Економіка вирощування кукурудзи в короткоротаційних сівозмінах

322
Економічна ефективність виробництва зерна кукурудзи

Кукурудза – культура, яка за врожайністю, поживністю, собівартістю й іншими економічними показниками має значні переваги над іншими зерновими культурами. В її виробництві зацікавлені галузі харчової, переробної, медичної, мікробіологічної, пивоварної промисловості та паливно-енергетичний сектор держави, оскільки вона є високоенергетичною сировиною для виробництва біоетанолу та інших паливних матеріалів. Водночас кукурудза заслужено користується популярністю серед аграріїв і фахівців сільськогосподарського виробництва як культура, що відіграє значну роль у зростанні продуктивності тваринництва, поліпшенні його економічного стану та підвищенні ефективності зернового господарства в цілому.

Загальновідомо, що для інтенсифікації розвитку тваринництва в сучасних умовах господарювання важливо вирішити проблему рослинного білка і поповнити раціони тварин високоенергетичними кормами, збалансованими за протеїном.

Для досягнення зазначених цілей необхідне збільшення площі бобових культур, а також підвищення їхньої продуктивності при вирощуванні в спеціалізованих короткоротаційних кукурудзо-соєвих сівозмінах. Доведено, що соя є однією із основних зернобобових культур, яка визначає надійний рівень виробництва рослинного білка. Ця культура за рахунок біологічної фіксації азоту з повітря не тільки забезпечує ним себе на 80%, а ще й залишає у ґрунті до 150 кг/га цього елемента, тому є відмінним попередником для кукурудзи, пшениці, ячменю та багатьох інших сільськогосподарських культур.

З огляду на це заслуговують на увагу результати комплексних агроекономічних досліджень, проведених у 2008–2015 рр. на базі Ерастівської дослідної станції Iнституту сільського господарства степової зони, метою яких було обґрунтування не тільки агротехнічних, а й економічних аспектів доцільності застосування різних способів основного обробіт­ку ґрунту, систем удобрення в сівозмінах короткої ротації з вирощуванням сої та кукурудзи в конкретних ґрунтово-кліматичних умовах північного Степу.

Дослід було закладено на фоні двох способів основного обробітку ґрунту: полицева оранка плугом ПЛН-5-35 і чизельний обробіток за типом «Параплау» плугом-розпушувачем зі стійками ПРН-31000 на глибину 25–27 см. Схемою досліду було передбачено вивчення насиченості сівозмін соєю: у двопільній – 50%, трипільній – 33%, чотирипільній – 25 і 50% та кукурудзою відповідно у двопільній – 50%, трипільній 33%, чотирипільній – 25 і 50%. У три- і чотирипільній сівозмінах з метою зменшення гербіцидного навантаження передбачено переривання чергування сої та кукурудзи одним полем ячменю. Висівали насіння ячменю в оптимальні строки у вологий шар ґрунту. Кукурудзу та сою сіяли у третю декаду квітня при прогріванні ґрунту на глибині загортання насіння до 10°С. Глибина загортання насіння сої – 5–6 см, кукурудзи – 6–8 см. В дослідах вирощували сорт ячменю ярого Галактик – норма висіву 4,5 млн схожих насінин/га, гібрид кукурудзи Солонянський 298 СВ з густотою 45 тис./га і сорт сої Аннушка – 500 тис./га схожого насіння.

У сівозмінах на фоні двох систем основного обробітку ґрунту вивчали системи удобрення за схемою: контроль – без добрив; внесення добрив під запланований урожай згідно з результатами діагностики ґрунту: кукурудза – N90Р60К30, ячмінь – N60Р50К30, соя – N30Р60К20; внесення добрив у рекомендованих дозах: під кукурудзу – N60Р45К30, під ячмінь – N40Р40К30, під сою – N40Р60. Добрива вносили восени під основ­ний обробіток ґрунту. Перед основним обробітком хімічні речовини заробляли у ґрунт важкими дисковими боронами.

Для боротьби з бур’янами застосовували комплекс заходів, насамперед агротехнічних (сівозміна, система основного обробітку ґрунту, допосівні та післясходові прийоми боротьби з бур’янами). Хімічні заходи – внесення гербіциду харнес (2 л/га) під кукурудзу і сою, а за необхідності – страхових, рекомендованих для цих культур.

Захист кукурудзи від бур'янів
Для боротьби з бур’янами застосовували комплекс заходів, як агротехнічних так і хімічних

Характеризуючи погодні умови за роки проведених досліджень, слід зазначити, що 2008 і 2011 роки були досить сприятливими з точки зору зволоження, а 2009, 2010, 2013, 2014, 2015 – різною мірою посушливими, вкрай посушливим виявився 2012 рік. Тому цей період досліджень більш об’єктивно характеризує умови вирощування даної культури.

Економічну оцінку отриманих результатів досліду при вирощуванні кукурудзи після таких попередників, як соя, ячмінь та кукурудза в сівозмінах короткої ротації було проведено відповідно до існуючих методичних рекомендацій, розроб­лених в ДУ Iнститут сільського господарства степової зони НААН та ННЦ «Iнститут аграрної економіки». Основні критерії економічної ефективності: виробничі витрати, собівартість одиниці продукції, прибуток, рентабельність. Виробничі витрати обчислювали на основі технологічних карт вирощування кукурудзи після сої, ячменю та кукурудзи. Вартість вирощеної зернової продукції визначали за ринковими цінами. Чистий прибуток розрахований як різниця між вартістю врожаю і виробничими витратами.

Економічна оцінка ефективності вирощування кукурудзи в короткоротаційних сівозмінах на основі отриманих експериментальних даних наведена у таблиці.

Продуктивність та економічна ефективність виробництва кукурудзиПроведений аналіз економічної ефективності вирощування сої та кукурудзи на основі отриманих експериментальних даних дає підстави констатувати, що в усіх короткоротаційних сівозмінах більш конкурентоспроможною була рекомендована система удобрення. Тут спостерігалось підвищення врожайності зерна при менших витратах добрив. Чизельний обробіток ґрунту в усіх варіантах був економічно вигіднішим порівняно з оранкою, що зумовлено нижчими витратами на паливно-мастильні матеріали.

Простежувалась стійка закономірність щодо зростання витрат при полицевому обробітку в кожній короткоротаційній сівозміні порівняно з чизельним розпушуванням.

Застосування мінеральних добрив у двопільній сівозміні згідно з рекомендаціями під кукурудзу після оранки забезпечило зростання врожаю на 7,0%, а на запланований урожай за діагностикою ґрунту на – 12,2% порівняно з контролем. На ділянках, де проводився чизельний обробіток і використовували рекомендовані дози добрив у цій сівозміні, зернова продуктивність кукурудзи зросла на 5,6%, а за підвищених доз добрив на запланований урожай згідно з діагностикою ґрунту – на 9,2%.

Високі ціни на хімічні речовини у двопільній сівозміні при внесенні їх під кукурудзу в рекомендованих дозах зумовили зростання виробничих витрат в 1,59–1,62 разу, а при використанні добрив за результатами діагностики ґрунту та їх внесення під запланований урожай – в 1,61–1,69 разу. В трипільних та чотирипільних сівозмінах виявлено аналогічне зростання виробничих витрат.

Аналіз отриманих результатів свідчить, що найкращі показники продуктивності були у варіантах з використанням сої як попередника та підвищенням доз мінеральних добрив відповідно до діагностики ґрунту.

Ячмінь як попередник під кукурудзу не забезпечував таку зернову продуктивність, як соя. Значне зниження зернової продуктивності кукурудзи, незалежно від способу основного обробітку ґрунту, спостерігалось у трипільній сівозміні при співвідношенні кукурудзи 33,3%, де попередником був ячмінь, при чергуванні культур соя – ячмінь – кукурудза. Ще нижчі показники продуктивності та економічної ефективності було отримано при вирощуванні кукурудзи в чотирипільній сівозміні, де насичення соєю становило лише 25%.

Кукурудза в сівозміні
Найвищі показники врожайності в короткоротаційних сівозмінах були досягнуті при розміщенні кукурудзи після сої

Характеризуючи зернову продуктивність кукурудзи в чотирипільній сівозміні з насиченням сої до 50% в структурі посівної площі, необхідно відмітити, що урожайність кукурудзи була найвищою як по оранці, так і за чизельного обробітку і перевищувала показники трипільної сівозміни, де соя була попередником. В цій сівозміні на ділянках із використанням рекомендованих норм добрив урожайність кукурудзи по оранці зросла на 6,9%, а застосування добрив відповідно до ґрунтової діагностики на запланований урожай обумовило підвищення зернової продуктивності на 9,1% порівняно з контролем. На ділянках із безполицевим чизельним обробітком при застосуванні рекомендованих доз добрив урожайність кукурудзи зросла на 5,0%, а за використання добрив відповідно до ґрунтової діагностики на запланований урожай – на 10,3%. При цьому прибуток, отриманий з 1 га посівів кукурудзи по попереднику соя як на контролі, так і на фоні внесення рекомендованих доз добрив і за використання добрив відповідно до ґрунтової діагностики на запланований урожай у цій моделі сівозміни з насиченням соєю 50% був найвищим.

Позитивна дія застосованих мінеральних добрив обумовила зростання валового збору зерна і скоротила рівень зниження зернової продуктивності кукурудзи після попередника ячменю. Найвищі показники врожаю зерна кукурудзи було отримано в сівозмінах із застосуванням добрив за діагностикою ґрунту. Дещо менший урожай зерна сформували рослини кукурудзи при внесенні рекомендованих доз добрив.

Результати проведених досліджень дають підстави констатувати, що збільшення виробництва зерна кукурудзи в умовах зони Степу можливе при її вирощуванні в короткоротаційних сівозмінах з використанням сої як попередника. Реалізація цього завдання передбачає не тільки поліпшення збалансованості кормів за протеїном, а й підвищення конкурентоспроможності виробництва зерна кукурудзи.

В. С. Рибка, канд. екон. наук, С. Ф. Артеменко, канд. с.-г. наук, О. В. Ковтун, ДУ Інститут сільського господарства степової зони НААН України

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2016