кращого повітряного й водного режиму рослин, зниженню ступеня поширення та ураженості рослин хворобами. Післясходове боронування можна проводити у фазі першого справжнього листка. Пізніше міжряддя розпушують 2–3 рази до змикання рядків. Глибина першого розпушування становить 6–8 см, другого (через 8–10 днів після першого) – 8–10 см, третього – 6–8 см. Не можна боронувати сою у фазі проростків (у період, коли вони вже більші за набубнявіле насіння, до утворення першого справжнього листка), тому що борони легко ламають і пошкоджують проростки та сім’ядольні листочки. Останній обробіток здійснюють не пізніше ніж у фазу бутонізації. Як правило, боронують у суху погоду і в другій половині дня, коли у рослин спадає тургор.

Для обмеження шкідливості амброзії полинолистої важливим є основний і передпосівний обробіток ґрунту, а особливо неухильне дотримання чергування культур у сівозмінах із переважанням у них вирощування багаторічних злакових, бобових трав і бобово-злакових травосумішок тощо. Із агротехнічних заходів ефективним буде дворазове лущення стерні після збирання озимих і ранніх ярих зернових культур з подальшою оранкою й напівпаровим обробітком у літньо-осінній період. На полях, засмічених амброзією полинолистою, після збирання зернових колосових культур рекомендовано скоротити термін між збиранням врожаю й дискуванням стерні до 1–2 днів. В міру появи сходів бур’яну доцільно здійснювати глибоке розпушування ґрунту або його оранку на глибину 25–27 см.

Поля, надміру засмічені амброзією полинолистою, доцільно відводити під чистий пар на 2–3 роки. За правильного обробітку таких полів засміченість знижувалася на 70–90%. Осінній обробіток парового поля розпочинають із лущення стерні з подальшою оранкою. Рано навесні пари боронують, а потім не менше ніж 4 рази обробляють культиватором пошарово, першу культивацію здійснюють на глибину ґрунту 12–14 см. Якщо пар не було виорано восени, то рано навесні, до оранки, необхідно здійснити лущення на глибину 6–8 см для провокування сходів амброзії. Після появи масових сходів бур’яну поле орють на максимальну глибину із передплужниками і надалі обробляють як чорний пар.

Обробіток міжрядь, окрім знищення бур’янів, сприяє також створенню кращого повітряного й водного режиму для рослин, зниженню ступеня поширення та ураження їх хворобами
Обробіток міжрядь, окрім знищення бур’янів, сприяє також створенню кращого повітряного й водного режиму для рослин, зниженню ступеня поширення та ураження їх хворобами

Як відомо, найкращими попередниками для вирощування сої є озимі та ярі зернові культури, після яких поля залишаються мало забур’яненими. Крім того, врожай цих культур збирається в ранні строки, що дає можливість за необхідності проводити на цих полях багаторазовий обробіток у системі основної підготовки ґрунту. Якщо ж відвести поля, надміру забур’янені амброзією, під чистий пар неможливо, їх відводять під беззмінний, на 2–3 роки, посів озимих зернових культур із попереднім напівпаровим обробітком ґрунту. До масового проростання амброзії полинолистої озимі утворюватимуть густий суцільний покрив, що пригнічуватиме сходи цього бур’яну, і до збирання вони залишатимуться у нижньому ярусі культур.

Амброзія полинолиста дозріває пізніше, ніж озимі та ярі зернові культури. Як зазначалося вище, скошування провокуватиме прискорений ріст і розвиток її бічних пагонів. Щоб не допустити утворення насіння на цих пагонах, особливо важливо після збирання зернових здійснити лущення стерні лемішними лущильниками на глибину 8–10 см. Якщо через об’єктивні причини здійснити лущення неможливо, необхідно після збирання зернових культур поле виорати плугом з передплужником на глибину 25–30 см.

Очищенню верхнього шару ґрунту від насіння амброзії полинолистої сприяє і напівпаровий обробіток зябу. Його необхідно здійснювати на полях, на яких планується висівати ярі культури, за умов, що поле звільняється від попередника наприкінці липня – на початку серпня. Напівпаровий обробіток ґрунту починають із лущення стерні лемішними лущильниками на глибину 10–12 см. Після появи сходів амброзії полинолистої поле орють на відповідну глибину. Якщо вологи у ґрунті недостатньо, для пришвидшення проростання сходів амброзії поле після оранки ущільнюють котками. Якщо з тих чи інших причин напівпаровий обробіток ґрунту неможливий, рекомендують обов’язково проводити дворазове лущення стерні: перше – на глибину 6–8 см дисковими лущильниками, друге – на глибину 10–12 см лемішними лущильниками.

Заходи з контролю амброзії мають бути спрямовані на виснаження запасів її насіння в ґрунті й запобігання повторному засміченню. Для більш ефективного зниження банку насіння бур’яну в ґрунті доцільно широко застосовувати спосіб «провокації», тобто обробітку ґрунту, який створюватиме сприятливі умови для проростання насіння амброзії. Ґрунтообробні знаряддя при цьому необхідно агрегатувати з кільчасто-шпоровими котками, причепленими до плугів, що збе­рігатиме більше вологи і створюватиме кращий контакт насіння із ґрунтом. Особливо це актуально для чорноземних ґрунтів півдня Лісостепу і Степу. На зрошуваних полях ефективні поливи малими поливними нормами, що також провокуватиме проростання насіння бур’яну. Після появи сходів, у фазу білої ниточки, необхідно виконати обробіток зябу зубовими боронами.

Заходи з контролю амброзії мають бути спрямовані на виснаження запасів її насіння в ґрунті й запобігання повторному засміченню
Заходи з контролю амброзії мають бути спрямовані на виснаження запасів її насіння в ґрунті й запобігання повторному засміченню

На надміру засмічених амброзією полях із легкими ґрунтами, що не запливають, переважно у Лісостепу та Поліссі, культивація зябу перед сівбою ранніх ярих зернових культур недоцільна, оскільки вона створюватиме сприятливі умови для проростання насіння амброзії та масової появи її сходів, які можуть заглушити сходи ранніх зернових. У цьому разі ефективним буде боронування. Зернові колосові культури рекомендовано висівати у кращі агротехнічні строки з підвищеною нормою висівання – на 10–15% вузькорядним або перехресним способом, що створюватиме густий стеблостій.

Сою як просапну культуру краще висівати після як мінімум двох культивацій рано навесні на глибину 10–12 см і після проростання бур’янів. Сіяти доцільно наприкінці оптимального строку тільки після знищення масових сходів амброзії полинолистої. Щоб забезпечити рівномірні сходи, глибину заробляння насіння збільшують на 2–3 см.

Догляд за посівами включає досходове та післясходове боронування, культивації. Такі заходи здійснюють, коли бур’ян перебуває у фазі білої ниточки. Під час до- і післясходового боронування знищувалося 50–70% і більше ниткоподібних проростків амброзії полинолистої, а також інші бур’яни.

Ефективним контролем бур’яну було застосування вико-вівсяних травосумішок. Вирощування проміжних культур сприяло очищенню полів від бур’яну завдяки тому, що поля, зайняті культурними рослинами, ефективно пригнічували амброзію, різко зменшували можливість її розмноження, а також перешкоджали ерозії ґрунтів.

У посівах багаторічних злакових, бобових трав, які вирощують з метою контролю амброзії полинолистої, необхідно створювати сприятливі умови для їх росту та розвитку, проводити високоякісний обробіток ґрунту, вносити добрива, дотримуючись оптимальних строків сівби, тощо. Добре розвинені трави пригнічують амброзію полинолисту, а якщо все ж таки вона проростає у посівах трав, то її виривають.

Посіви суданської трави та інших однорічних трав у разі їх забур’янення амброзією слід збирати якомога швидше, але не раніше ніж на початку липня, після чого на полі здійснюють лущення, а за появи сходів цього бур’яну – оранку, і надалі проводить обробіток поля за типом напівпару.

Ефективним заходом контролю амброзії буде фітоценотичний метод, що базується на такій важливій біологічній особливості цієї рослини як висока світлолюбивість. Тому штучне створення фітоценозів із багаторічних трав, здатних пригнічувати амброзію полинолисту, дає позитивні результати щодо обмеження шкідливості бур’яну. Відмічено, що завдяки поєднанню багаторічних злакових трав у суміші з бобовими завдяки їх розростанню на другий-третій рік бур’ян був практично повністю витіснений. Найкраще висівати районовані види й сорти трав, наприклад, люцерну жовтогібридну, житняк гребінчастий, лядвенець рогатий, кострицю лучну, конюшину лучну, стоколос безостий, грястицю збірну тощо.

Під час вивчення конкурентних впливів культур та амброзії полинолистої було встановлено, що максимальний фітоценотичний вплив на цей бур’ян здійснювали рослини люцерни та еспарцету другого року вегетування, а також пшениці озимої й ячменю ярого. Внаслідок недостатньої освітленості в нижньому ярусі та негативного впливу фізіологічно активних речовин, які входять до складу кореневих виділень культурних рослин, спостерігалося суттєве пригнічення росту та розвитку амброзії полинолистої. Це підтверджено мінімальною масою однієї рослини бур’яну, яка становила 10–14 г при висоті 12–16 см. Водночас культури широкорядного способу посіву, зокрема соя, мають низьку конкурентоспроможність і слабо протидіють амброзії. Тому сира маса однієї рослини амброзії у посівах цієї культури була на рівні 299 г.

Беручи до уваги наведене вище, можна стверджувати, що доцільним буде вирощування сої на полях після попередників, де заходи щодо контролю амброзії полинолистої були максимально ефективними, або ж після чорного пару.

І. М. Сторчоус, канд. с.-г. наук

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2019