Спрощення обробітку грунту під озимий ріпак. Частина 2

ДОСВІД ПЕРЕДОВОГО АГРОХОЛДИНГУ

11

Об’єктом дослідження є способи обробітку ґрунту під сівбу озимого ріпаку в умовах Західного Лісостепу.

Тип ґрунту – чорнозем опідзолений середньосуглинковий на карбонатній основі. Попередник – озима пшениця, сорт Збруч. Гібрид – Візбі. Система удобрення – нітроамофоска (16:16:16), 200 кг/га перед сівбою, та 2 весняних підживлення азотом по 70 кг/га д.р. Строк сівби – 13 серпня 2011 року. Норма висіву – 500 тис./га схожих насінин. Всі варіанти досліду передбачали внесення ґрунтового гербіциду Бутізан Стар в дозі 2,2 л/га. Площа ділянок – 15 га.

В якості контролю виступає традиційна система обробітку ґрунту – оранка на глибину 25-27 см з подальшим вирівнюванням та ущільненням комплексним агрегатом для передпосівного обробітку ґрунту відразу після оранки і сівба рядковою сівалкою. Другим варіантом основного обробітку є розпушування без обороту пласта на глибину 15-18 см з подальшою сівбою стерньовою сівалкою. Третім варіантом є пряма сівба стерньовою сівалкою.

Весняний догляд полягав у дворазовому підживленні посівів аміачною селітрою по 200 кг/га, обприскуванні посівів фунгіцидом з рістрегулюючою дією, з додаванням сірчаних та борних мікродобрив, а також фунгіцидному захисті в період цвітіння. Система захисту від шкідників передбачала також два обприскування інсектицидами. Окрім того, варіанти з культивацією та стерньовою сівбою навесні було оброблено грамініцидом, оскільки завдяки надзвичайно посушливій осені лише частина залишків технологічних втрат при збиранні озимої пшениці зійшла восени і була знищена перед входом у зиму, решта була знищена повторним обприскуванням навесні. Контрольний варіант не потребував додаткових обприскувань гербіцидами навесні.

Напередодні жнив кожна з ділянок була розділена на 3 частини по 5 га, на яких було проведено порівняння ефективності десикації посівів озимого ріпаку в різні строки в порівнянні з фізіологічним дозріванням. Результати наведено в таблиці 1.

Збирання врожаю озимого ріпаку на дослідному полі було проведено 25 червня (десикація в ранній строк), 5 липня (десикація в оптимальний період) та 12 липня (фізіологічне дозрівання).

Контрольна ділянка при фізіологічному дозріванні дала найвищий урожай – 36,4 ц/га, в той час як на варіанті з культивацією та стерньовою сівбою зібрано 29,6 ц/га та 27,3 ц/га відповідно. Вологість зернової маси в середньому складала 12,2-12,7% і не мала значних розбіжностей між варіантами досліду.

Окрім зниження врожайності, проведення десикації призвело до погіршення якості отриманої продукції. Показники якості зерна озимого ріпаку на варіантах з різними способами десикації наведено в таблиці 2.

Дані таблиці 2 свідчать про те, що рання десикація призводить не лише до кількісних втрат урожайності, а й до суттєвої втрати якості отриманої продукції. Так, варіант з фізіологічним дозріванням показав найкращі результати за всіма параметрами.

Підрахунок прямих витрат на проведення агротехнічних заходів, за якими відрізняються варіанти досліду, наведено в таблиці 3.

ВИСНОВКИ

Вочевидь, дані досліду вказують на ефективність оранки при вирощуванні озимого ріпаку. Економічний ефект від вирощування озимого ріпаку по оранці становить понад 5 тис. грн./га в порівнянні з прямою сівбою та понад 4 тис. грн./га в порівнянні з культивацією (табл. 4). Причиною приросту є більший об’єм живлення рослин на оранці, ніж на інших варіантах, та відсутність конкуренції з боку бур’янів. Але від нього залежить не лише кількість поглинутих елементів живлення, а й вологи, яка, незважаючи на зону достатнього зволоження, є лімітуючим фактором при формуванні елементів врожайності сільськогосподарських культур в зоні Західного Лісостепу.

Іншою причиною зниження врожайності при спрощенні системи обробітку ґрунту є нижча польова схожість насіння, яке вимагає кращої підготовки насіннєвого ложа.

І третьою й основною причиною зниження густоти рослин і, як наслідок, зниження врожайності є ураження рослин сапрофітними грибами. Вони дуже добре розвиваються на рослинних рештках попередника, які на варіантах з культивацією та стерньовою сівбою незначно загортаються або повністю знаходяться на поверхні ґрунту. Саме це є також причиною більш значного розвитку мишоподібних гризунів, які на контролі не мають достатньої кількості зерна для харчування (втрат від збирання попередника) та соломи для гнізд, що призводить до значного зменшення їх популяції.

Дані досліду ілюструють той факт, що до впровадження мінімальних систем обробітку ґрунту слід підходити зважено, з обов’язковим перехідним періодом та суворим дотриманням належного фітосанітарного стану.

В перші роки використання мінімальних технологій обробітку можливе зниження рентабельності виробництва в порівнянні з оранкою.

Опубліковано в журналі “Агроном”, 2012