Фактори, які визначають якість сівби

53
Сівба зернових

У комплексі робіт з вирощування зернових культур сівба займає одне з провідних місць. Якісний висів насіння повинен забезпечити:

  • оптимальну площу живлення для кожної рослини;
  • рівномірні сходи, зумовлені однаковою глибиною посіву і контактом висіяного насіння з капілярним шаром ґрунту;
  • економію насіння;
  • зниження витрат під час догляду;
  • передумови для збирання урожаю з найменшими втратами.

Ми детально розглянемо чинники, від яких залежить якісний посів зернових культур.

ПЕРЕДПОСІВНИЙ ОБРОБІТОК ГРУНТУ

Перед посівний обробіток є фінішною і найбільш відповідальною операцією підготовки ґрун у, яка визначає кінцевий результат. Як свідчать результати досліджень і досвіду роботи аграріїв, якісний поверхневий обробіток ґрунту відіграє важливу роль серед комплексних агротехнічних заходів, спрямованих на отримання стійких урожаїв зернових культур. Він створює сприятливі умови для роботи посівних машин, сприяє економії палива і довговічності сільськогосподарської техніки. Адже тільки дрібногрудкуватий, вирівняний, ущільнений і чистий відрослинних решток верхній посівний шар ґрунту може забезпечити стійкий хід сошників і неглибоке рівномірне загортання насіння.

Ґрунт до посіву готують таким чином, щоб насіння висівалося на злегка ущільнений, водоносний капілярний шар і покривалося шаром розпушеного ґрунту. Структура ґрунту повинна бути дрібногрудкуватою з переважанням грудочок розміром від 1 до 10 мм (наявність грудочок розміром більше 50 мм не допускається). Важливою вимогою щодо якісного посіву є рівномірна оптимальна щільність верхнього шару (1,1…1,3 г/см3). Поверхня поля має бути вирівняною, висота гребенів не повинна перевищувати 3 см. Застосування колісних тракторів на посіві різко погіршує ці умови через утворення глибокої колії і переущільнення ґрунту. Тому для посіву бажано використовувати тільки трактори зі здвоєними колесами, що мають велику опірну поверхню, або гусеничні, які створюють менший тиск на ґрунт. Робочий тиск в шинах коліс має становити 0,3-0,35 МПа.

Передпосівний обробіток ґрунту треба проводити на глибину, близьку до глибини загортання насіння. При нерівномірній глибині ходу робочих органів культиваторів, борін або комбінованих машин виникають ущільнені зони, де порушується підйом капілярних ґрунтових вод, або розпушені зони, розміщені нижче посівного горизонту. Наслідком цього є нерівномірна поява сходів, не достатній розвиток паростків, виникають труднощі у визначенні оптимальних термінів проведення заходів щодо захисту рослин. Всі перераховані вище фактори порушення розвитку рослин призводять до нерівномірності дозрівання і зниження як кількості, так і якості врожаю.

Високого ефекту можна досягти при застосовуванні високопродуктивних комбінованих грунто обробно-посівних агрегатів, які дозволяють за один прохід по полю виконати всі операції передпосівного обробітку ґрунту та сівби та забезпечують підвищення продуктивності праці до 60% і зниження витрати палива на 1,5-2 кг/га в порівнянні з застосуванням одноопераційних агрегатів.

РОЗМІЩЕННЯ РОСЛИН НА ПЛОЩІ ЖИВЕННЯ

На формування врожаю впливає рівномірне розміщення рослин на площі живлення. Критична відстань між рослинами зернових колосових культур у рядку варіює від 1,0 до 1,4 см. При міжряддях 15 см і нормах 5-6 млн/га схожих насінин середня відстань між рослинами в рядку становить 1,1-1,3 см, тобто близька до критичної. Це призводить до зниження польової схожості насіння, виживання і продуктивності рослин. Для успішної реалізації процесу первинного кущіння оптимальною є відстань між рослинами в рядку 3-4 см.

Прийнята в країнах СНД для основних зернових культур ширина міжрядь 15 см склалася історично і скоріше відображає можливості конструкцій сівалок з дводисковими сошниками, що характеризуються високою продуктивністю. Скорочення міжрядь збільшує ступінь забивання сівалок, особливо при наявності рослинних решток у ґрунті. Розташування сошників у два ряди і більше покращує цей показник. У світовій практиці зберігається технологія рядового посіву зернових культур з міжряддям у США і Канаді 15-25 см, в європейських країнах – 12 см і менше, але при цьому відстань між рослинами в рядку в середньому становить 1,7-2,8 см.

Забивання між сошникового простору сівалок вузькорядного посіву можна уникнути, зменшивши кількість сошників і рівномір но розподіливши їх по ширині захвату. При розстановці 18-24 сошників в межах ширини захвату 3,6 м треба змістити серійні сошники вздовж бруса кріплення повідців на 25 см. Якщо сіяти зернові і зернобобові культури з чергуванням ширини міжрядь 7,5 см і 15,0 см, то рівномірність розподілу рослин по площі покращується на 8-12% у порівнянні з вузькорядним посівом при постійній ширині міжрядь 7,5 см.

НОРМА ВИСІВУ

Норма висіву насіння має важливе значення для формування заданої щільності продуктивного стеблостою. У той же час це один із найбільш комплексних, важковстановлюваних показників. Для створення оптимальної щільності продуктивного стеблостою норма висіву в кожному конкретному випадку повинна бути скоригована з урахуванням великої кількості змінних факторів (метеорологічні умови, підготовка ґрунту, сорт і якість насіння, строки сівби, ступінь інтенсифікації та культура землеробства).

Основні вимоги, яким повинні відповідати висівні апарати сівалок:

  • можливість включення під навантаженням;
  • забезпечення відповідності агровимогам щодо кількості та якості висіву в широкому діапазоні зміни властивостей насіння;
  • надійність роботи;
  • мінімальна кількість рухомих частин;
  • незначне зношування робочих органів;
  • невисока ціна, простота обслуговування і низькі енерговитрати.

Крім того, до висівних апаратів ставляться вимоги щодо стійкості дозування при змінній швидкості посівного агрегату і плавності регулювання норми висіву. Більшість рядкових сівалок обладнані висівними апаратами котушкового типу. Котушкові висівні апарати прості у виконанні і регулюванні норм висіву, але мають ряд недоліків, зокрема високу нерівномірність висіву, обмежений діапазон розмірів насіння, що висівається, високий відсоток пошкодження насіння, наявність додаткових приводів для зміни норми висіву. З метою забезпечення заданої норми висіву для всіх типів висівних апаратів необхідно виконувати такі вимоги:

  • після встановлення сівалки на задану норму висіву на стаціонарі треба уточнювати отримані результати безпосередньо в полі на швидкості, передбаченій для даних умов;
  • при встановленні норми висіву враховувати буксування коліс;
  • на поворотних смугах відключати висівні апарати;
  • користуватися маркерами, які дозволять дотримуватися ширини стикових міжрядь.

КОНСТРУКЦІЯ ТА ТЕХНІЧНИЙ СТАН СОШНИКІВ

Якість технологічного процесу сівби визначається зокрема рівномірним розміщенням насіння в ґрунті на межі двох шарів – нижнього щільного і верхнього розпушеного, що забезпечує надходження кисню повітря до насіння і полегшує вихід паростка на поверхню ґрунту. Встановлено, що відхилення від заданої глибини загортання насіння більше ніж ±10 мм призводить до втрати близько чверті врожаю. Якісне виконання агротехнічних вимог забезпечують сошники, які готують насіннєве ложе і закладають насіння в ґрунт.

Незважаючи на велику номенклатуру зернових сівалок, їх основні робочі органи мало відрізняються за типорозмірами і практично не змінилися за кількадесятків років.

Для роботи на ґрунтах, що відрізняються за механічним складом, якістю передпосівного обробітку, а також залежно від культури, яка висівається, сівалки обладнуються відповідними конструкціями сошників. Зернові сівалки обладнують сошниками, які можна розділити на дві групи – дискові і наральникові. У свою чергу, дискові поділяються на одно- і дводискові. Наральникові сошники через різний кут входження в ґрунт поділяються на кілевидні (тупий кут входження) і анкерні (гострий кут).

Для ефективної роботи наральникових сошників необхідно забезпечити відповідний обробіток ґрунту: його треба добре розпушити і очистити від рослинних решток. Забивання анкерних сошників рослинними рештками, залипання їх ґрунтом, утворення валу ґрунту вимагають ретельного і безперервного обслуговування сошників впродовж робочого процесу. При використанні широкозахватних сівалок така робота вимагає чималих витрат часу, що призводить до зменшення продуктивності посівного агрегату.

В обсязі сільськогосподарського виробництва сівалки з дводисковими сошниками складають основну частку. Основні технічні вимоги до дводискових сошників:

  • поверхня диска повинна бути рівною і без тріщин. При перевірці на контрольній плиті між площиною плити та окремими точками поверхні диска допускається зазор до 3,0 мм;
  • товщина леза диска повинна бути в межах 0,1-0,5 мм;
  • зазор між корпусом сошника і кожним диском при провертанні повинен бути не менше 2,0 мм;
  • напрямник насіння в корпусі сошника не повинен бути відігнутим назад, тому що це призводить до різноглибинного загортання насіння в ґрунт;
  • усі важелі підвіски сошників повинні знаходитися в одній площині, щоб забезпечити їх хід на заданій глибині;
  • зазор між чистиками сошників та дисками повинен бути в межах 0,2-1,0 мм, що забезпечить очищення дисків від налипання ґрунту і не буде перешкоджати їх обертанню.

Дослідження стану сівалок серії СЗ-3,6, проведені в Україні, пока зали, що тільки 10-15% цих машин можна вважати підготовленими до роботи з допустимими відхиленнями параметрів стану, що забезпечують якість роботи. Найбільша кількість відхилень від вимог стандарту припадає на зазори між дисками сошників у передній частині, ступінь затуплення різальної кромки дисків, тобто на ті параметри, які забезпечують рівномірність загортання насіння. При чому перевірка технічного стану нових сівалок, що надходять з заводу, свідчить про те, що розрегулювання сошників і висівних апаратів часто закладені вже на заводі в процесі складання.

Дискові сошники добре працюють на різних ґрунтах, забезпечуючи більш рівномірний висів по глибині. Через обертання дисків такі сошники майже незабиваються і не залипають, в результаті вимагають менших витрат на їх обслуговування в процесі роботи. Однією з переваг дискових сошни ків є можливість проводити сівбу на неякісно обробленому, з наявністю великих грудочок, кореневих решток і бур’янів ґрунті. З метою підвищення рівномірності загортання насіння по глибині сівалки з дисковими сошниками обладнують прикочувальними котками різного діаметра з гумовою шиною, які кріпляться до рами за допомогою паралелограмної підвіски. При цьому виключається негативний вплив взаємних переміщень сошника і рами на якість загортання насіння. Котки виключають необхідність після посівного прикочування.

Для забезпечення заданої глибини загортання насіння необхідно виконувати наступні вимоги, крім проведення регулювань для кожного виду сошників:

  • ретельно вирівняти поле в процесі передпосівної обробки;
  • не перевищувати швидкість посівних агрегатів;
  • під час ремонту перевірити всі натискні пружини сошників на зусилля динамометром, що дасть змогу комплектувати сівалки пружинами з однаковим зусиллям;
  • для агрегатування сівалок використовувати тільки трактори зі здвоєними колесами, що дозволить уникнути утворення глибокої колії.

ГЛИБИНА ЗАГОРТАННЯ НАСІННЯ

Надмірно глибоке і нерівномірне загортання насіння – основна причина зниження польової схожості та формування малопродуктивних посівів зернових культур. У зонах достатнього зволоження оптимальна глибина загортання насіння становить 2-4 см. Насінню для проростання необхідні тепло, волога і кисень. При глибокому загортанні насіння покращується постачання вологи, але погіршується надходження кисню. Тому з урахуванням всіх технологічних вимог до посіву глибина загортання насіння не повинна перевищувати 2-3 см.

Якість посіву прийнято оцінювати рівномірністю розподілу насіння як по площі поля, так і по глибині загортання. Чим рівномірніше розподілено насіння, тим кращі умови живлення і освітлення, дружніші сходи, менша внутрішньовидова конкуренція, менше з’являється бур’янів, а отже, тим вищий урожай. Так, при рівномірному посіві повна стиглість настає впродовж 2-3, а при нерівномірному – 6-7 днів, що призводить до збільшення втрат при збиранні і вимагає додаткових витрат під час післязбирального обробітку зерна.

Глибина загортання насіння залежить від строків сівби, вологості і механічного складу ґрунту. На важких дерново-підзолистих ґрунтах рекомендується загортати насіння зернових на глибину 2-3 см, на середньосуглинкових і торф’яних – на 3-4 см, на легких супіщаних ґрунтах – на 4-5 см. Приблизна глибина загортання насіння пшениці, жита, вівса, ячменю на легких ґрунтах складає 4,5-6,0 см, на середніх вологих – 2,5-4,5 см, сухих – 4-5 см, важких – 2,0-4,0 см, в зоні вітрової ерозії – 6-8 см. Кількість насіння, заробленого на задану глибину, повинно бути не менше 80%.

ШВИДКІСТЬ ПОСІВНИХ АГРЕГАТІВ

Практика експлуатації зернових сівалок та посівних комплексів свідчить, що робоча швидкість руху посівних агрегатів до 8 км/год забезпечує якісний висів. Гранично допустимими є швидкості до 10-12 км/год, більш висока негативно впливає на глибину закладання і рівномірний розподіл насіння. Крім того, підвищується небезпека пошкодження насіння.

При збільшенні швидкості руху сівалки сошники починають інтенсивно перемішувати і відкидати ґрунт. При цьому задні борозенки сошників залишаються відкритими (мілке загортання насіння), а передні і середні борозенки сошників надмірно засипаються (глибина загортання збільшується).

В результаті зростає нерівномірність глибини загортання насіння. Крім того, при збільшенні швидкості посіву відбувається інтенсивне перемішування верхніх (сухих) і нижніх (вологих) шарів ґрунту в районі розміщення насіння і умови для його проростання погіршуються. Наслідком цього, як правило, є нерівномірні сходи.

Збільшення швидкості посіву підвищує тяговий опір сівалок та енергетичні витрати на посів. Збільшення швидкості руху сівалки з 6 до 9 км/год збільшує витрати енергії до 30%. Недарма зарубіжні посівні комплекси з шириною захвату 12-12,5 м агрегатуються з тракторами потужністю 370-420 к.с.

Посів на швидкостях понад 10 км/год можна здійснювати на добре вирівняних полях сівалками з дисковими сошниками. Але вже при швидкості 11-12 км/год відбувається винос насіння з борозенки за рахунок обертання дисків і разом з часточками ґрунту. Посів на швидкості понад 10 км/год можливий дисковими сівалками лише при підвищеній вологості ґрунту.

В. Васильченко, к. т. н., доцент; В. Опалко, ст. викладач

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2011