З акцентом на озимі. Александер Волтерс – керівник ТОВ «Агро-Консалт АВ»

170
Александер Волтерс – керівник ТОВ «Агро-Консалт АВ»

Господарство, про яке піде мова в нашому інтерв’ю, цікаве насамперед тим, що спеціалізується переважно на вирощуванні озимих культур: пшениці, ріпаку, ячменю. Керує ним молодий німець Александер Волтерс, який очолює підприємство вже близько 10 років. Як йому працюється на українській землі і чому був зроблений акцент саме на озимі культури Александер розповів журналу «Агроном».

ДОСЬЄ

Назва: ТОВ «Агро-Консалт АВ»

Місцезнаходження: с. Озерко Здолбунівського району Рівненської області

Спеціалізація: озимі пшениця, ріпак, ячмінь; соняшник, кукурудза

Площа земель: 4000 га

ТОВ «Агро-Консалт АВ» розташоване в селі Озерко Здолбунівського району Рівненської області. За десять років діяльності земельний банк господарства розширився з 330 до 4000 га. Але, як і раніше, основними культурами тут залишаються озимі.

Агроном: Пане Александере, коли у вас виникла ідея зайнятись сільським господарством в Україні?

Александер Волтерс: Сюди я приїхав у 2008 році. Мене запросили працювати агрономом в одному з місцевих господарств, яким керували німці. Але після 3–4 місяців роботи я подумав, що й сам зможу займатись тут рослинництвом, і вирішив спробувати.

Орендував першу землю – 330 га. В ті часи це було не складно, більшість земель у цьому регіоні вже тривалий час ніхто не обробляв. Батько віддав мені деяку техніку: два трактори, кілька причепів, сівалку, плуг, культиватори. Я привіз їх в Україну і взявся за справу.

Коли починав працювати, у мене, окрім орендованої землі та привезеної техніки, більше нічого не було. Я не мав ані бригади, ні офісу, ні складів – нічого. Знайшов заасфальтовану ділянку біля села і встановив там вагончик, який був для мене і домівкою, і офісом. Все, чого я потребував на той час, – телефон, інтернет і їжа. І це був цікавий період мого життя…

Регіон, в якому розташовані землі ТОВ «Агро-Консалт АВ», багато в чому схожий на місцевість біля Дрездена в Німеччині, звідки родом Александер
Регіон, в якому розташовані землі ТОВ «Агро-Консалт АВ», багато в чому схожий на місцевість біля Дрездена в Німеччині, звідки родом Александер

Звісно, маючи досвід вирощування озимих культур, я почав із пшениці. Втім, перший врожай, який я отримав, був для мене справжньою катастрофою – 18 ц/га. Справа в тому, що ми мали велику проблему із закисленими ґрунтами. Рівень pH становив 4,2–4,3, і тут просто нічого не хотіло рости. Тоді я купив великий обсяг дефекату і почав його вносити. І до сьогодні ми продовжуємо робити це щороку. В результаті кислотність ґрунтів знизилась. Врожайність підвищилась. Ті землі, які ми удобрюємо давно, вже мають pH 6–6,5. Взагалі для наших ґрунтів потрібно три роки, щоб привести їх до більш-менш нормального стану.

Поступово я почав приєднувати нові землі. Спочатку в Здолбунівському районі, потім ще й у Шумському Тернопільської області. На сьогодні у нас вже понад 4000 га землі. Ми намагаємось справно платити за паї й використовуємо землю раціонально, тому люди до нас ідуть.

Звичайно, якщо говорити глобально про сільське господарство, то в Німеччині я не бачив таких перспектив, як тут. Там вся земля вже давно у власності, коштує дорого і, відповідно, можливості обмежені. В Україні ж на той час все тільки набирало обертів. Це був період великих можливостей. Хоча мої друзі та знайомі не вірили, що я тут залишусь. Думали, через місяць-два повернусь. Але я залишився. Згодом познайомився тут із майбутньою дружиною, вивчив українську й уже не мислю себе в іншому місці. Це моя друга Батьківщина.

Найбільші площі в господарстві займає озима пшениця. Саме з цієї культури 10 років тому розпочав свою діяльність молодий фермер
Найбільші площі в господарстві займає озима пшениця. Саме з цієї культури 10 років тому розпочав свою діяльність молодий фермер

А.: Чому ви обрали саме озимі культури?

А. В.: Мені добре знайомі технології вирощування пшениці та ріпаку, ще з Німеччини. Мій батько та дід все життя займались сільським господарством. У батька є ферма недалеко від Дрездена – близько 800 га. Вже понад 30 років він там вирощує озимі культури і має значний досвід у цій справі. Я з дитинства допомагав йому і багато чого перейняв.

Взагалі регіон, у якому ми тут працюємо, схожий на місцевість біля Дрездена. Звісно, є певні відмінності в ґрунтових умовах та зволоженні, але в цілому і тут, і там досить сприятливі умови для озимини.

Ріпак залишається для Александера найбільш прибутковою культурою. Частину врожаю він реалізовує до Німеччини напряму, без посередників
Ріпак залишається для Александера найбільш прибутковою культурою. Частину врожаю він реалізовує до Німеччини напряму, без посередників

А.: Чи вирощуєте ви ще щось, окрім озимих, і які площі у вас займають основні культури?

А. В.: Три наші основні культури – це озима пшениця – 2400 га, озимий ріпак – 1400 га та озимий ячмінь – 150 га. Перший рік вирощуємо кукурудзу на площі 100 га, маємо трохи соняшнику – 50 га, ярого ячменю – 30 га.

Сьогодні багато хто займається соєю. Але я чомусь не бачу цю культуру в нашому рівненському регіоні – не зустрічав гідних врожаїв. Мені легше виростити вищий урожай пшениці, й вона забезпечить мені більший прибуток, аніж те, що я отримаю тут із соєю. Якщо взяти для прикладу Тернопільську чи Хмельницьку області – це зовсім інша справа. Там вже інші ґрунтово-кліматичні умови, і культура почувається значно краще.

Кукурудзу я взагалі планував вирощувати вже давно, але зайнявся нею лише цього року. Раніше просто не мав ані сушарки, ні власних комбайнів – орендував їх. Все це робило кукурудзу для мене менш привабливою в економічному плані. Втім, зараз до жнив ми плануємо запустити сушарку, буде можливість сушити врожай. І в наступний сезон я вже думаю засіяти цією культурою 300 га.

Соняшник вирощую кілька років. Сію його на новоприєднаних землях, які до цього довгий час не оброблялись і де ще не було внесено достатньо дефекату. Для цих цілей соняшник підходить краще, ніж пшениця чи ячмінь, врожайність яких була б мінімальною. А соняшник зазвичай може дати до 20 ц/га, хоча були роки, коли я збирав і понад 30 ц/га.

На наступний рік я також планую збільшити площі під ним до 300 га і посіяти вже на тих землях, які у нас давно в обробітку. Подивимось, якою буде різниця у врожайності.

Кукурудзою Александер зайнявся лише в цьому році. До жнив планує запустити власну сушарку
Кукурудзою Александер зайнявся лише в цьому році. До жнив планує запустити власну сушарку

А.: А які врожаї ви отримуєте з інших культур?

А. В.: Взагалі, коли ми говоримо про врожайність, потрібно розуміти, на якій площі ми це отримуємо. Часто аграрії не беруть до уваги, що, вирощуючи певну культуру на невеликій площі, – 30 чи 50 га – дуже легко отримати гарну врожайність, наприклад 50 ц/га ріпаку, що ми й бачимо на прикладі європейських невеликих ферм. Зовсім інша справа, коли у тебе під культурою зайнято кілька тисяч гектарів і ти збираєш в середньому 30 ц/га. Це я вважаю чудовим результатом. Адже на такій площі дуже багато чинників впливають на кінцевий результат: оптимальні терміни сівби, неоднорідні поля, різні погодні умови, і врахувати все це так, як на 50-гектарному полі, просто неможливо.

Реально ми зараз на круг збираємо 70 ц/га пшениці та 30 ц/га ріпаку. І я вважаю, що це досить непогані результати. Бували кращі роки, коли ми отримували 80 ц/га пшениці та 40 ц/га ріпаку. По озимому ячменю середня врожайність у нас становить близько 60 ц/га.

Раніше ми також пробували сіяти горох і, можливо, на наступний рік знову його посіємо. Але останній урожай був невисоким – 25 ц/га, і це мене стримує. Можливо, я ще просто не навчився його добре вирощувати.

А.: Як у вас відбувається чергування культур при таких масивах ріпаку та пшениці?

А. В.: Зазвичай на нових землях після вирощування соняшнику в перший рік я кілька років поспіль чергую вирощування озимої пшениці та ріпаку. Це не зовсім правильно з агрономічної точки зору, але ці культури добре поєднується між собою і мені легше вирощувати їх, ніж щось інше, допоки ми не приведемо ґрунт до оптимального стану. Далі вже можемо вводити ячмінь чи інші культури.

А.: Ріпак для вас залишається найбільш прибутковою культурою?

А. В.: Так. Це експортна високорентабельна культура. Близько 90% ріпаку з України йде на експорт в Європу. Тому і ціна на нього висока. Втім, зараз на європейському ринку сировини відбуваються певні зміни – для виробництва біопалива вже починають використовувати пальмову олію, яка імпортується з Аргентини. В майбутньому вона може становити серйозну конкуренцію ріпаку, тому тут вже потрібно буде дивитися на цінову політику.

Сьогодні наш ріпак експортується в Польщу, Францію, Німеччину – як через трейдерів, так і прямо. В цьому плані мені дещо простіше, ніж іншим українським аграріям. Я маю багато знайомих у Німеччині, яким можу зателефонувати і домовитись про збут врожаю. Ми вантажимо ріпак в біг-беги на фури і веземо його туди, а звідти – добрива, техніку чи ще щось.

А.: Хто у вашому господарстві займається агрономічними питаннями?

А. В.: Окремого агронома у мене немає, тому всіма агрономічними питаннями я займаюсь сам. Мушу сказати, я вже намагався знайти агронома, але зробити це не так просто. Висококваліфіковані фахівці, як правило, вже працюють у солідних компаніях і зазвичай не мають потреби у зміні місця роботи. Щоправда, у мене є один хороший хлопець, який допомагає мені в організації роботи техніки, бригад, діяльності господарства. І я зараз хочу почати поступово долучати його й до агрономії.

Взагалі від роботи агронома залежить чи не половина успіху в рослинництві. Адже йому потрібно знати, коли краще сіяти, коли вносити добрива, засоби захисту, норми, препарати.

Якщо агроном не стежить уважно за посівами, особливо в травні-червні, можна попрощатись із третиною врожаю. Інколи для цього достатньо навіть один раз неправильно провести обприскування. Крім того, висококваліфікований агроном повинен не тільки мати знання про рослини, а й розуміти, як правильно налаштувати техніку, вміти нею управляти. Його завдання – постійно бути в полі та контро­лювати ситуацію.

Я сам теж не люблю сидіти в офісі, я не менеджер. Мені краще в полі. Більшість свого часу я проводжу саме там, як справжній агроном.

Більшість техніки, яка працює в господарстві, Александеру віддав батько, решта купувалась в Німеччині у знайомих
Більшість техніки, яка працює в господарстві, Александеру віддав батько, решта купувалась в Німеччині у знайомих

А.: А як у вас із органікою?

А. В.: Наше основне добриво – курячий послід. Ми вносимо його у великих обсягах на всі поля. Це дуже тривалий процес і затратна логістика. Але, на мою думку, краще внести на всі поля менше, ніж на окремі більше. Певна річ, я розумію, що краще було б дати під пшеницю 3 т/га, а під ріпак 5 т/га, але на такі значні обсяги у нас просто не вистачає часу. Тому якщо реально під ріпак ми вносимо 3 т/га, а під пшеницю 1,5 т/га – то це вже добре.

А.: Поблизу вас є пташина ферма?

А. В.: Ні, вожу добрива з Київської області, в сухому вигляді. Так, я міг знайти послід і ближче, але рідкий, тоді фури возили б 50% води. Я порахував і вирішив, що економічно вигідніше привезти із Києва сухий. Він і швидше вноситься. Для закриття всіх наших площ це теж має важливе значення.

А.: На що потрібно насамперед звернути увагу при вирощуванні ріпаку та пшениці в сівозміні?

А. В.: У нашому випадку перш за все потрібно розуміти, що без дефекату і курячого посліду ви не зможете отримати гідні врожаї цих культур. І ви не зможете замінити це лише мінеральними добривами.

По-друге, має бути оптимально відпрацьована технологія. Я часто бачу, як місцеві аграрії сіють ріпак не в оптимальні строки, затягують терміни. Потім, звісно, в них виникають певні проблеми. Ми сіємо з 1 по 30 серпня. Далі вже не треба сіяти. Якщо ви не вклались у ці терміни, то краще вже переключитись на іншу культуру. Адже ріпак для вдалої перезимівлі має встигнути сформувати 8–10 листків.

Водночас є господарства, які, навпаки, починають сіяти надто рано. Але так роблять зазвичай ті підприємства, які мають великі площі культури і просто не встигають посіяти весь масив в оптимальні терміни. В такому разі без ретардантів не обійтись.

Ще важливо пам’ятати, що урожай наступного року починає закладатись вже під час збирання попередника. І якщо комбайн, збираючи, наприклад, попередник ріпаку – пшеницю, неякісно розподіляє солому, це вже проблема. Можна забути про гарний врожай ріпаку. Або ж під час збирання неоптимально відрегульована висота жатки. Всі ці моменти відіграють суттєву роль. І якщо ви це не берете до уваги, не варто очікувати високих врожаїв. Тоді краще сіяти іншу, більш просту у вирощуванні культуру.

Також важливо якісно провести саму сівбу, дотриматись необхідної норми висіву. Не менш важливу роль відіграють і вдало підібрані гібриди. Крім того, за такого чергування культур необхідно вносити більші норми мінеральних добрив.

Якщо ж ви вводите в сівозміну інші культури, потрібно стежити, щоб вони добре поєднувались між собою. Наприклад, соняшник і ріпак мають спільні хвороби – склеротинію та інші, тому ми не можемо суттєво збільшити площі під соняшником.

Із пшеницею дещо простіше. Тут я не бачу особливих проблем. Є поля, які у нас уже давно в обробітку, де за такого чергування культур ми збираємо по 80–90 ц/га. Часто ми сіємо навіть пшеницю по пшениці й теж, у принципі, отримуємо нормальні результати. Але на такі поля потрібно вносити більше азоту.

Господарство має власні склади для зберігання продукції в обсязі 18 тисяч тонн
Господарство має власні склади для зберігання продукції в обсязі 18 тисяч тонн

А.: Яку систему обробітку ґрунту ви застосовуєте?

А. В.: Значну частину полів ми оремо. Раніше орали все. Але вже не встигаємо. Тому я придбав новий культиватор, і тепер частину площ просто культивуємо. Це і швидше, і економія ПММ.

Взагалі я прихильник якісної підготовки ґрунту. Не люблю, коли проводять лише одну ґрунтообробну операцію і сіють. Для мене краще лишній раз обробити ґрунт, але поліпшити його структуру. Та це актуально, знову ж таки, тільки для нашого регіону. Центральна чи південна Україна – це вже зовсім інша справа. Там більша проблема з вологою і зайвий обробіток може висушити ґрунт.

Я також помітив, що в Україні багато полів як бетон. Все це наслідки неправильної системи обробітку ґрунту. Часто бачу, як люди оброб­ляють надто вологий ґрунт. Надалі це призводить до переущільнення та інших проблем. Потрібно розуміти, що коли ґрунт сухий, то ви застосовуєте одні методи, вологий – інші.

А.: Цього року багато господарств по всій Україні потерпали від посухи. Яка ситуація з вологою у вас?

А. В.: Дійсно, перша половина сезону була досить засушливою, але перевагою в нашому випадку є те, що землі господарства розкидані. І якщо десь дощу не було, то в інших районах він пройшов. Таким чином, ризик втратити весь урожай внаслідок посухи у нас менший, ніж у того, в кого землі розташовані більш компактно.

Втім, для нас існує інша проблема, яка в принципі характерна для всіх аграріїв, що займаються ріпаком, та й не тільки. Це град. Сьогодні багато говорять про страхування врожаю. І дійсно, якщо у вас невелике господарство, то в цьому є сенс. Наприклад, ви маєте 50 га ріпаку, і якщо там пройде град, він знищить весь урожай. Таке інколи буває. В цьому випадку ви можете отримати компенсацію і страховка себе виправдає. Але якщо у вас кілька тисяч гектарів, то цей самий град знищить тільки частину врожаю. В такому разі ви витратите більше коштів на страхування всіх площ, ніж отримаєте компенсації за заподіяну градом шкоду.

А.: Як часто ви проводите аналіз ґрунту і де?

А. В.: Перший раз – коли приєднуємо нові землі, а далі вже по ситуації залежно від стану поля. Наприклад, після першого року я розумію, що тут потрібно 3–4 роки вносити дефекат і курячий послід, щоб підвищити рівень pH та родючість, і лише потім дивитись, наскільки покращилась ситуація і чого ще не вистачає ґрунту. Тому повторний аналіз на таких землях проводжу зазвичай через кілька років.

А є інші площі, які ми обробляємо по 8–10 років. На них я вже отримую стабільні врожаї, але хочу мати ще вищі, й для цього мені потрібно зрозуміти, що ще можна зробити, щоб використати всі можливі ресурси для підвищення рентабельності. В такому разі я знову проводжу аналіз.

Ґрунт на аналіз направляю до Німеччини. Так мені зручніше і надійніше.

А.: Яким сортам та гібридам віддаєте перевагу?

А. В.: Якщо говорити про озимий ріпак, то ми вирощуємо лише один гібрид – Вісбі компанії «Лембке». Він чудово підходить для нашої зони. Сіємо його вже 4 роки і отримуємо стабільні врожаї. Поки що він мені подобається, і я не бачу потреби міняти його, хоча, звісно, ми досліджуємо й інші гібриди.

Втім, існує й інша причина, чому ми сіємо лише один гібрид. Справа в тому, що я маю комбайни Сlaas і один New Holland, який дуже не любить, коли ріпак іще зелений. Тоді він постійно забивається, і ми не можемо нормально молотити культуру. А от гібрид Вісбі достигає більш рівномірно, і комбайн збирає його нормально. Тому, щоб не ускладнювати собі життя, ми всі площі засіваємо одним гібридом. Щоправда зараз я везу з Німеччини ще два комбайни Claas, що, теоретично, має полегшити нам завдання. І, можливо, на наступний рік введу у виробництво ще один-два гібриди.

Що ж до пшениці, то тут я використовую багато сортів: Пам’ять, Лінус, Юліус, Тобак, Будига, Кубус. Перед впровадженням сорту у виробництво дивлюсь спочатку на його посухостійкість і морозостійкість. Далі – на якість пшениці, технологічні особливості, й уже тоді вирішую, чи підходить він мені.

У виробництві в мене зазвичай 6–7 сортів, і я їх постійно міняю. Нові пробую спочатку на меншій площі, а потім, якщо все добре, на більшій.

Взагалі кожен із вирощуваних нами сортів має свої переваги та недоліки. Одні краще перезимовують, інші легше витримують посуху, треті забезпечують вищий клас зерна. Вирощуючи кілька сортів, ми таким чином перестраховуємось, мінімізуючи ризики.

В цілому, якщо порівнювати врожаї, які я отримую тут, із тими, які отримує мій батько в Німеччині, то там результати дещо вищі. Там кращі ґрунти, більше вологи, м’якший клімат, вегетаційний період триває на 15–20 днів довше. В підсумку врожайність пшениці сягає 100–110 ц/га.

А.: В чому полягають особливості технології вирощування пшениці у вашому господарстві?

А. В.: Зазвичай після збору ріпаку поле дискується на невелику глибину. Далі вносимо курячий послід приблизно 1,5 т/га та дефекат – 2–3 т/га. Тут все залежить від стану поля, погодних умов, наявності добрив, інших чинників. Далі проводимо культивацію на глибину 25 см. Потім іще раз дискуємо для вирівнювання ґрунту та покращення його структури й сіємо.

Все насіння пшениці обов’язково протруюється фунгіцидом та інсектицидом. Для цього використовую тільки оригінальні сучасні препарати. Так, вони дорогі, але дієві. Тому я спокійний за свої посіви.

Восени, після того як рослини зійшли, вносимо поверхнево сульфат амонію 100 кг/га. Фосфорні та калійні добрива під пшеницю я не даю. Ці та інші елементи надходять з курячим послідом.

Також восени проводимо гербіцидний обробіток, щоб зменшити конкуренцію рослин пшениці з бур’янами.

Навесні починаємо з підживлення. Взагалі за вегетаційний період я даю 400 кг/га аміачної селітри у три заходи. Чому саме селітра? Тому, що я можу вносити її на 36 м – саме на стільки розраховані всі наші технологічні колії. Наприклад, карбамід я просто не зможу розкидати на таку відстань. Щоправда, наступного року в першому внесенні планую замінити селітру на КАС. Адже за сильного вітру ми не можемо якісно вносити селітру і зупиняємо роботу. А для обприскувача з КАС це не є серйозною проблемою. Та й саме внесення КАС відбувається більш рівномірно.

Таким чином, перше підживлення я проводжу по мерзлоталому ґрунту у нормі 150 кг/га аміачної селітри. Далі дивлюсь на розвиток рослин. Моя мета – не дати пшениці сформувати багато пагонів, потрібно, щоб вона випустила лише три основні. Якщо провести друге підживлення зарано, рослина не відчує обмежень щодо азоту і буде випускати багато пагонів, на яких надалі будуть формуватися невеликі колоски. Моє ж завдання – отримати крупні. Тому я не поспішаю. В такому разі рослина починає відчувати, що її потенціалу вистачить лише на частину пагонів, і випускає три основних, а інші відкидає, відбувається редукція пагонів. Коли я це бачу, тоді проводжу друге підживлення, яке рослина використовує вже тільки для росту трьох головних стебел. Це якраз те, що мені потрібно.

Третє підживлення проводиться, коли пшениця викидає колос. Воно впливає в основному на якість зерна.

Один із найбільших самохідних обприскувачів з баком на 10 тисяч літрів теж привезений з Німеччини
Один із найбільших самохідних обприскувачів з баком на 10 тисяч літрів теж привезений з Німеччини

А.: Можливо, у вас є власні секрети захисту рослин?

А. В.: Вся система будується за ситуацією. Зазвичай навесні проводимо ще один гербіцидний обробіток, а далі вносимо фунгіциди. За сезон може бути 3–4 обробки. Я намагаюсь не вносити всю норму препарату за один раз, де це можливо, а розбиваю її на кілька обробок. Як правило, дивлюсь, чим ми обробляємо в Німеччині, й роблю так само тут.

Я помітив, що багато аграріїв в Україні застосовують дуже дорогі фунгіциди на ранніх фазах розвитку пшениці, коли можна обійтись більш дешевими препаратами. Найбільш важлива фунгіцидна операція – це захист колосу. Ось тут дійсно потрібен якісний дорогий препарат. Що стосується інсектицидів, то вношу їх лише за потреби, якщо цього вимагає ситуація в полі.

Адже, знову ж таки, буває, приїжджаєш до когось на поле – а він щось обробляє. Дивишся, ніяких проблем немає, все супер. Питаєш: навіщо обробка? Бо такий у них план – провести захист у цей період. Мені це не зовсім зрозуміло. Ти вносиш препарати, які не потрібні, ще й часто дорогі.

А от регулятори росту навесні на пшениці я застосовую – зазвичай Моддус і Хлормекват-хлорид.

Взагалі в мене немає конкретного плану щодо захисту рослин, якого я завжди дотримуюсь. Я дивлюсь на погоду, стан рослин, стан поля, беру до уваги інші параметри і лише тоді приймаю рішення про проведення тієї чи іншої обробки. Так, у мене лежать на складі різні препарати, які я закупив заздалегідь. Але якщо в них немає потреби, то я їх і не використовую. Наприклад, на одному полі можуть бути кращі умови, а на іншому знову зійшли бур’яни і потрібна додаткова обробка. Або десь пройшли дощі і спостерігається розвиток окремих хвороб, тоді береш під них певний фунгіцид. Один раз із однієї хімічної групи, наступного разу – з іншої, щоб не було резистентності. Все це дуже індивідуально. І якщо я бачу, що потенціал цього поля кращий, то можу збільшити туди інвестиції.

Те саме й на ріпаку. Відмінність полягає лише в тому, що тут я не проводжу багато фунгіцидних обробок навесні. Намагаюсь змістити їх на більш пізні терміни і тоді можу провести замість двох одну, але більш дієвим фунгіцидом. Також вношу бор.

Що стосується інсектицидного захисту на ріпаку, то він потрібний обов’язково. В нашому регіоні багато шкідників, тож як мінімум дві інсектицидні обробки ми проводимо.

Чув, що цього року в людей було багато проблем через загибель бджіл у період цвітіння культури. Але ми використовуємо лише якісні та безпечні для бджіл препарати. Ми розуміємо цю проблему і ставимось до обприскування з великою відповідальністю.

Ретарданти на ріпаку застосовуємо залежно від ситуації. Зазвичай це Фолікур восени.

А.: Окрім власного рослинництва, ви також займаєтесь соціальними проектами. Чим конкретно?

А. В.: В основному ми фінансово допомагаємо розвитку інфраструктури тих сіл, в яких орендуємо землю. Зазвичай вносимо певну суму на рахунок сільської ради і разом із сільським головою вирішуємо, куди будуть спрямовані ці кошти. Насамперед ми будуємо спортивні майданчики для дітей, міняємо вікна у школах, садках, будуємо зупинки транспорту. Я вважаю, що це більш необхідні речі, ніж просто провести якесь свято, найняти музику чи щось таке. Ми краще відремонтуємо дорогу, встановимо контейнери для сміття, проведемо воду. Як на мене, це важливіше. Звісно, в Німеччині так ніхто не робить. Там ми платимо податки і держава сама розподіляє їх найбільш оптимальним чином. Але тут все по-іншому.

Я також часто телефоную своїм знайомим в Німеччину, питаю, у кого є дитячі іграшки, які їм вже не потрібні, але в нормальному стані. Забираю їх і приводжу сюди в дитячі садки. Тут вони необхідні.

Разом з батьком Александер багато їздить по Україні, знайомиться з досвідом інших аграріїв, ділиться власними знаннями
Разом з батьком Александер багато їздить по Україні, знайомиться з досвідом інших аграріїв, ділиться власними знаннями

А.: Близькі часто приїжджають до вас?

А. В.: Так. Ось зараз якраз приїхав батько. Він теж цікавиться моїми справами, їздить зі мною на поле, дивиться, що ми робимо, що вносимо, дає певні поради. Якщо ти ніде не буваєш, ти не бачиш, як працюють інші люди, не можеш перейняти їх досвід, відкрити для себе нові горизонти. Тому ми часто їздимо по Україні до інших іноземців і дивимось, як вони там працюють, з якими викликами стикаються, розповідаємо, як справи у нас. Такі маленькі зустрічі дуже корисні.

Взагалі основний ресурс України – це люди і земля. І за правильного підходу до справи тут можна досягти чудових результатів.

Спілкувався Сергій Кондратюк

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2018